Для визначення ефективності застосування в практичній діяльності наукових рекомендацій, що випливають із класифікацій видів слідчих ситуацій, було проведене опитування практичних працівників, у якому взяли участь 200 респондентів. Одне з питань анкети (див. рис 2.1) містило пропозицію визначити ставлення до розроблених класифікацій: "У криміналістиці запропоновані різні класифікації слідчих ситуацій, що відображають специфічні їх властивості, як би Ви оцінили зазначені класифікації (числом від 0 до 10) [285][130]".

Рис. 2.1. Види класифікацій слідчих ситуацій запропоновані для оцінки респондентами.

В отриманих у такий спосіб результатах опитування респондентів була встановлена неоднозначність оцінок зазначених класифікацій.

Думки респондентів по пункту (а) запропонованого питання розподілилися в такий спосіб (див табл. 2.1):

Таблиця 2.1. Узагальнення оцінок слідчих пункту а.

оцінка

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

п/н

кількість респондентів

10

18

17

22

28

22

17

13

18

14

19

2

Як видно, пік значень має місце в межах оцінок 3—5 і 8—10 балів. Такий розподіл виникає, як правило, у випадках, коли вибірка являє собою роз'єднаний за деяким показником склад (істотні відмінності в оцінках). Дані показники корелюють з розбіжністю думок слідчих зі стажем роботи до 5 років і групи слідчих, що мають більший стаж роботи, які, як видно, схильні вище оцінювати класифікацію (а).

По пункту (б) думки розподілилися в такий спосіб (див табл. 2.2):

Таблиця 2.2. Узагальнення оцінок слідчих пункту б.

оцінка

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

п/н

кількість респондентів

11

20

18

25

25

25

20

16

15

11

12

2

У даному випадку думки респондентів підпорядковуються закону нормального розподілу (суть даного закону полягає в тому, що у вимірі деякої ознаки в даній сукупності елементів завжди є відхилення в обидва боки від норми внаслідок безлічі неконтрольованих причин, причому чим більшими є ці відхилення, тим рідше вони трапляються) [285][131] в області оцінок класифікаційної системи, представленої в пункті (б). Однак є деякий зсув розподілу в максимальних значеннях кількості респондентів від середніх значень убік оцінок (3—5), що при аналізі анкет показало в цілому невисоку оцінку спрощеної класифікаційної системи.

По пункту (в) були отримані наступні результати (див табл. 2.3):

Таблиця 2.3. Узагальнення оцінок слідчих пункту в.

оцінка

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

п/н

кількість респондентів

12

18

19

23

23

26

19

18

15

12

12

2

По пункту (г) думки розподілилися в такий спосіб (див табл. 2.4):

Таблиця 2.4. Узагальнення оцінок слідчих пункту г.

оцінка

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

п/н

кількість респондентів

11

18

12

18

24

28

24

19

18

12

14

2

У пунктах (в) і (г) ситуація, в цілому, аналогічна пункту (б), інакше кажучи, у пунктах (б), (в) і (г) погляди груп респондентів практично не мають розходжень, або консолідовані в силу яких-небудь причин.

Аналіз даних пункту (ґ) показав (див табл. 2.5):

Таблиця 2.5. Узагальнення оцінок слідчих пункту ґ.

оцінка

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

п/н

кількість респондентів

10

19

19

15

21

20

17

13

17

28

30

1

У даному випадку оцінки в межах (1—3), (4—5) і (9—10). Така ситуація в деякій мірі аналогічна пункту (а), тобто також указує на деяку роз'єднаність поглядів респондентів. Дійсно, аналіз анкет показав, що найбільші бали (7—10) цій, трохи ускладненій класифікаційній системі, віддавали респонденти зі стажем роботи до 5 років, у той час як респонденти зі стажем понад 15 років у цілому інакше (0—3) оцінювали дану систему, оцінки в межах (4—5) в основному дані респондентами, що мають стаж від 5 до 15 років.

Як підсумок аналізу анкети варто вказати на помітні розбіжності міркувань респондентів по пунктах (а) і (д) і в цілому негативне ставлення до класифікаційних систем (б), (в) і (г). Це, очевидно, відбувається через відповідність класифікаційних систем (а) і (д) уявленням практичних працівників про слідчі ситуації і деякий скептицизм стосовно класифікацій (б), (в) і (г), що недостатньо відображують методико-криміналістичну специфіку процесу розслідування злочинів. Варто особливо підкреслити наявність переважаючої думки респондентів, що у ході інтерв'ювання вказували на необхідність розробки найбільш широкої класифікаційної системи.

Поряд з анкетним опитуванням було проведене інтерв'ювання слідчих прокуратури, що розслідували умисні убивства, зґвалтування й інші злочини. Разом з ними в матеріалах кримінальних справ були виділені найбільш складні слідчі ситуації, що виникали в ході розслідування, які були так оцінені з урахуванням пропозицій респондентів.

З проведеного дослідження і опитування практичних працівників стає очевидно, що проблема визначення основ (критеріїв) класифікації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці і побудови на цій основі класифікаційної системи вимагає комплексного підходу з урахуванням досвіду розробки загальних криміналістичних і тактико-криміналістичних класифікацій для того, щоб створювана класифікація сприяла практичним працівникам у розумінні змісту і систем типових слідчих ситуацій.

Для упорядкування даних про класифікаційні підстави необхідно, як відзначалося вище, провести "класифікацію основ класифікації слідчих ситуацій". Основним роздільником тут є вид злочину (категорія кримінальних справ), а криміналістична характеристика даного виду злочину й етапи розслідування — первинні класифікаційні підстави. Такі підстави, як "конфліктність", "тактичний ризик" і т.п., розглядаються не тільки як критерій поділу слідчих ситуацій тактичного характеру, але і впливають у кінцевому підсумку на їх класифікацію в криміналістичній методиці. Тому вирішення загальної задачі класифікації слідчих ситуацій вимагає комплексного тактико-методичного підходу.

Викладене дозволяє виділити підстави (критерії) класифікації слідчих ситуацій і побудувати саму їхню класифікацію. При цьому варто виходити з того, що слідча ситуація являє собою реальне явище, пов'язане з прийняттям слідчих рішень як тактичного, так і стратегічного характеру з метою створення сприятливих умов їх реалізації при розслідуванні злочинів. Це визначає спільність слідчих ситуацій тактичного і методичного характеру.

По суті, мова йде про класифікацію слідчих ситуацій, що складаються при провадженні окремих слідчих дій, криміналістичних операцій, спрямованих на рішення слідчих задач на визначених етапах і в цілому розслідування, тобто здійснення тактичних і стратегічних цілей провадження у кримінальній справі.

У цьому значенні загальним критерієм класифікації слідчих ситуацій усіх рівнів у розслідуванні злочинів можна виділити положення, що характеризується сприятливим або несприятливим станом і обстановкою розслідування що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів (умов). Дані оціночні критерії є досить загальними і вимагають конкретизації, проведеної за ступенем складності слідчої ситуації: не ускладнені (прості), ускладнені, складні.

Зрозуміло, що як і ступінь сприятливості ситуації, так і ступінь її складності визначаються на рівні суб'єктивної оцінки, однак у цілому в межах зазначеної градації ситуація може оцінюватися однаково (або близько до цього) великими групами осіб. Уточнення тут можуть бути, якщо врахувати, що складною є така ситуація, коли існуюча інформаційна невизначеність вимагає побудови декількох її імовірнісних моделей. Якщо ж інформації про ситуацію досить для побудови її однозначної моделі, то така ситуація є простою [98][132].

Наступним важливим критерієм розмежування елементів класифікаційної системи є ступінь імовірності розв'язання слідчих ситуацій: розв'язувані, труднорозв'язувані і нерозв'язувані, при тому, що фактор складності визначається ступенем перешкод, що впливають на стан і обстановку розслідування.

У вченні про слідчу ситуацію дане питання висвітлюється неоднозначно. Л.Я. Драпкін складні ситуації поділяє на проблемні і конфліктні, розуміючи під першими протиріччя між знанням і незнанням, специфічне співвідношення між відомим і невідомим у справі [98][133].

Розподіл слідчих ситуацій за ознакою конфліктності, на думку криміналістів і судових психологів, хоча і запозичено з психології, однак має важливе значення для криміналістичної класифікації [17][134].

Слід зазначити, що в публікаціях є істотні розбіжності в оцінці зазначених критеріїв. Поряд із критикою Р.С. Бєлкіна позиції Л.Я. Драпкіна, Т.С. Волчецька, наприклад, визначає проблемну ситуацію в зовсім іншому плані, розуміючи під нею взаємодію суб'єкта і його оточення, а також психологічний стан особи, що пізнає [17][135], і далі позначає таку ситуацію як ситуацію пізнавального типу (проблемну [63][136]).

З огляду на викладене, загальну тактико-методичну класифікацію слідчих ситуацій можна представити схематично (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Загальна класифікація слідчих ситуацій