Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов´язковою для виконання державними і громадськими ор­ганами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення — є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і ма­теріального характеру, передбачених призначеним правопо­рушнику стягненням.

На відміну від рішень інших видів (форм) судочинства, які, за загальним правилом, підлягають виконанню після закінчен­ня строку апеляційного та касаційного оскарження, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає вико­нанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України (ст. 299 КУпАП).

У разі оскарження постанови про накладення адміністра­тивного стягнення особою, щодо якої її винесено, потерпілим, їх законними представниками чи за їх дорученням захисником або опротестування прокурором, її виконання підлягає після залишення скарги або протесту без задоволення. Це правило не поширюється на випадки накладення стягнення у вигляді по­передження, а також коли штраф стягнуто на місці вчинення адміністративного правопорушення, оскільки попередження вважається виконаним з моменту оголошення постанови, а штраф — з моменту його стягнення і видання установленого зразка відповідного документа.

Постанова про накладення адміністративного стягнення має бути звернута до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Зміст звернення постанови до виконання становить певну діяльність органу (посадової особи), який виніс конкретну пос­танову і складається з наступного:

1. своєчасне вручення (надсилання) правопорушникові копії постанови про накладення адміністративного стягнення;
2. роз´яснення правопорушникові порядку та умов вико­нання постанови;

3)  своєчасне надсилання постанови органу-виконавцю;

4)  здійснення контролю за виконанням постанови про на- 
кладення адміністративного стягнення та вирішення інших пи- 
тань — відстрочка виконання, припинення виконання, давність 
виконання постанови тощо.

Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженими на те органами у порядку, вста­новленому КУпАП та іншими законами України. До органів, що здійснюють безпосереднє виконання постанов, належать:

1) Державна виконавча служба (державні виконавці здійс­нюють: примусове виконання постанов про стягнення штрафу; виконання постанов про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об´єктом ад­міністративного правопорушення; виконання постанов про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або без­посереднім об´єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного пра­вопорушення; виконання постанов про відшкодування майно­вої шкоди у порядку виконавчого провадження);

1. органи внутрішніх справ (їх посадові особи здійснюють: виконання постанов про позбавлення права керування транс­портними засобами; виконання постанов про застосування ад­міністративного арешту);
2. органи Держаного департаменту України з питань вико­нання покарань (здійснюють виконання постанов про застосу­вання виправних робіт);
3. Головна державна інспекція України з безпеки судно­плавства (здійснює виконання постанов про позбавлення пра­ва керування річковими і маломірними суднами);
4. органи мисливського господарства (здійснюють вико­нання постанов про позбавлення права полювання);
5. інші органи, визначені статтями 222—24415 КУпАП, що мають право розглядати справи про адміністративні правопо­рушення та виносити у них постанови (здійснюють: виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у ви­гляді попередження; виконання постанов про накладення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення, а також контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення).

За загальним правилом, постанова підлягає виконанню з моменту її винесення (ч. 1 ст. 299 КУпАП). Але за наявності обставин, що роблять неможливим виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністра­тивного арешту чи виправних робіт або ускладнюють їх вико­нання (наприклад, хвороба правопорушника, сімейні питання, питання, пов´язані з працевлаштуванням, тощо), орган (посадо­ва особа), який виніс постанову, може її виконання відстрочити строком до одного місяця. Аналогічно вирішується державним виконавцем питання щодо відстрочки виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Законодавець передбачає обставини (ст. 302 КУпАП), з на­станням яких, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її ви­конання, а разом з тим — й провадження з виконання поста­нови. До цих обставин належать: 1) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасу­вання акта, який встановлює адміністративну відповідальність за даний проступок; 3) смерть особи, щодо якої винесено пос­танову про накладення адміністративного стягнення.

Постанова повинна бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. Якщо постанова за цей час не була звернута до виконання, крім випадків конфіскації товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, які під­лягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлен­ня порушення митних правил (ст. 328 МКУ), то вона не підля­гає виконанню (ст. 303 КУпАП). У разі зупинення виконання постанови у зв´язку з оскарженням чи опротестуванням або відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупи­няється до розгляду скарги чи протесту або до закінчення стро­ку відстрочки.

Залежно від конкретного виду адміністративного стягнення провадження з виконання постанови мають певні особливості.

Постанова про винесення попередження вважається вико­нанню з моменту її оголошення правопорушнику органом (поса­довою особою), який виніс постанову. За порушення на транс­порті, перераховані у ч. 3 ст. 306 КУпАП, попередження може оформлятися способом, встановленим Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту та зв´язку України.

Постанова про накладення штрафу вважається виконаною з моменту фактичної сплати штрафу. Штраф має бути сплаче­ний правопорушником не пізніш як через п´ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення стягнення, або з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задо­волення, або з дня закінчення відстрочки виконання.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністратив­не правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

При стягнення штрафу на місці вчинення правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника або за місцем знаходження його майна для примусового виконання.

Постанова про оплатне вилучення предмета вважається ви­конаною з моменту вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об´єктом адміністративного пра­вопорушення, його реалізації в установлену порядку та повер­ненні колишньому власникові суми, вирученої від реалізації предмета з відрахуванням витрат, пов´язаних з проведенням виконавчих дій.

Постанова про конфіскацію предмета, грошей вважається виконаною з моменту вилучення для конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об´єктом ад­міністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, реалі­зації та передачі цього предмета або грошей у власність держа­ви чи знищення предмета в установленому порядку.

Постанова про позбавлення спеціального права вважається виконаною з моменту фактичного вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами, право керування річковими і маломірними суднами, право полювання.

Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або заміну позбав­лення спеціального права іншим заходом стягнення, вилучене посвідчення повертається особі, у якої його було вилучено.

При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк спеціального права, орган (посадова особа), який застосував таке стягнення, за клопотан­ням громадської організації чи трудового колективу, може ско­ротити строк позбавлення спеціального права, після закінчен­ня не менш як половини призначеного строку.

Обчислення строку позбавлення спеціального права здійс­нюється з дня фактичної здачі або вилучення документа про надання спеціального права.

Після закінчення призначеного строку, а також у разі його скорочення особі, щодо якої було застосовано стягнення у ви­гляді позбавлення спеціального права, повертаються в установ­леному порядку вилучені у неї документи. Вилучене посвідчен­ня водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху в Державній автомобільній інспекції (ч. 2 ст. 321 КУпАП).

Постанова про застосування виправних робіт вважається виконаною з часу фактичного закінчення строку відбування стягнення за місцем постійної роботи правопорушника. Відбу­вання виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку проводилось відрахуван­ня в дохід держави. Кількість днів, відпрацьованих правопо­рушником, має бути не менше кількості робочих днів, що при­падають на встановлений судом календарний строк стягнення.

До строку відбування стягнення зараховується час, протя­гом якого правопорушник не працював із поважних причин, але йому відповідно до закону виплачувалася заробітна плата і, звісно, здійснювалися певні відрахування із заробітної плати в дохід держави. До цього строку зараховується: час хвороби; час, наданий для догляду за хворим; час, проведений у відпустці по вагітності й пологах.

У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, за­стосованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штра­фом від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на п´ятнадцять днів (ст. 325 КУпАП).

Постанова про застосування адміністративного арешту вва­жається виконаною після фактичного відбування адміністра­тивного арешту в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. До відбування адміністративного арешту зараховується строк адміністративного затримання.

Особам, підданим адміністративному арешту, за час пере­бування під арештом заробітна плата за місцем постійної робо­ти не виплачується.