Таким чином, в Україні існують три реєстри, за допомогою яких здійснюється державна реєстрація і правова охорона сортів рослин. Це Реєстр заявок (Державний реєстр заявок на сорти рослин), Реєстр патентів (Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин) і Реєстр сортів (Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні). Усі Реєстри є прошнурованими, пронумеро­ваними книгами, які ведуться Державною службою з охорони прав на сорти рослин. Відомості, що містяться у реєстрах, крім фіксації на па­перових носіях, постійно зберігаються на електронних носіях у поряд­ку, затвердженому Держсортслужбою.

Реєстр заявок є офіційним документом, призначеним для держа­вної реєстрації заявок на сорти рослин. Здійснюється процедура за­явок на основі Положення про Державний реєстр заявок на сорти рос­лин, затвердженого наказом Мінагрополітики від 26 лютого 2003 р. № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за№ 220/7541. Відомості про заявку заносяться до Реєстру заявок піс­ля визначення дати, на яку заявка вважається поданою. Внесені до Ре­єстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, дають заявнику право на тимчасову правову охо­рону в межах наданого із заявкою опису сорту від дати подання заявки. Після публікації інформації з Реєстру заявок в офіційному бюлетені Держсортслужби будь-яка особа має право одержати витяг з Реєстру заявок.

Реєстр патентів є документом, який призначений для державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин в Україні та містить відомості щодо майнових прав інтелектуальної влас­ності на сорт рослин та прав, пов´язаних з цим правом. Нормативно- правовою основою ведення Реєстру патентів виступає вже згадуване Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин.

Реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин, а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності. Відомості постійно зберігаються на елек­тронному та паперовому носіях у порядку, затвердженому Держсорт­службою. Занесення до Реєстру сортів відомостей про сорт та змін до них здійснюється за наказом Держсортслужби. Здійснюється ведення Реєстру сортів відповідно до вищезгадуваного Положення про Держав­ний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. За сортами родів і видів, які не віднесені до переліку родів і ви­дів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення, що затверджується Держсортслужбою, рішення про державну реєстра­цію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту.

Нещодавно набув чинності ще один реєстр сортів рослин —Дер­жавний реєстр генетично модифікованих організмів сортів сільсь­когосподарських рослин у відкритій системі, введений Порядком державної реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сіль­ськогосподарських рослин у відкритій системі, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. № 808, Через новизну цього реєстру процедура його ведення є ще не досить відпра­цьованою. Обов´язок його ведення покладено безпосередньо на Мін- агрополітики України. Права на новостворений сорт набуваються в Україні шляхом подання до Держсортслужби заявки, експертизи заяв­ки та державної реєстрації прав. Правила складання та подання заявки на сорт рослин затверджені наказом Мінагрополітики від 26 квітня 2007 р. № 287 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України ЗО трав­ня 2007 р. за № 553/13820.

Складання, подання і супроводження заявки можуть здійснювати­ся заінтересованою особою як особисто, так і за допомогою фахівців- посередників відповідно до Положення про представників з питань ін­телектуальної власності на сорти рослин, затверджене постановою Ка­бінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183. Представник надає фізичним і юридичним особам, які він представляє, допомогу та послуги, пов´язані з охороною прав на сорти рослин, представляє інте­реси зазначених осіб в органах виконавчої влади, судах, банках, а та­кож у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.

Державна реєстрація сорту можлива лише після проведення відпо­відних формальної і кваліфікаційної експертиз у експертному закладі, вимоги до якого висуває Порядок визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин, затверджений наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин 20 червня 2003 р. № 159, зареєстрова­ний в Міністерстві юстиції України 7 липня 2003 р. за М 553/7804,

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознака­ми) — це експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначено­го у заявці об´єкта до сортів рослин і відповідність заявки та її оформ­лення встановленим вимогам. Формальна експертиза здійснювалася раніше на основі Правил проведення формальної експертизи докумен­тів заявки на сорт, затверджених наказом Міністерства аграрної політи­ки України від 13 грудня 2002 р. № 391, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1025/7313. У зв´язку з прий­няттям Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин» від 2 серпня 2006 р. та на­бранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 2 листопада 2006 р. зазначені Правила втратили чинність на підставі наказу Мінагрополі­тики України від 28 квітня 2007р. № 300, зареєстрованого в Мін´юсті України 17 травня 2007 р. за № 517/13784.

На жаль, нові Правила формальної експертизи на сьогодні так і не розроблені. Формальна експертиза здійснюється сьогодні на підставі

Керівництва з проведення формальної експертизи документів заявки на сорт, затверджених наказом Держсортслужби від 3 вересня 2007 р. № 341, Цей документ, що зачіпає права й законні інтереси громадян, не має державної реєстрації, здійснюваної органами Мін´юсту України відповідно до вимог, висунутих Указом Президента України «Про дер­жавну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших ор­ганів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. та постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за № 731.

Заявка на сорт рослин — це сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що посвідчу­ють права на сорт. Форма заяви має 11 розділів, окремі з яких містять пункти. У процесі проведення формальної експертизи визначається відповідність формальних ознак заявки на сорт рослин вимогам, вста­новленим патентно-селекційним законодавством. За своєю сутністю формальна експертиза — це експертиза документів, з яких складають­ся заявки.

Після закінчення Держсортслужбою формальної експертизи доку­менти заявки на сорт передаються до Українського інституту експерти­зи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи. Інститут установлює новизну сорту, проводить експертизу назви сорту відпо­відно до Положення про експертизу назв сортів рослин, затвердже­ного наказом Мінагрополітики України від 23 червня 2003 р. № 188, зареєстрованого в Мін´юсті України 10 липня 2003 р. за № 574/7895. Подані заявником документи заявки, а саме: опис сорту та показники для визначення придатності сорту до поширення в Україні, є осно­вою для прийняття рішення про проведення кваліфікаційної експер­тизи. Кваліфікаційна експертиза (експертиза тю суті) — експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (но­визні, вирізняльності, однорідності та стабільності). Експертиза вклю­чає в себе комплекс лабораторних і польових досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою, на підставі яко­го приймається рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього.

Кваліфікаційну експертизу проводять Український інститут екс­пертизи сортів рослин, обласні державні центри експертизи сортів рос­лин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експер­тизи, підприємства, що складають державну систему з охорони прав на сорти рослин. Інститут може доручати іншій науково-дослідній устано­ві, яка не входить до державної системи з охорони прав на сорти рос­лин, визначеній Держсортслужбою, проведення окремих ланок квалі­фікаційної експертизи нових сортів рослин, а також використовувати

21 • 473 результати польових досліджень заявника. Держсортслужба на підста­ві експертних висновків приймає рішення про державну реєстрацію сорту та прав на нього шляхом внесення відомостей до Державного реє­стру прав власників сортів рослин та Державного реєстру сортів рос­лин, придатних до поширення в Україні.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин визначає пере­лік родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення в її закладах. Встановлено Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню з метою визначення відповідності сорту критеріям охороноздатності в закладах експертизи державної системи з охорони прав на сорти рослин, затверджений на­казом Мінагрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за № 723/11003. За сор­тами родів і видів, які не увійшли до вищезазначеного переліку, рішен­ня приймається на підставі інформації, що надана заявником під його відповідальність. Кваліфікаційна експертиза таких сортів здійснюєть­ся заявником на добровільних засадах на основі Інструкції з проведен­ня кваліфікаційної експертизи родів і видів рослин, сорти яких не під­лягають державному випробуванню в закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин, затвердженої наказом Мін­агрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за№ 724/11004. Зокрема це стосуєть­ся державної реєстрації сортів або ліній, які призначені виключно як компоненти для гібридних сортів. Свідоцтво про авторство на сорт, Патент на сорт, Свідоцтво про державну реєстрацію сорту таких рос­лин видаються під відповідальність заявника і мають деклараційний характер.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п´ятого календарно­го року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком держав­ної реєстрації цих прав, для сортів деревних та чагарникових культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січ­ня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для всіх інших сортів. Після завершення строку чинності майнових прав інте­лектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового при­пинення чи відмови від них, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа.

У разі суспільної необхідності Держсортслужба має право приму­сового використання сортів рослин відповідно до Порядку видачі при­мусової ліцензії на використання сорту рослин, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 121. Підставою видання примусової ліцензії є мотиви надзвичайної суспільної необхід­ності та за умови введення воєнного чи надзвичайного стану. Строк такої ліцензії — до чотирьох років (у межах строку дії патенту) з випла­тою відповідної компенсації володільцю патенту на сорт.