Стосовно процедур автоматичного ліцензування ст. 2 Угоди встановлено критерії, відповідно до яких передбачається, що ці процедури не повинні мати обмежувальної дії на торгівлю. Щодо процедур неавтоматичного ліцензування імпорту (ст. 3) визначається, що для імпортерів та експортерів такі адміністративні процедури мають бути не більше обмежувальними, ніж це абсолютно необхідно для проведення даних заходів.

ГАТТ визнає, що уряди у будь-якому разі застосовуватимуть регулюючі механізми на своїх національних ринках. Викладені нижче правила мають за мету забезпечити національне торговельне регулювання, що не зменшувало б цінність поступок та принципів ГАТТ.

Основні принципи оцінки товарів, що підлягають обкладенню митом, зборами, імпортним або експортним обмеженням, пов'язаними з вартістю товару містяться у ст. VІІ ГАТТ.

Митна оцінка, або оцінка товарів у митних цілях, має базуватися на контрактній (справжній) вартості. Це положення ГАТТ тепер кодифіковано в Угоді про застосування Статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 [182; С. 184-212]. У випадку, якщо митні органи мають підстави сумніватися в достовірності продекларованої митої вартості, вони повинні визначати митну вартість на основі вартості ідентичного товару (ст. 2), що експортується з тієї самої країни і в той самий час, вартість якого вже визначена, якщо такого товару не існує, то використовується подібний товар (ст. 3). Також можуть використовуватися методи додавання ( ст. 6) та віднімання (ст. 5), або у крайньому разі, ціна розраховується митними органами самостійно на основі загальних принципів ГАТТ (ст. 7).

Статею VІІІ ГАТТ встановлено, що імпортні та експортні товари не мають бути предметом нерозумних митних та прикордонних зборів і формальностей, які мали б наслідком зниження їх конкурентоспроможності. Збори мають бути обмежені справжньою вартістю послуг, за які вони стягуються, і не мають опосередковано захищати національні товари або бути засобом оподаткування з фіскальною метою. Також позначки (маркування) про походження мають застосовуватися відповідно до режиму найбільшого сприяння і створювати найменші перешкоди у торгівлі, відповідно до ст. ХІ ГАТТ.

Положення Угоди про правила визначення походження товарів [182; С. 224-236] застосовуються в непреференційних документах, пов'язаних з комерційною політикою, що забезпечують гармонізацію правил про походження шляхом створення єдиного міжнародного механізму.

Встановлено три види критеріїв для правил про походження, а саме:

• зміна тарифної класифікації: товари після обробки мають перетворюватися на продукцію, що підпадає під іншу тарифну класифікацію. Ця процедура полягає у тому, що правила повинні чітко зазначати заголовки та підзаголовки в тарифній номенклатурі;
• відсоток у заявленій ціні: додана вартість має бути вищою критичного рівня. Ця процедура полягає у тому, що правила мають зазначати метод розрахунку відсотків;
• операції з виготовлення або переробки: конкретна операція з виготовлення або переробки має проводитися щодо товарів, а не пакування, фасування та ін., ця процедура полягає у тому, що правила мають точно вказувати операцію, яка визначає походження товару.

Спеціально обумовлено у ст. 9, що правила про походження не повинні мати обмежувального, потворного або руйнівного ефекту на міжнародну торгівлю, та законодавство з цього питання має відповідати принципу транспарентності.

Мета Угоди про технічні бар'єри у торгівлі [182; С. 131-152] полягає в неприпустимості створення перешкод для міжнародної торгівлі (п. 2 ст. 2) шляхом введення певних стандартів, процедур випробувань, сертифікації та ін., однак визнається, що держави мають право встановлювати захист, наприклад, життя людей, тварин та рослин або навколишнього середовища на рівні, який вони вважають за необхідний.

Основний принцип, що міститься у п. 1 ст. 2 щодо технічних норм та стандартів, полягає в тому, що імпортна продукція не може мати менш сприятливий режим, ніж той, який має аналогічна внутрішня продукція.

Угода охоплює усі види продукції, як промислової так і сільськогосподарської, з двома винятками, а саме: продукція, що поставляється урядовими організаціями (вони підпадають під дію Угоди про державні закупівлі); санітарні та фітосанітарні заходи (вони підпадають під дію Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів). Угода охоплює також не тільки технічні характеристики самого товару, а й методи та технології виробництва. Як Додаток 3 до Угоди включено Кодекс добросовісної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів установами стандартизації, який відкритий для прийняття установами приватного, державного та суспільного секторів.

Член СОТ повинен відповідно до ст. 10 Угоди про технічні бар'єри у торгівлі створити інформаційний пункт (Центр обробки запитів), який зможе відповідати в розумних межах на запити та надавати відповідну документацію про технічні норми та стандарти.

Щодо вступу України до СОТ, то досить очевидно, що необхідно буде брати зобов'язання з приведення своїх діючих технічних норм та стандартів у відповідність до зазначених принципів. Має бути також підготовлений перелік публікацій, що містять технічні норми та стандарти, який завжди буде в розпорядженні зацікавлених членів СОТ.

Торговельні заходи як умови для інвестицій поставлено під міжнародно-правовий контроль відповідно до статей ІІІ та ХІ ГАТТ. Забороняється введення менш сприятливого режиму щодо імпортних товарів порівняно з режимом, що надається аналогічній внутрішній продукції, а саме:

• "вимога місцевого компоненту", тобто закупівель або використання підприємствами товарів вітчизняного походження;
• "вимога щодо торговельного балансу", тобто закупівля або використання підприємством імпортних товарів обмежуються кількісними, пов'язаними з обсягом або вартістю, показниками закупівель експортованих ним місцевих товарів.

Відповідно до положення про обмеження імпорту, що міститься в ст. ХІ ГАТТ, заборонені такі заходи, що використовуються для поліпшення інвестиційного клімату:

• "баланс іноземної валюти", тобто обмеження імпорту підприємством товарів, що використовуються в його місцевому виробництві або мають стосунок до нього, в цілому або в тій кількості, що пов'язанп з обсягом чи вартістю експортованих ним місцевих товарів;
• "валютні обмеження", тобто обмеження імпорту підприємством товарів, що використовуються в його місцевому виробництві або мають стосунок до нього, через обмеження доступу підприємства до іноземної валюти;
• "вимоги щодо експорту", тобто продаж підприємством товарів на експорт (або конкретних товарів та їх обсягу, або вартості, або у вигляді частини обсягу чи вартості місцевого виробництва).

Зазначені заходи широко використовувалися в минулому, особливо країнами, що розвиваються.

Як вже зазначалося, в рамках ГАТТ/СОТ існує загальне зобов'язання ліквідації кількісних обмежень у ст. ХІ ГАТТ, але це положення застосовується з певними винятками з метою:

1. запобігання або послаблення критичного дефіциту продовольства чи інших основних продуктів для експортуючої сторони;
2. застосування стандартів або нормативів для класифікації, сортування чи маркетингу товарів у міжнародній торгівлі щодо експорту або імпорту;
3. імпортних обмежень будь-яких сільськогосподарських товарів чи продукції рибальства для підтримки програм розвитку національного виробництва. Це останнє положення було анульовано Угодою про сільське господарство [182; С. 35-62];
4. збереження рівноваги платіжного балансу.

Країни-члени СОТ можуть застосовувати спеціальні торговельні заходи для подолання негативних ситуацій, пов'язаних з платіжним балансом. Положення охоплені ст. ХVІІІ ГАТТ, застосовуються до країн, що розвиваються, а положення ст. ХІІ ГАТТ - до інших країн.

У разі несприятливої ситуації з платіжним балансом, країна-член СОТ може застосовувати торговельні заходи для його покращення, але перевага має надаватися ціновим заходам (наприклад, додатковий податок на імпорт, вимога імпортного депозиту та ін.). У разі критичної ситуації з платіжним балансом, коли заходи, засновані на цінах, не можуть зупинити різкого погіршення стану платіжного балансу, член СОТ може застосовувати кількісні обмеження, але такий крок має бути обґрунтованим. Розроблено відповідні критерії для вибору продукції, що може підпадати під обмеження, а також для визначення рівня дозволеного імпорту. Усі зазначені винятки мають застосовуватися недискримінаційним чином і відповідно до принципу транспарентності так, щоб скорочення імпорту істотно не змінило товарообігу (тобто іноземні постачальники зможуть експортувати на ринок менше, але повинні мати розумну можливість підтримувати свою відносну частку обсягів імпорту).

Сфери, виключені з міжнародної торгівлі.

Існують винятки зі сфери міжнародної торгівлі, що пояснюються певним зв'язком між товаром та суверенними функціями держави або характеристиками самого товару, що не дають змоги товару обертатися у звичайному правовому режимі торгівлі.

У режимі винятку зі сфери міжнародної торгівлі ГАТТ дозволяє державам регулювати "імпорт чи експорт золота та срібла" (ст. ХХ (с) ГАТТ). Цей виняток був традиційним, враховуючи платіжну функцію, що мали в минулому ці дорогоцінні метали. Сьогодні і золото, і срібло втратили свою функцію валют, принаймні на міжнародному рівні, отже вони зараз є такими ж товарами, як і будь-які інші, що використовуються, як правило, в промисловості, художньому та декоративному промислах.

З публічними функціями також пов'язані такі заходи, як охорона "національних скарбів" (ст. ХХ (f) ГАТТ). Природно, що кожна держава має право захищати національне культурне надбання, яке може мати правомірне встановлення (як, наприклад, у Франції та Італії) режиму дозволів на вивезення. До тієї ж категорії, тільки з інших мотивів, потрапляють "продукти праці ув'язнених" (ст. ХХ (е) ГАТТ). Виняток пов'язаний зі специфікою виробництва товарів, що виробляються примусовою, ручною та дешевою працею.

Як потенційно виняткові зі звичайних правил багатосторонньої торгівлі розглядаються дві категорії цінностей, що значною мірою збігаються - природні вичерпні ресурси та сировинні товари.

Деякі види природний ресурсів внаслідок їх вичерпності або невідновлювального характеру є об'єктом заходів з їх збереження в тих країнах, де вони містяться (ст. ХХ (g) ГАТТ). Саме обіг таких товарів регламентується і набуває форм обмеженого експорту. Жодних точних визначень тут не має, але, мабуть, йдеться про сировину - мінеральні ресурси, що самі по собі є вичерпними. Водночас, до цієї категорії не належать ресурси сільськогосподарського характеру, тому що вони періодично поновлюються.

Отже, торгівля сировинними товарами була однозначно виведена зі сфери загальної системи ГАТТ/СОТ (ст. ХХ (h) ГАТТ) і водночас не підпадала під регулювання через спеціальні багатосторонні режими торгівлі. Сьогодні сировинні товари (природні ресурси) - це сфера економічного обміну, де немає нормативно-правового режиму (міжнародного права здійснення багатосторонньої торгівлі). Винятком є сільськогосподарські товари, що недавно були інтегровані до системи СОТ. Тож правомірно зробити висновок, що сьогодні в цьому полягає найсерйозніший недолік багатостороннього торговельного права. Таким чином, приблизно 20% світової торгівлі виключено зі сфери правового регулювання багатосторонньої торговельної системи [6; С. 248].