виникає необхідність попередження бездоглядності та правопорушень (рецидиву) неповнолітніх, у випадках їх засудження за вчинення злочину, коли покарання не передбачає позбавлення волі. Передача неповнолітніх на виховання судовому вихователю проводиться на підставі рішення, вироку чи постанови суду, які виносяться з урахуванням характеру правопорушення, віку неповнолітніх та інших обставин справи. Про результати роботи судові вихователі зобов'язані інформувати органи МВС, які здійснюють виконання вироків.

• Таким чином, нормативне регулювання діяльності міліції, її структурних підрозділів, та їх співпраці з іншими органами та установами соціального призначення в сфері прав неповнолітніх, перебуває, в основному, на належному рівні, за виключенням деяких моментів, що пов'язані:  1) з відсутністю універсальності  призначення - їх діяльність, як правило, спрямована на усунення правопорушень та їх умов серед неповнолітніх;

2) з відсутністю чіткого розподілу повноважень контролюючих органів;

           3)з відсутністю чіткого розмежування підстав застосування до неповнолітнього того чи іншого заходу впливу чи покарання.

• Досить логічним на наш погляд виглядає пропозиція про передачу шкіл соціальної реабілітації у відання органів, що здійснюють контроль за виконанням покарань, враховуючи що направлення неповнолітніх до даних закладів є результатом їх неправомірної поведінки, свого роду, різновидом покарання за скоєне правопорушення.

• Створення інституту судових вихователів , які виконують функції соціальної допомоги неповнолітнім, повинні бути визначені як допоміжні для суду у справах неповнолітніх, подальшим етапом розвитку повинно пов'язуватись з головним  ланцюгом ювенальної юстиції - судом по справах неповнолітніх.