Таку ж точку зору відстоює й І.В. Бенедик, який робить висновок, що до характеристик, які відображають зовнішній прояв стадій юридичного процесу,  відносяться часові межі тієї чи іншої стадії юридичного процесу та часові моменти, періоди, проміжки здійснення взаємозв'язку стадій юридичного процесу [21, с. 76]. Конкретизуючи свою позицію, вказаний автор зазначає, що процесуальні стадії відображають часову характеристику розгляду кожної юридичної справи. Процесуальні стадії - це характеристика динаміки процесуальної форми, яка відображає у собі комплекс взаємопов'язаних процесуальних обставин, що протікають у часі й направлені на досягнення оптимальних результатів розгляду юридичної справи. Вони дають уяву про те, що процесуальна форма має початковий момент свого існування, певні проміжні ділянки та логічно завершений пункт, який оформлюється у завершальному правовому акті основного або допоміжного характеру. Самі по собі стадії є певними відносно замкнутими відрізками правової форми і відповідними моментами переходу від одного до іншого. Сутність стадії виражається у тому, що вона має свої чітко окреслені часові межі, вона повинна початися й закінчитися протягом певного проміжку часу. У цьому плані не є виключенням жодна стадія юридичного процесу. Постановка питання про межі стадій цілком виправдана з точки зору наукового визначення, а правильне його практичне рішення має важливе значення для здійснення органами держави й посадовими особами своєї процесуальної діяльності з метою визначення часу виникнення відповідної стадії у загальній системі стадій усього юридичного процесу [Там само, с. 42, 154-155].

Таким чином,  інститут процесуальних строків охоплює та пронизує всі стадії кримінального судочинства. Ми вважаємо, що строк є однією з основних, якщо не головних ознак стадії кримінального процесу.

Поділ процесу на стадії має важливе теоретичне та практичне значення. Як слушно зазначає О.Р. Михайленко, завдання, що пов'язані із здійсненням права у різних сферах державно-правової діяльності неможливо виконати відразу, без певної процесуальної регламентації. Стадійність процесу покликана забезпечити правильний розподіл засобів і можливостей, які необхідні для більш ефективного виконання цих завдань. Завдяки розподілу юридичного процесу на стадії, процесуальна діяльність зосереджується на досягненні у першу чергу найближчих конкретних завдань, успішне виконання яких є запорукою ефективного здійснення завдань наступних стадій і всього процесу в цілому [199, с. 118]. 

Отже, кожна наступна стадія отримує свій розвиток, спираючись на результати, які досягнуті у попередній стадії. При цьому необхідно особливо наголосити на тому, що кожна стадія у кримінальному судочинстві має свої чітко визначені процесуальні підстави, які в свою чергу виконують певні функції. До цих функцій, на нашу думку, можна віднести те, що процесуальна підстава, по-перше, виступає як опорний момент, який скріплює у єдину цілісну систему різні процесуальні стадії, через які "проходить" кримінальна справа; по-друге, забезпечує належний контроль кожної наступної стадії щодо попередньої; по-третє і головне, дозволяє чітко визначити процесуальні часові межі всіх існуючих у кримінальному процесі стадій.