Класифікація слідчих ситуацій у криміналістичній методиці в основі своїй традиційно будується за критерієм етапності і послідовності розслідування — первинного (початкового), наступного і завершального етапів. Така класифікація, починаючи із середини 50-х років ХХ століття, використовується в більшості монографічних досліджень.

Аналіз літератури наступного періоду [99, 17, 63, 210][139], опитування (анкетування, інтерв'ювання) слідчих і вивчення кримінальних справ дають підстави для виділення критеріїв класифікації слідчих ситуацій у методиці розслідування злочинів. Запропоновано такі критерії: 1) вид злочину; 2) структура механізму і способу злочину; 3) характеристики системи встановлених обставин злочину; 4) наявність (відсутність) обвинуваченого (підозрюваного); 5) стадії розслідування; 6) види слідчих дій і тактичних прийомів, специфічних для даної методики й ін.

Одночасно з початком (наприкінці 50-х рр.) наукових досліджень проблеми удосконалювання методик розслідування окремих видів злочинів виникло питання класифікації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування.

У 1957 р. у роботі, присвяченій плануванню розслідування, Г.М. Мудьюгін вказував на необхідність при розробці методичних рекомендацій виходити з "найбільш типових ситуацій (у значенні змісту вихідних даних), на які натрапляє слідчий у справах про злочини, що вчинюються частіше за інші" [50][140]. Він уперше зробив висновок про те, що "ситуація визначає основний напрямок розслідування по кожній категорії справ" [50][141].

Виділені Г.М. Мудьюгіним категорії справ, у залежності від сформованої ситуації на первинному етапі розслідування, нині широко використовуються (з погляду ситуаційного підходу) у методиках розслідування окремих видів злочинів. Тому в даному дослідженні ставиться задача — класифікувати в основному ті слідчі ситуації, що часто трапляються при розслідуванні окремих видів злочинів.

Дослідження даної проблеми тісно пов'язане не тільки з криміналістикою, але і з кримінально-правовою і кримінологічною класифікаціями злочинів, системою норм Особливої частини Кримінального кодексу.

У криміналістичній систематиці розглядаються окремі криміналістичні класифікації, до числа яких відноситься криміналістична класифікація злочинів.

У криміналістичній тактиці також досліджуються проблеми систематизації, пов'язані, наприклад, зі створенням системи тактичних прийомів [293][142].

При дослідженні проблем класифікації слідчих ситуацій необхідно виходити з досвіду проведення подібних операцій у криміналістиці й у суміжних наукових галузях знання.

Відносно задач криміналістичного дослідження порушеної проблеми, становить інтерес досвід, накопичений у науці кримінального права, що стосується класифікації і систематизації норм Особливої частини КК. На основі такого процесу формується й удосконалюється система Кримінального кодексу. Тому в науці кримінального права мова йде про систему кодексу, систему кримінального законодавства [12][143] .

Питання про підстави для класифікації злочинів має принципове значення з погляду логіки побудови систем, надання їм відповідного правового аспекту, необхідного в процесі кваліфікації злочинів, їх розслідування а у кінцевому рахунку - класифікації криміналістичних методик.

У побудові різних класифікацій злочинів і практиці їх застосування можна відзначити певну ієрархію, при тому що кожна з таких класифікацій — кримінально-правова, кримінологічна, криміналістична — має переважне значення для рішення слідчих задач. Пріоритет у загальній системі класифікацій злочинів має кримінально-правова класифікація, оскільки вся сукупність норм Особливої частини Кримінального кодексу, що установлюють відповідальність за визначені види злочинів, може розглядатися як певна логічна система, побудована за тими самими правилами, оскільки вона, на відміну від усієї сукупності норм Особливої частини КК, що являють собою велику розмаїтість [185][144], має ряд загальних об'єднуючих ознак, поряд з окремими - розмежувальними. До об'єднуючих ознак у першу чергу відносяться такі, як ознаки об'єкта злочину (наприклад, економічні відносини, відносини власності) і суб'єктивної сторони (корисливе посягання і т.д.). Розмежувальні ознаки можуть бути зв'язані, наприклад, з об'єктивною стороною злочину, формою, процесом (механізмом), способами його вчинення, суб'єктом злочину - учасником економічних відносин (посадовою, матеріально-відповідальною особою або іншими учасниками) і т.д.

При виборі основного критерію кримінологічної класифікації злочинів виходять з того, що така класифікація покликана сприяти удосконалюванню попереджувальної діяльності на основі аналізу причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Це означає, що в основі класифікації повинна знаходитися ознака, яка б дозволяла виділяти групи злочинів, що знаходяться в причинному зв'язку з однорідними криміногенними факторами. Відзначається, наприклад, що злочини, вчинені в зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, можуть бути класифіковані з урахуванням специфіки основних галузей економіки [90][145].

Криміналістична класифікація злочинів потрібна не тільки для упорядкування уявлень про класи, групи, види злочинів, досліджуваних криміналістикою, вона є базою побудови нових і удосконалювання наявних методик розслідування, а також виступає орієнтиром для класифікації складних слідчих ситуацій у криміналістичній методиці.

При виборі основного критерію криміналістичної класифікації звичайно виходять із пріоритету кримінально-правової класифікації злочинів, елементів складу злочину. У зв'язку з цим М.П. Яблоков відзначає, що: "тісно пов'язана з кримінально-правовою, криміналістична класифікація злочинів … сприяє цілеспрямованості розроблюваних з її врахуванням методик розслідування, які в більшій мірі відповідають потребам слідчої практики" [301][146].

Р.С. Бєлкін, простежуючи розвиток поглядів на криміналістичну класифікацію злочинів, пропонує прийняти склад злочину як підставу для їх угрупування і наводить такі класифікації: 1) класифікації злочинів, пов'язані із суб'єктом злочинів (одноосібно або групою, дорослими або неповнолітніми, чоловіками або жінками і т.п.); 2) класифікації злочинів, зв'язані з об'єктом злочинів (за особою потерпілого, за місцем вчинення злочину, за характером безпосереднього предмета посягання); 3) класифікації злочинів, пов'язані з об'єктивною стороною злочину (за способом вчинення, за способом приховання); 4) класифікації злочинів, пов'язані із суб'єктивною стороною злочину (вчинені із заздалегідь обміркованим наміром або з раптово виниклим) [17][147].

І.О. Возгрін відповідно до Особливої частини Кримінального кодексу РФ виділив дванадцять груп типових криміналістичних методик розслідування: державних злочинів; злочинів проти власності; проти життя, волі, здоров'я і гідності особи і т.д. В основі класифікації окремих методик автор бачить такі ознаки, як місце вчинення злочину, особу злочинця, особу потерпілого й ін. [59][148].

У плані даного дослідження становить інтерес підхід до криміналістичної класифікації злочинів, що просліджується в роботах В.О. Образцова і зводиться до того, що недостатньо використовувати тільки кримінально-правову класифікацію злочинів, оскільки в нормах матеріального права відбито лише ті ознаки і властивості злочинів, які є істотними з погляду кримінального законодавства і його застосування, тому що в них не враховано ситуаційний аспект злочинів [227][149] (виділене — С.В.) необхідний для наукової розробки диференційованих методичних рекомендацій щодо розслідування визначених видів злочинів. У зв'язку з цим варто погодитися, що в основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом, та 2) криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів у залежності від предмету посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо [181][150].

З викладеного випливає висновок про те, що криміналістична класифікація злочинів базується на двох критеріях — кримінально-правовому, в основу якого покладено систему норм Особливої частини КК, і криміналістичному, що акумулює специфічні для даної науки методи і засоби виявлення і розкриття злочинів у залежності від їх виду, предмету посягання, механізму і способів вчинення злочину, типових слідчих ситуацій.

Як критерій класифікації в криміналістиці іноді використовуються типові ситуації, що складаються при порушенні кримінальної справи. При цьому варто враховувати, що слідча ситуація характеризує не злочин, а процес його розслідування і тому прямо не може відноситися до криміналістичної характеристики і, отже, тут проблема переходить у площину процесуальної, слідчої діяльності.

Криміналістична класифікація злочинів необхідна для побудови системи методик розслідування окремих видів злочинів. Відповідно до системи особливої частини КК і теорії криміналістичної систематики провадиться розмежування злочинів на окремі класи, групи, види, а також більш детальна класифікація з урахуванням криміналістичних ознак, властивих тільки певним видам діянь. Внаслідок описаного процесу особливості того або іншого виду діяння, у тому числі характерні для нього слідчі ситуації, кладуться в основу формування відповідних методик розслідування.

Класифікація слідчих ситуацій дозволяє просліджувати їх зв'язки як у рамках методик розслідування окремих видів злочинів, так і в цілому — загальної криміналістичної класифікації злочинів.

Різні модифікації класифікації слідчих ситуацій повинні враховувати класифікації методик розслідування злочинів, що формуються в криміналістиці [263, 181][151].

Таким чином, основами (критеріями) класифікації слідчих ситуацій у методиці розслідування злочинів є: 1) особливості категорії кримінальних справ у залежності від специфіки розслідуваних злочинів (клас, група, вид); 2) особливості криміналістичної характеристики певних видів злочинів, що враховуються при їх розслідуванні; 3) особливості стадій досудового провадження у кримінальних справах, процесуальних дій.

Конкретизація зазначених основ класифікації може бути представлена в такий спосіб: