Не менш серйозною загрозою є зростання "тіньової" економіки та посилення її криміналізації. Незалежні аналітики підрахували, що тіньова економічна діяльність в України складає 5060 відсотків загального внутрішнього валового продукту країни. При цьому вони стверджують, що існування тіньового сектору в таких обсягах одна з причин різкого спаду виробництва, масового банкрутства підприємств АПК та промисловості, що в кінцевому результаті виражається в наявності економічної злочинності та корупції, не кажучи вже про різке падіння життєвого рівня населення. Із світового досвіду відомо, що при спаді темпів росту економіки до одного процента починається розвал економіки з наслідками, які ще можна передбачити. Темпи ж падіння більше 50 відсотків закордонними вченими ніколи не розглядалися. Ще недавно можливість такого показника сприймалась як абсурд, але в нашій країні це стало об'єктивною реальністю.

Тіньова економіка, з одного боку, породила в Україні потужну організовану злочинність, а з іншого - вона сама стала проявом організованої злочинності, створюючи реальну загрозу економічній безпеці України.

Багато хто із вчених у найбільш широкому розумінні організовану злочинність розглядають як форму незаконного підприємництва, підпільну економічну діяльність [115]. У цьому аспекті експерти Організації Об'єднаних Націй "визначають організовану злочинність як одну із форм економічного підприємництва, яке здійснюється за допомогою протизаконних засобів, пов'язаних з загрозою застосування фізичної сили або її використанням, вимаганням, корупцією, шантажем та іншими методами, а також з використанням незаконно вироблених товарів та послуг". З інших позицій, дане явище характеризується як "серія складних кримінальних видів діяльності, які здійснюються в широких масштабах організаціями та іншими групами, що мають внутрішню структуру, яких штовхає на це, головним чином, отримання фінансових прибутків та доступ до влади" [74].

Слід також погодитися з визначенням А.І. Дольової: "Організована злочинність - це складана система організованих злочинних формувань з їх широкомасштабною злочинною діяльністю та створенням для такої діяльності найбільш сприятливих умов, яка використовує як власні структури з управлінськими і іншими функціями по обслуговуванню цих формувань, їх діяльності та зовнішніх видів взаємодії, так і державні структури, інститути громадянського суспільства" [79]. Т. Кузьо наводить приклад масштабів дій лише одного злочинного угруповання, коли із 30 млн. т. нафти, завезеної в Україну у 1992 році, 8 було переправлено контрабандою за кордон і перепродано, а із 5 млрд. дол., які того ж року заробили бізнесмени України за рахунок експорту нафтової продукції, державна казна отримала лише 97 млн. дол. у вигляді податків [296].

"Тіньова" економіка негативно впливає не тільки на загальний стан економічної безпеки, а й на її окремі складові (енергетичну, фінансову, зовнішньоекономічну). Непослідовна економічна політика сприяє посиленню "тінізації" виробництва, а останнє спотворює офіційні дані про реальний стан економіки держави. За даними обстеження доходів і витрат 2 025 домогосподарств, яке проводилося під егідою Світового банку в липні 1995 року, в усіх областях та в Криму встановлено, що українці витрачали удвічі більше грошей, ніж офіційно одержували [301].

При цьому слід зазначити, що значна кількість тіньових товарно-грошових операцій здійснюється в Україні з використанням валюти інших держав, у першу чергу доларів США [351]. Вивчення негативних наслідків тіньових процесів показало, що криміналізація господарської діяльності є результатом деформацій як в економічних відносинах, так і в свідомості людей. Злочинність в економічній сфері, у тому числі корупція і криміналізація суспільних відносин, зумовлюють зростання рівня пристосування суспільної свідомості до тінізації.

За даними дослідження В.Я. Горбачевського (начальники МВ-РВВС, начальники управлінь та відділів БЕЗ, БОЗ, заступники начальників кримінального розшуку, підрозділів податкової міліції, слідчих, всього 1030 чол.) наявність корупції в своєму районі, місті відмітили від 77,5 % до 83,9 % опитаних практичних працівників [16].

На підставі зазначеного можна зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок, що постійно посилюється і відтворюється під впливом таких економічних чинників, як загострення кризових явищ, надмірно високих податків, зростання безробіття, внутрішнього державного боргу тощо. Через недостатньо контрольований готівковий обіг, стихійну торгівлю, несплату податків до тіньового сектора залучається все більша частина населення країни. Знаходження основної маси населення за межами бідності створює ситуацію, коли для більшості людей законна діяльність стає неможливою, що змушує працювати навіть не у формальному, а у підпільному секторі тіньової економіки [72].

Досить часто запровадження недосконалих нормативних актів у господарський механізм дає ефект прямо протилежний очікуваному. Знову ж таки відбувається тінізація правового, політичного мислення і загальної суспільної свідомості, розширюється корупція та інші зловживання, що є вкрай небезпечним для молодої незалежної держави.

Аналіз стану боротьби з корупцією свідчить, що криміналізація влади йде в тісній взаємодії з процесом розширення і розвитку організованої злочинної діяльності в економічній сфері суспільства. Вітчизняний криміналітет вийшов далеко за рамки території України, установлюючи контакти як з кримінальними так і з цілком законно діючими суб'єктами економіки різних держав.

Колишній прем'єр-міністр А. Кінах перед залишенням посади в листопаді 2002 року звернув увагу на те, що у нас в державі влада формує капітал, це та ситуація, коли рівень конкурентоспроможності бізнесмена визначається не маркетингом, якістю продукції, умінням справлятися з жорсткою конкуренцією, а цілком іншим: особистими стосунками з владою, важливістю зайти в потрібний кабінет [284].

Стан і тенденції розвитку небезпеки в економічній сфері та кількість раніше допущених помилок і прорахунків досягла тієї критичної маси, перевищення якої може бути катастрофічним і вимагає невідкладних, адекватних та узгоджених заходів з боку усіх гілок державної влади. Перш за все, необхідно розробити систему забезпечення економічної безпеки як комплекс скоординованих, пов'язаних у часі та просторі, збалансованих за ресурсами заходів, адекватних як внутрішнім, так і зовнішнім загрозам, а також визначити систему індикаторів економічної безпеки, їх порогові значення, вихід за межі яких призводить до руйнівних процесів в економіці. Особлива увага повинна приділятись подоланню економічної злочинності, результати дослідження якої дають підстави визначити основні її аспекти, що негативно впливають на економічний розвиток держави:

економічний (криміналізація соціальних і економічних відносин у державі шляхом впровадження і укріплення в зазначених сферах легалізованого злочинного капіталу, монополізація кримінальним капіталом внутрішнього ринку, деформація структури економіки в сторону однобокого розвитку лише надприбуткових галузей та гальмування розвитку інших підприємств і територій, зниження міжнародної довіри до України щодо інвестицій);

• політичний (розвиток взаємопов'язаних процесів щодо криміналізації політики та політизації економічної злочинності);

• соціальний (залучення до злочинної діяльності значної кількості населення, укорінення у людей недовіри до владних структур щодо вирішення соціально-економічних проблем і забезпечення правопорядку).

Враховуючи зазначене, основні напрями протидії економічній злочинності повинні передбачати:

• створення комплексної правової бази для боротьби з економічною злочинністю щодо впливу на кримінальну систему шляхом прийняття нових і внесення змін до застарілих законів та підзаконних актів в економічній, соціальній, кримінальній, кримінально-процесуальній сферах;
• усунення умов, які сприяють залученню до протиправної діяльності значної кількості населення шляхом вирішення соціальних та економічних проблем у суспільстві;
• знищення злочинних угруповань, позбавлення економічної основи їх діяльності, створення умов щодо неможливості продовження їх функціонування у сфері економіки [285];
• використання силами кримінальної юстиції усіх можливостей оперативно-розшукової роботи та досудового слідства щодо повного викриття учасників злочинної діяльності та притягнення їх до кримінальної відповідальності;
• удосконалення структури, методів координації в управлінні, підтримання якісного складу та технічного оснащення спеціальних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;
• розвиток прямих зв'язків між правоохоронними органами, системи двосторонніх і багатосторонніх договорів між державами щодо співробітництва у боротьбі з транснаціональною економічною злочинністю.

У цілому, вирішенню проблем боротьби з економічною злочинністю в Україні повинно надаватись надзвичайно велике значення, бо саме економічні підвалини повинні забезпечувати соціально-політичну стабільність у державі. Тому найближчим завданням для усіх гілок влади постає вирішення проблеми економічної безпеки України. Визначена загроза економічній безпеці України висуває нові вимоги до механізму управління процесом, що відбувається у цій сфері. По-перше, потрібні дійсно наукові аналіз і оцінка ситуації, зовнішнього та внутрішнього середовища кожного процесу і явища, рішень, що приймаються, а також аналіз досягнутих результатів у кожному конкретному випадку як на макро-, так і мікроекономічному рівні. По-друге, розробка і прийняття державної стратегії економічної безпеки як правової основи її механізму управління дасть можливість разом з іншими законодавчими актами створити необхідний правовий і політичний захист економічного суверенітету держави. Особливе місце повинне знайти підвищення ефективності управління правоохоронними органами, які  здійснюють комплекс заходів захисту економічної безпеки.