Класифікація - один із фундаментальних процесів у науці. Факти і явища повинні бути упорядковані, перш ніж стане можливим зрозуміти і розробити загальні принципи, що пояснюють їх появу і порядок, що спостерігається. З цього погляду класифікація є інтелектуальною діяльністю високого рівня, необхідною для розуміння природи різних об'єктів, явищ, процесів. Класифікація - це упорядкування об'єктів за їх схожістю, а об'єктом можна назвати все, включаючи процеси і дії (усе, що можна описати за допомогою визначників властивостей) [264][116]. Тому природним є широке використання класифікації в науці, оскільки процедури класифікації, застосовувані для утворення класів подібних об'єктів, оцінюють і систематизують (кількісно і якісно) ознаки об'єктів.

Класифікація (лат. classis - розряд і facere - робити) - особливий випадок застосування логічної операції розподілу обсягу поняття, що являє собою деяку сукупність розподілів [278][117].

У сучасних англомовних словниках можна натрапити на таке визначення класифікації: класифікація (classification) це: 1) акт або результат классифікування (The act or result of classifying); 2) категорія або клас (A category or class) [312][118].

Відповідно класифікування (classify) пояснюється як упорядкування або організація відповідно класу або категорії (To arrange or organize according to class or category.) [312][119].

В іншому джерелі класифікація (classification) пояснюється як акт віднесення і формування класу або класів; розподіл у групи, класи, упорядковані множини, роди та ін. проведений за рядом деяких загальних зв'язків або подібних властивостей. (The act of forming into a class or classes; a distibution into groups, as classes, orders, families, etc., according to some common relations or affinities) [314][120].

Слід зазначити, що не зважаючи на широке застосування класифікацій, у науці загальноприйнятого визначення класу або класифікації немає. Існує тільки інтуїтивне розуміння того, що елементи одного класу ближче один до одного, ніж до інших елементів, однак особливості цих відносин явно не називаються, тому вимагають окремого розгляду.

Вихідною підставою класифікації є можливість уявного відділення ознак від об'єкта і вивчення їх як самостійного матеріалу.

У даному дослідженні враховується низка основних положень класифікації, і насамперед те, що вона не тільки розкриває дійсний порядок, регулярність, але і є відображенням недоліків застосованої класифікаційної процедури.

Як відзначається, важко встановити точні, тверді, вичерпні правила класифікаційних процедур, прийнятні у всіх випадках [57][121]. Класифікації притаманна властивість описового інструмента для вивчення взаємного розташування класів з визначеними для них розпізнавальними властивостями. Оскільки при класифікації слідчих ситуацій, проведеній більш ніж за трьома взаємозалежними, однак різними ознаками (наприклад, вид розслідуваного злочину, етап розслідування; ступінь конфліктності; характеристика системи встановлених обставин злочину і т.д.), візуальне вивчення їх утруднене, можливе використання матриці співвідношення розпізнавальних властивостей.

У зв'язку з цим класифікацію можна охарактеризувати як операцію розподілу об'єктів, що належать двом або більше виділеним класам. Стосовно цього характерно, що в спеціальній літературі, присвяченій питанням класифікації, звертається увага на різні види класифікаційних процедур, у тому числі і на класифікацію класифікацій [264][122].

Виділяються два загальноприйняті різновиди класифікацій. У першому з них для віднесення об'єкта до якого-небудь класу необхідний збіг хоча б частини сукупності класифікаційних ознак (політетична класифікація) Другий, навпаки, вимагає строгого збігу всієї сукупності класифікаційних ознак (монотетична класифікація).

У політетичній класифікації набір значень параметрів об'єктів повинний бути схожий на характеристики всіх інших об'єктів з даного класу, тобто немає необхідності у встановленні подібності за всіма ознаками. Отже, приналежність до класу визначається за найбільшим числом загальних значень ознак і жодна з ознак не визначає приналежність до даного класу. Найбільш характерний приклад політетичної класифікації - криміналістична класифікація злочинів, для якої немає необхідності збігу всіх ознак злочину для віднесення діяння до класу, наприклад, економічних злочинів, або класу злочинів пов'язаних із професійною діяльністю. У монотетичній класифікації приналежність визначається збігом загальних значень всіх або, принаймні, істотних ознак.

У криміналістиці поширені як політетичні, так і монотетичні класифікації. В політетичних класифікаційних системах об'єкти, що належать до деякого класу, повинні бути в певному розумінні схожі один на одного більше, ніж на об'єкти в інших класах, для правильного угруповання об'єктів потрібна велика кількість ознак. Монотетичні класифікації, будучи засновані на обов'язковому збігу декількох ознак, дуже корисні при вирішенні спеціальних задач, що відносяться безпосередньо до обраних ознак, наприклад у криміналістичній ідентифікації.

Проблема упорядкування розмаїття об'єктів у криміналістиці, зокрема, вирішена В.Ю. Шепітьком стосовно наукової класифікації тактичних прийомів [293][123]. У рамках цієї роботи також розглянута процедура упорядкування множин тактичних прийомів більш високого ступеня спільності — систематизація.

При класифікації слідчих ситуацій у методиці розслідування як алгоритмічній процедурі і при формуванні класифікаційної структури насамперед варто враховувати політетичні властивості слідчої ситуації.

Сучасний рівень розвитку криміналістики, зокрема, дослідження слідчих ситуацій, характеризується тенденцією до виділення різноманітних внутрішніх властивостей об'єкта, що відповідно приводить до розширення класифікаційних критеріїв. При цьому різні елементи класифікаційних систем переплітаються, взаємодіють, утворюють складні структури (кластери).

Відповідно до принципів криміналістичної систематики [21][124], запропонованої Р.С. Бєлкіним, усі класифікаційні операції повинні підпадати під такі окремі криміналістичні класифікації:

1. класифікації осіб;
2. класифікації предметів;
3. класифікації властивостей і ознак;
4. класифікації дій і процесів;
5. логіко-криміналістичні класифікації.

Класифікації слідчих ситуацій, строго говорячи, повинні підпадати, насамперед, під ознаки групи логіко-криміналістичних класифікацій, що оперують логічними категоріями. Це обумовлено тим, що слідча ситуація поєднує в собі: 1) висновок слідчого щодо наявність і характер деякої ситуації (її оцінку), 2) рішення слідчого по подолання ситуаційних складностей, що виникли. Це дає підстави для побудови класифікації, заснованої на різновидах умовиводів про властивості слідчої ситуації, що характерно для логіко-криміналістичної класифікації.

Одна з особливостей класифікації слідчих ситуацій полягає в тім, що в цій процедурі необхідно враховувати кінцеву її мету — створити не тільки теоретичну класифікаційну модель, але і забезпечити можливість її практичного застосування у вигляді системи типових слідчих ситуацій.

Таким чином, класифікацію слідчих ситуацій слід розглядати і як процедуру, і як кінцевий результат віднесення їх до певної сукупності (класу, групи, виду) ситуацій, що мають подібність за відповідними ознаками з наступною їх типізацією стосовно особливостей методик розслідування злочинів (докладніше див. розділ 3).

Аналіз літератури [264][125], присвяченої проблемам класифікації, дозволяє представити систему операцій, необхідних для класифікації слідчих ситуацій:

1. визначення об'єктів, що підлягають класифікації;
2. вибір класифікаційних основ;
3. вибір класифікаційного алгоритму;
4. процес класифікації:

застосування обраного класифікаційного алгоритму до обраного для класифікації об'єкта (угруповання класифікуємих об'єктів і інші операції упорядкування об'єктів);

визначення ідеального об'єкта, типового для даної групи;

визначення співвідношення ідеального типового з реально існуючими в рамках даної групи об'єктами (визначення групи об'єктів, найбільш подібних з ідеальним типовим).

Група об'єктів, що сформувалася навколо типового, може скласти основу нового класу, створюваного в процесі класифікації.

Визначення того, що є істотним, відділення більш істотного від менш істотного — одна з найбільш складних класифікаційних задач. Її рішення залежить не тільки від наявності визначених властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта, але і від загальної мети і конкретних задач, поставлених перед дослідником.

У криміналістичній літературі в основному проводиться загальна класифікація слідчих ситуацій без достатнього виділення особливостей класифікації в слідчій тактиці і криміналістичній методиці. В окремих роботах по криміналістичній тактиці зачіпаються питання класифікації слідчих ситуацій. Що ж стосується криміналістичної методики, то спеціально проблема класифікації і типізації слідчих ситуацій не досліджувалася.

Основним критерієм загальної класифікації слідчих ситуацій Л.Я. Драпкін вважає їх складність, тому поділяє слідчі ситуації на прості і складні, відзначаючи, що: "у залежності від кількості, характеру і змісту формуючих факторів усі складні слідчі ситуації можна диференціювати на п'ять класифікаційних груп: проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно-неупорядковані і комбіновані (змішані) ситуації" [99][126].

Р.С. Бєлкін, аналізуючи різні класифікаційні системи слідчих ситуацій, дійшов висновку, що "обґрунтованим є їх розподіл на типові і специфічні; початкові, проміжні і кінцеві; безконфліктні і конфліктні (з подальшим їх підрозділом). У кінцевому підсумку усе це — окремі класифікації, оскільки в їх основі лежить якась одна ознака ситуації". Як вважає зазначений автор, підставою для загальної класифікації слідчих ситуацій повинна служити її якісна (стосовно можливості досягнення цілей розслідування) характеристика. З цього погляду всі слідчі ситуації поділяються на сприятливі і несприятливі для розслідування [17][127].

Як правильно відзначається, використання поняття "слідча ситуація" при розробці методик розслідування окремих видів злочинів, а також у практичній діяльності, припускає наявність певних умов, однією з яких, причому безумовно необхідною, є критерій відмежування однієї ситуації від іншої, при тому, що індивідуальність злочину породжує й індивідуальність слідчої ситуації його розслідування [141][128].

Очевидно, що в класифікації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці важливу роль відіграє вид розслідуваного злочину, особливості його криміналістичної характеристики, що враховуються при розслідуванні, етапність проведення розслідування[129].