Лісові ресурси у вигляді деревини, технічної сировини, харчових, кормових, лікарських та інших продуктів лісу широко використову­ються у сільськогосподарській діяльності. Правовідносини, пов´язані з використанням лісових ресурсів у сільському господарстві, регулю­ються, насамперед, Лісовим кодексом України, законами України «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд» та іншими законо­давчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Лісове право розрізняє загальне і спеціальне лісокористування (статті 49,50 Лісового кодексу України). Право загального використан­ня лісових ресурсів належить лише громадянам та іншим фізичним особам, які безоплатно і без спеціальних дозволів можуть збирати для власного споживання плоди дерев, ягоди, гриби, дикорослу трав´янисту рослинність, квіти в лісах державної і комунальної власності. Норми збору лісових ресурсів на праві загального лісокористування встанов­люються відповідними територіальними органами Державного комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу) за погодженням з органами Мінприроди України.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється лише у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих юридичним або фі­зичним особам у користування. У порядку спеціального лісокористу­вання можлива заготівля деревини під час рубок головного користу­вання, заготівля живиці та другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень). Це здійснюється на підставі спеціального дозво­лу — лісорубного квитка (ордера), який видається територіальними органами Держкомлісгоспу за погодженням з відповідною місцевою радою. Варто зазначити, що громадянам, як правило, видається лісо­
 

 
рубний квиток на незначний (до 10 куб. м) відпуск деревини. Порядок видачі лісорубного квитка (ордера) встановлюється Правилами від­пуску деревини на пні в лісах України, затвердженими постановою Ка­бінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378.

На праві спеціального лісокористування здійснюються побічні лі­сокористування, до яких належать випасання худоби, розміщення па­сік і вуликів, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дико­рослих ягід, грибів, горіхів, плодів дерев, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету, розміщення туристичних табо­рів, баз відпочинку та спорудження в лісах для цих цілей будівель не­капітального типу строком до 1 року. Ці побічні лісокористування здій­снюються на підставі лісового квитка, який видається лісогосподар­ськими підприємствами на строк, погоджений з відповідною місцевою радою.

Варто зазначити, що після закінчення строку дії спеціального до­зволу на лісокористування складається акт про результати спеціально­го використання лісових ресурсів (акт огляду обсягів та місць спеціаль­ного використання лісових ресурсів). Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісокористувань здійснюєть­ся відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449.

Спеціальне лісокористування для потреб сільськогосподарського виробництва є платним та здійснюється за встановленими Кабінетом Міністрів України таксами на деревину лісових порід, що відпускається на пні та на живицю, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р., а також збором за спеціальне використан­ня лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісово­го фонду, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗК України можуть передаватися у при­ватну власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь особистих селянських, фермер­ських та інших господарств. Варто зазначити, що для сільськогосподар­ського використання лісовими ресурсами, які перебувають у приватній власності громадян України, не передбачено одержання спеціальних дозволів для їхніх власників. При цьому повинні додержуватися права й обов´язки лісокористувачів та екологічні вимоги, передбачені законо­давством.

Як вже зазначалося, правові особливості сільськогосподарського використання рослинного світу врегульовано Законом України «Про рослинний світ», який є базовим законодавчим нормативно-правовим актом флористичного права. Розмежування правового регулювання ви­користання об´єктів рослинного світу сільськогосподарського і несіль- ськогосподарського призначення полягає в тому, що, на відміну від аграрного права, об´єктом флористичного права є дикорослі та інші не- сільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання та природне міс­цезростання. До об´єктів природоресурсного, зокрема флористичного, права, завжди будуть належати рослини, занесені до Червоної чи Зеле­ної книг України, навіть у разі вилучення їх з екосистеми та викорис­тання у сільськогосподарській діяльності (наприклад у селекції).

Сільськогосподарське використання рослинного світу поділяється на загальне і спеціальне, до якого належать види діяльності, тотожні загальному лісокористуванню та спеціальному лісокористуванню від­повідно. Для спеціального використання об´єктів рослинного світу за­гальнодержавного значення необхідно мати дозвіл, який видається те­риторіальними органами Мінприроди України. Спеціальне викорис­тання об´єктів рослинного світу місцевого значення здійснюється на підставі дозволу, який видається місцевими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Мінприроди України.

Варто зазначити, що спеціальне використання природних рослин­них ресурсів у сільському господарстві є платним, однак для потреб бджільництва здійснюється безоплатно та без отримання спеціального дозволу. Дозвільний режим не застосовується до власників і користува­чів, які використовують дикорослу рослинність (крім занесених до Чер­воної або Зеленої книг України) на належних їм земельних ділянках.

Особливості сільськогосподарського використання тваринного сві­ту врегульовано законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про мисливське господарство та полювання», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», які є базовими законодавчими нормативно-правовими актами фауністичного права.

На відміну від аграрного права, об´єктами фауністичного права згід­но зі ст. З Закону України «Про тваринний світ» є дикі тварини (хордо­ві й безхребетні) в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки), частини диких тварин (роги, шкіра, ратиці, копита), продукти їхньої життєдіяльності (мед, віск тощо). Основною юридичною ознакою дикої тварини є її здатність самостійно жити в умовах екосистеми.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про тваринний світ» загаль­не використання об´єктів тваринного світу в сільському господарстві дозволено без вилучення їх із природного середовища, руйнування їх­нього житла чи споруд (нір, хаток, гнізд, лігв, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин, погіршення умов їх розмноження, а також без знищення тварин. Всі інші види діяльності щодо сільськогосподарського використання диких тварин, крім люби­тельського та спортивного рибальства здійснюються на підставі спеці­ального використання об´єктів тваринного світу відповідно до Поло­ження про порядок видачі дозволів на спеціальне використання при­родних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459. Справляння збору за спеціальне викорис­тання об´єктів тваринного світу здійснюється у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р. № 123.

Варто зазначити, що сільськогосподарське використання природ­них ресурсів має провадитися на засадах невиснажування природних ресурсів, їх раціонального використання, комплексної охорони та ство­рення сприятливих умов для відтворення природних ресурсів в інтере­сах теперішнього та прийдешніх поколінь.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.  Дайте визначення сільськогосподарського використання природ­них ресурсів як інституту аграрного права.
2.  На яких принципах здійснюється сільськогосподарське викорис­тання природних ресурсів?
3.  Які види сільськогосподарського використання природних ресур­сів?
4.  Які особливості сільськогосподарського використання водних ре­сурсів?
5.  Які особливості сільськогосподарського використання надр?
6.  Які особливості сільськогосподарського використання лісових ре­сурсів?
7.  Які особливості сільськогосподарського використання об´єктів рослинного світу?
8.  Які особливості сільськогосподарського використання об´єктів тва­ринного світу?
9.  До компетенції яких органів публічної влади належить надання дозволів на сільськогосподарське використання природних ресур­сів?