Сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкід­ників, хвороб та бур´янів до ЗО відсотків валових зборів і, зокрема, зер­на 25—30%, цукрових буряків — 20—27, соняшнику — 23—25, сої, кар­топлі — 32—35, овочів — 27, плодових насаджень — 48% і більше. Захист рослин від шкідливих організмів посідає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських куль­тур. При технологіях вирощування сільськогосподарських культур без застосування пестицидів урожайність знижується на 35—50%, значно погіршується якість продукції.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р., згідно з яким захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зменшен­ня втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогос­подарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур´яни. Проте це широке ви­значення захисту рослин, що охоплює всі галузі економіки, які вико­ристовують у своїй виробничо-господарській діяльності рослини. Тому прийнятнішим є поняття захисту саме сільськогосподарських рослин, яке надає Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. Отже, захист сільськогосподарських рослин — це комплекс заходів щодо попередження і зменшення втрат врожаю сільськогоспо­дарських культур від шкідників, хвороб і бур´янів.

Шкідниками є види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здат­ні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослин­ного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути. Під хворобами розуміють порушення нормального обміну речовин у рос­лині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприят­ливих умов середовища. До бур´янів належить небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідни­ків та хвороб.

Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісо­вим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур´янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для бороть­би з ними застосовуються, поряд з комплексом агротехнічних та орга­нізаційних заходів, понад 300 хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Таким чином, слід відзначити комплексний інтегрований ха­рактер захисту сільськогосподарських рослин, який складається із за­стосування організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, хімічних, біологічних та інших методів.

До організаційно-господарських методів належить своєчасне за­безпечення матеріальними і трудовими ресурсами у їх оптимальному співвідношенні. Агротехнічні методи включають дотримання схеми сі­возмін, технологічних вимог тощо, що дозволяє випереджати або за­глушувати розвиток шкідливих організмів. Селекційні методи дають змогу одержати рослини, стійкі проти певних шкідливих організмів. Фізичні методи спрямовані на фізичне знищення шкідників шляхом їх ручного збирання, виполювання бур´янів тощо. Зазначені методи є до­сить обмеженими через вплив на одного зі шкідливих організмів або високі затрати ручної праці. Тому найприйнятнішими нині все ж є засо­би боротьби проти шкідливих організмів, які містять токсичні речовини.

Такі засоби об´єднуються під загальною назвою пестицидів, визна­чення яких містить ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохіміка- ти». Пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речо­вин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок ді­яльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур´янів, деревної, чагарни­кової рослинності, засмічуючих видів риб.

Сутність і значення біологічного методу розкриває Галузева про­грама «Захист рослин 2008—2015», затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 6 грудня 2007 р. № 867/112. Біологіч­ний метод захисту рослин передбачає використання живих організ­мів або продуктів їх життєдіяльності для запобігання чи зменшення збитків, яких завдають шкідливі організми, та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Біологічний метод не потребує значних фінансових витрат і, головне, біологічні засоби можуть вироб­ляти в достатній кількості біофабрики і біолабораторії України. Основ­на доля у використанні біологічних засобів (близько 80%) припадала на трихограму. Трихограма стримує розвиток і поширення лускокри­лих шкідників у посівах сільськогосподарських культур.

Загалом біологічний метод боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур повинен займати до 50% в інтегрова­них системах захисту рослин.

Основною метою Галузевої програми «Захист рослин 2008—2015» є насичення ринку пестицидів ефективними засобами захисту рослин у необхідних обсягах і асортименті та забезпечення їх раціонального використання, і на цій основі поліпшити фітосанітарний стан сільсько­господарських угідь, що неодмінно стабілізує і підвищить рівень вироб­ництва конкурентоспроможної продукції рослинництва. Виконання програми значно поліпшить фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, посівів і насаджень, а також сприятиме виробництву прогнозова­них обсягів продукції рослинництва та створенню додаткових робочих місць і забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Державний контроль у сфері захисту рослин за проведенням під­приємствами, установами, організаціями усіх форм власності та грома­дянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподар­ського призначення, багаторічних насаджень рослин закритого ґрунту, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технології та регламентів зберігання, транспортування і застосування засобів за­хисту рослин здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин. Такими органами є Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самовря­дування, компетенція яких визначається статтями 8—10 Закону Украї­ни «Про захист рослин». Спеціально уповноваженим органом вико­навчої влади у сфері захисту рослин є Міністерство аграрної політики України у особі Департаменту рослинництва, а також Головної держав­ної інспекції захисту рослин Мінагрополітики, що діє на основі Поло­ження, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики Украї­ни від 18 червня 2007 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2007 р. за № 880/14147. У регіонах функції держав­ного контролю за захистом рослин здійснюють державні станції захис­ту рослин Автономної Республіки Крим і областей, діючих на підставі положень, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18 лип­ня 2000 р. № 127. До спеціальних органів належить також Державна служба з карантину рослин України, Положення про яку затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 8 травня 2007 р. №310, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за №532/13799.

Однією з важливих умов зниження собівартості продукції рослин­ництва є застосування вітчизняних засобів захисту рослин, які значно дешевші за їх імпортні аналоги. З метою збільшення виробництва та­ких засобів із залученням коштів вітчизняних та іноземних інвесторів було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про органі­зацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин» від 24 січня 2001 р. № 42. Водночас відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцен­зування певних видів господарської діяльності» виробництво, оптова та роздрібна торгівля пестицидами підлягає ліцензуванню.

Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Пере­ліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міні­стрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, визначено Міністерство промислової політики України. Для одержання ліцензії виробник пес­тицидів повинен виконати організаційні, кваліфікаційні, технологічні, санітарні та інші вимоги, встановлені Ліцензійними умовами прова­дження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохі- мікатів (тільки регуляторів росту рослин), затвердженими наказом Дер­жавного комітету України з питань регуляторної політики та підпри­ємництва, Міністерства промислової політики України від 31 січня 2006 р. № 8/29, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 лю­того 2006 р. за № 144/12018.

Водночас відповідно до п. 1 Переліку органів ліцензування, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р., ліцензування оптової та роздрібної торгівлі пестицидами в ме­жах будь-якої території України здійснює Мінагрополітики України, а в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць - відповід­ні місцеві органи виконавчої влади. Ліцензія на торгівлю пестицидами видається за умови відповідності вимогам Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з опто­вої, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуля­торами росту рослин), і складу ліцензійної комісії, затверджене нака­зом Міністерства аграрної політики України від 19 березня 2008 р.

№ 167. Загалом можна зробити висновок про схожість ліцензування оптової торгівлі пестицидами і викладеної раніше процедури ліцензу­вання оптової торгівлі насінням і садивним матеріалом.

Як уже зазначалося, пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічного чи біологічного походження, здатні у певних кіль­костях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринно­го організму. Пестициди мають різні рівень токсичності та період розпа­ду шкідливих речовин. Це викликає необхідність суворого санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогоспо­дарській продукції, що реалізується споживачам. Залишки токсичних речовин у продукції не повинні перевищувати встановлені Державни­ми санітарними правилами та нормами ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті», затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20 ве­ресня 2001 р. № 137.

Разом із тим, з метою забезпечення охорони здоров´я населення і навколишнього природного середовища визначено Перелік пестици­дів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не мо­жуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджений наказом Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив (Укрдержхімкомісії) від 5 серпня 1997 р.