А також поділяє умови злочинності на 2 групи:

"об'єктивні (це соціальні протиріччя , які не залежать від свідомості людей. Серед них він також виділяє безробіття, економічний кризи та ін.);

суб'єктивні (залежить від свідомості людей. Це пияцтво, наркотизм, незаконна міграція, низька ефективність роботі правоохоронних органів)" [114, с. 52].

Вчені Санкт-Петербурзької школи кримінології говорять: " ми вважаємо, що єдиною причиною злочинності є та ступінь розвитку соціальних протиріч, які покликані розколом суспільства на класи, котрий з необхідністю покликав появу небезпечних для суспільства посягань" [130, с. 102 ]. "Ця причина зазнала серйозних змін, але незмінно зберегла свою сутність"[130, с. 109]. Однак треба відмітити, що, на нашу думку, протиріччя між класами насамперед не вичерпують всього спектра соціальних протиріч. До них також відносяться міжнаціональні, меж особисті (в тому числі між мікро групами, внутришньоособисті протиріччя та інші. Що ж стосується умов, то російські вчені поділяють їх на:

Зовнішні ("…це та частина, котра повністю або почти повністю не залежить від волі індивідуума" [130, с. 109.] ).  Це економічна ситуація в країні, регіоні, безробіття. Екологічні проблеми, характер соціальної інфраструктури.

Внутрішні ("…внутрішні умови, які оказують вплив на злочинність, пов'язані з образом життя людей" [130, с. 115]. Пияцтво, проституція, наркотизм та ін.

         В.Н.Кудрявцев поділяє також причини та умови на об'єктивні та суб'єктивні та говорить: "… з метою єдності термінології віднести до суб'єктивних факторів те, що входить до свідомості правопорушника або іншим образом характеризує його особу, а об'єктивними вважати фактори які походять зовні   його волі" [137, с. 126].

"Суб'єктивні причини правопорушень - це відповідні  елементи соціальної психології, які знаходять проявлення у перекручених потребах, цілях, мотивах  осіб, які вчиняють правопорушення. Суб'єктивні умови - демографічні і соціально-психологічні особливості населення (риси характеру, темперамент, стать). Об'єктивні умови правопорушень - недоліки організованого та технічного порядку, підтримуючі, а інколи й оживлюючи  дії суб'єктивних та об'єктивних причин правопорушень. Об'єктивні причини правопорушень - конкретні протиріччя у суспільному бутті,  економічних й соціальних відношеннях людей" [137, с. 127]. В.Н.Кудрявцев розглядає ці фактори щодо різних соціальних рівнів: особи малих соціальних груп, суспільство в цілому. Тобто ці явища діють на різних рівнях. Спираючись на вищезазначене, ми узагальнимо його точку зору та висловимо таку думку, що згідно цьому, причини правопорушень - це неузгодження елементів в середині системи: суспільство, клас, колектив, мала соціальна група, особа, а також протиріччя між цими системами.

Заслуговує на увагу точка зору О.І Остапенка: "За сферою існування причини і умови адміністративної деліктності необхідно поділити на зовнішні та внутрішні. Об'єктивні причини адміністративних деліктів, відображаючи конкретні протиріччя суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей, мають постійний і тимчасовий характер. До суб'єктивних причин вчинення адміністративного делікту слід віднести ті елементи соціальної психології, які проявляються в перекручених потребах, низьких інтересах, цілях, мотивах і моральних цінностях, що суперечать ідеології демократичного суспільства" [167, с. 69]. В історії суспільства вважається усталеним погляд на те, що суспільство є не лише сукупністю його членів, а що йому властиві впорядкованість та урегульованість суспільних відносин. Знайомлячись з історією, ми бачимо, що на різних етапах свого розвитку народи, і в цілому суспільство, неоднаково вписувалися в загально історичний процес. Щодо України, цей підхід ще потребує глибокого наукового дослідження. "Соціальні протиріччя уявляють собою суспільні відносини, які сполучені постійними та перемінними, соціальними та духовними детермінантами зі всією системою соціальної практики" [ 85, с. 41].  Вони мають негативний характер і виникають як протиріччя взагалі у відносинах між окремими особами, особою і колективом, особою та суспільством. Це можуть бути протиріччя між різними соціальними групами суспільства між родиною та товаришами по службі, між цими групами, наприклад, пенсіонери, та державою. Такі протиріччя неможливо усунути, а подолати їх можна лише на деякий час. Це викликано реальним життям, явищами і процесами, що відбуваються в суспільстві.

Негативні соціальні протиріччя, проявляючись на рівнях загального, особливого і одиничного, намагаються зберегтись, гальмуючи позитивні процеси, породжуючи причини і умови для вчинення адміністративних деліктів. Соціальні протиріччя завжди відображають відносини між людьми, зачіпають їх інтереси, впливають на потреби конкретних осіб, що призводить до вчинення протиправних дій. Окрім цього ми маємо відмітити, що соціальні протиріччя по своєї суті мають об'єктивну природу та завжди будуть існувати у будь якому суспільстві. В цьому проявляється деліктне значення соціальних протиріч. Соціальні детермінанти протиріч у суспільстві не зникають самі по собі, боротьба з ними повинна вестись з урахуванням специфіки перехідного періоду в державі, з використанням існуючих форм, методів і засобів щодо їх усунення.

Об'єктивні причини адміністративних деліктів, відображаючи конкретні протиріччя суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей, мають постійний і тимчасовий характер. У той же час механізм впливу соціально-економічних процесів на свідомість і поведінку людини є досить складним і довгим. Для цього необхідно подолати негативні звички минулого, усунути ті соціальні та економічні явища, які в даний час виступають як об'єктивні причини адміністративних деліктів. До них слід віднести: недостатній рівень вироблених матеріальних благ, що призводить до протиріч між потребами членів суспільства; збереження малокваліфікованої праці, що не сприяє формуванню позитивної спрямованості особистості; недостатність матеріальних, фінансових й інших ресурсів, за допомогою яких можна покращити рівень свідомості, морального стану і культури населення. Окрім цього це також злочинність, зв'язок якої з кількістю  адміністративних проступків ми вказували вище корупція, дискримінація населення за расовими і національними ознаками; еміграція і "маятникову" міграцію економічно активного і працездатного населення в інші країни.

До суб'єктивних причин адміністративних проступків слід віднести відповідні моменти соціальної психології, які суперечать суспільній моралі та знаходять свій прояв у перекручених цілях, мотивах моральних цінностях, та у перекрученій правосвідомості особи: наявність культу речей і подвійної моралі.  Про них ми поговоримо докладніше у наступному підрозділі, коли говоритиму про антисоціальну поведінку людини, але хочеться зауважити, що на адміністративні проступки, на нашу думку, впливають й особисті якості людини. В процесі розвитку радянської кримінології біологічні концепції злочинності взагалі не розглядалася як "антимарксиські". Однак саратовський вчений И.С. Ной вказував, що причини злочинності треба шукати не тільки в суспільстві, а "…також в його членах, тобто окремих індивідах". "Якщо сукупність суспільних умов життя людей може спричинити правопорушення, то чому з усього суспільства лише меншість людей стають правопорушниками ? " [ 161, с. 131].

Говорячи про умови, які сприяють вчиненню адміністративних проступків їх також можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних умов слід віднести економічну кризу, майнову диференціацію нашого суспільства, рівень безробіття. Економічні фактори не породжують адміністративні поступки. А виступають у якості об'єктивних умов, які сприяють розвитку негативних психологічних якостей людини, які призводять в кінці до продукування адміністративних проступків. 

До суб'єктивних умов вчинення адміністративних проступків відносяться демографічні та соціально-психологічні особливості населення та правопорушника ( стать, вік, темперамент, риси характеру і т.д.),  такі негативні соціальні явища, як наркотизм, правовий нігілізм, пияцтво, алкоголізм, а також недоліки в організації охорони громадського порядку, охорони державної та приватної власності та роботи правоохоронних органів. Що стосується алкоголізму, то  "…алкоголізм - це захворювання, яке зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв, яке виявляється в постійній потребі в алкогольному сп'янінні, різних розладах психічної діяльності, соматичних або неврологічних порушеннях, втраті робото здатності, деградації цінностей, втрати соціальних зв'язків" [129, с. 43].

Алкоголізм характеризується певними синдромами:

1. Синдром зміненої реактивності - зміна зносимості алкогольних напоїв, зникнення захисної реакції організму при передозуванні, амнезія на період сп'яніння;
2. Синдром психічної залежності - психічний дискомфорт в тверезому стані та покращення психічних функцій у стані алкогольного сп'яніння;
3. Синдром фізичної залежності - фізична потреба у сп'янінні, втрата контролю за кількістю випитого;
4. Синдром наслідків - хронічна інтоксикація в психічній та нервовій формах, психопатія, яка пов'язана з агресією та суіцидальними явищами.

По часу алкоголізм поділяється на три стадії:

1. Перша стадія (від 1 до 5 років) - в п'ять разів підвищується зносимість алкоголю, потім починає роботу адаптаційна схема організму; підвищується здатність щоденного прийому високих доз алкоголю, зникає блювота при передозуванні, синдром психічної залежності, роздратованість в тверезому стані.
2. Друга стадія (від 5 до 15 років) - максимальна зносимість алкоголю, щоденне пияцтво, в тверезому стані нездатність до розумової праці, здавленість, роздратованість, але прийом алкоголю відновлює фізичні функції, спостерігається часткова або повна втрата особистості, творчих можливостей.
3. Третя стадія (від 5 до 10 років) - зниження зносимості алкоголю, багатоденне пияцтво закінчується психофізичним виснаженням, кожне сп'яніння  закінчується амнезією, втрата інтелектуальних можливостей, нестримна тяга до спиртного, фізична залежність, втрата контролю над кількістю випитого, злість, жорстокість, спустошення психіки.

"Деградована алкоголем особа нерідко підпадає під кримінальний вплив. Дослідження еволюції поведінки більш 300 осіб, які систематично доставлялися в медичні витверезники, показано, що близько 40% з них в наступному вчинили адміністративні проступки, в тому числі пов'язані з порушенням антиалкогольного законодавства - 27%, дрібне хуліганство 9%, інші проступки - 5%" [129, с. 43]. Щодо недоліків в роботі правоохоронних органів ми можемо поділити на дві групи:

1. Які залежать від органу;
2. Які не залежать від органу;

Остання група, в свою чергу, повинна бути поділена на:

1. Які залежать від  системи, в рамках якої діє орган (підрозділ);
2. Які лежать за межами можливостей даної системи де діє правоохоронний орган.

На наш погляд це важливий напрямок розробок. Так, наприклад, однією із задач, яка покладена на інспекторів дозвільної системи є попередження порушення правил зберігання, використання та купування речей та предметів, які є об'єктами дозвільної системи. Тому своєчасні перевірки об'єктів дозвільної системи, своєчасні рішення по вдосконаленню засобів їх функціонування здатні попередити не тільки адміністративні проступки (ст.ст. 174, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 1951, 1952  та ін. КУпАП України), а також вчинення більш тяжких правопорушень - злочинів (ст.ст. 248, 262, 263, 264 та ін. КК України).

До групи 1 ми можемо віднести :