Організація охорони праці у сільському господарстві і АПК— це передбачений чинним законодавством комплекс заходів що­до державного регулювання охорони здоров´я працівників АГІК, забез­печення виконання основних вимог законодавства з охорони праці без­посередньо на підприємствах, додержання кожним працівником пра­вил і норм з охорони праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (далі — За­кон), дія якого поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих, обов´язок створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-право­вих актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці покладається на роботодавця. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управ­ління охороною праці, яка створюється суб´єктом господарювання і має передбачати підготовку, прийняття та реалізацію завдань щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та ліку­
 

 
вально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров´я та працездатності найманих працівників у процесі їх трудової діяльності.

Для цього роботодавець створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охоро­ни праці, затверджує інструкції про їх обов´язки, права та відповідаль­ність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання. Для функціонування системи управління охороною праці роботодавцем на основі ст. 15 Закону та Типового положення про служ­бу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15 листопада 2004 р. № 255 створюється служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо роботодавцю, ним же розробляється і затверджується Положення про службу охорони праці відповідного підприємства.

Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в по­рядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготов­ку, На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для вико­нання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спе­ціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприєм­ства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служба охорони праці виконує цілий ряд функцій, передбачених

ч.   З Типового положення по службу охорони праці. Серед них можна назвати наступні: розробка комплексних заходів з охорони праці; пе­ревірка дотримання працівником вимог нормативно-правових актів з охорони праці; складання звітності з охорони праці на підприємстві за встановленими формами; проведення вступного, періодичного, по­запланового інструктажу та навчання з охорони праці; розгляд скарг, заяв працівників з питань охорони праці; участь у розслідуванні не­щасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві та ін.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішен­ні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємстві за рішенням трудового колективу може створювати­ся комісія з питань охорони праці. До її складу входять представни­ки роботодавця та професійної спілки, а також уповноважені наймани­ми працівниками особи, спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до Типового положення про комісію з
 

 
питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Держгір- промнагляду від 21 березня 2007 р, № 55. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом. Комісія раз на рік звітує про вико­нану роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу. Рішення комісії оформлюється протоколом та мають рекомендацій­ний характер.

До обов´язків роботодавця з охорони праці входить за власний ра­хунок забезпечення фінансування та організація проведення поперед­нього та періодичного медичних оглядів працівників, зайнятих на важ­ких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов´язково­го медичного огляду осіб віком до 21 року. Складання переліків профе­сій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов´язкові попередні і періодичні медичні огляди, покладається на службу охоро­ни праці підприємства. Порядок проведення медичних оглядів праців­ників певних категорій затверджений наказом Міністерства охорони здоров´я від 21 травня 2007 р. № 246. Цей же нормативний документ містить і Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого се­редовища і трудового процесу, при роботі з якими обов´язковий попе­редній (періодичні) медичні огляди працівників. У сільському госпо­дарстві такими факторами є вплив на організм людини пестицидів, до­брив, збудників інфекційних захворювань тварин та людини, вібрація, шум, підвищена температура тощо.

Стаття 18 Закону покладає на роботодавця і обов´язок проведен­ня для працівників інструктажів з охорони праці (які за характером і часом проведення поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий), навчання з охорони праці, з надання пер­шої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки під час виникнення аварій. Ці заходи проводяться за ра­хунок роботодавця на підставі Типового положення про порядок про­ведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвер­дженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 р. № 15. На підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням спе­цифіки сільськогосподарського виробництва та вимог нормативно- правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються від­повідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевір­ки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Працівники та посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, не допускаються до роботи.

Для деяких видів робіт, так званих робіт з підвищеною небезпе­кою, потрібне спеціальне навчання та щорічна перевірка знань з охо­рони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою для конкретного сільськогосподарського підприємства затверджується роботодавцем на підставі наказу Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 р. № 15. До таких робіт у сільському господарстві відносять:

•  роботи, пов´язані з виробництвом, зберіганням, транспортуван­ням та застосуванням агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів;
•  управління тракторами і самохідним технологічним устаткуван­ням;
•  роботи на цукрових заводах із обслуговування центрифуг і транс­портерів;
•  проведення робіт у силосах, призначених для різної сільськогос­подарської продукції, в вагонах-зерновозах;
•  роботи з обслуговування і ремонту аспіраційних та пневмотран- спортних систем на підприємствах зі зберігання і переробки зерна;
•  роботи з розвантаження, складання і зберігання зернових та олійних культур, висівок, макухи і шротів насипом і в затареному ви­гляді;
•  роботи з обслуговування бугаїв-плідників, кнурів і жеребців.

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також

роботах, пов´язаних із забрудненням або несприятливими метеороло­гічними умовами, працівникам сільського господарства видаються без­оплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взут­тя та інші засоби індивідуального захисту (відповідно до Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 червня 1998 р. № 117), а також миючі та знешкоджуваль­ні засоби (ст. 165 КЗпП, ст. 8 Закону України «Про охорону праці»).

Фінансування профілактичної роботи, всіх заходів з охорони пра­ці здійснюється за рахунок наступних джерел:

•  для підприємств всіх форм власності, що використовують най­ману працю, — 0,5% від суми реалізованої продукції, для бюджетних організацій — 0,2% від фонду оплати праці (ст. 19 Закону України «Про охорону праці»);
•  за рахунок валових витрат згідно з Переліком засобів та заходів з охорони праці (постанова Кабінету Міністрів від 27 червня 2003 р. № 994);
•  за рахунок амортизаційних відрахувань (ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р.);

— за рахунок Фонду виробничого розвитку, який формується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

На окрему увагу заслуговує питання організації охорони праці фер­мерів та одноосібних підприємців, які не використовують найману пра­цю, оскільки це питання є надзвичайно актуальним з огляду на зростан­ня кількості таких господарств (станом на лютий 2009 р. їх в Україні на­лічувалося близько 44 тис. зареєстрованих фермерських господарств), та відповідно збільшення числа зайнятих у них працівників. З метою соціального захисту цієї категорії працюючих у сільському господарстві, підвищення рівня охорони праці Сектором охорони праці, дорожнього руху та пожежної безпеки Мінагрополітики України, Українським нау­ково-виробничим інженерним центром по охороні праці у сільському господарстві —«Укрсільгоспохоронпраці», кафедрою охорони праці На­ціонального аграрного університету була розроблена Система самокон­тролю безпеки і охорони праці для фермерів і одноосібних підприєм­ців, які не використовують найману працю. Міністерство аграрної полі­тики України рекомендувало її як допоміжний посібник із організації самоконтролю безпеки праці для фермерських господарств та сільсько­господарських підприємств, де не використовується наймана праця.

Таким чином, обов´язок створення безпечних умов праці для чле­нів фермерського господарства, забезпечення дотримання вимог техні­ки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки в фермер­ському господарстві покладено на голову фермерського господарства (ч, 5 ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство»). При ство­ренні підприємства і в процесі його діяльності одноосібний підпри­ємець (фермер) може отримати певну допомогу від служби охорони праці районного управління агропромислового розвитку. Допомога мо­же бути організована шляхом надання консультативних послуг з пи­тань охорони праці в конкретних умовах виробництва.

Одноосібні підприємці з урахуванням специфіки сільськогоспо­дарського виробництва повинні знати та дотримуватись вимог нор­мативно-правових актів з охорони праці. На діяльність одноосібних підприємців поширюються вимоги усіх існуючих законів і інших нор­мативно-правових актів з безпеки та охорони праці, що є чинними і регламентують їх діяльність.

Самостійну роботу за професією або виконання відповідного виду робіт можуть здійснювати особи, які пройшли навчання з питань охо­рони праці, попередній медичний огляд і не мають медичних протипо­казань для виконання даної роботи, володіють необхідними знаннями з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва та вимог нор­мативно-правових актів.