В попередньому підрозділі ми окреслили коло вчень про причини правопорушень та підкреслили, що причини та умови адміністративних проступків треба аналізувати спираючись на досягнення таких наук, як філософія, кримінологія, психологія та ін. Щодо систематизації причин  правопорушень, злочинів, адміністративних проступків та умов, що їм сприяють в юридичній науці також, як вже зазначалося, не має однакового підходу. Сучасна наука кримінології та адміністративного права  в особах таких представників, як Аванесов Г.А., Андрєєва О.П., Бандурка О.М., Зелінський А.Ф., Карпець І.І., Комзюк А.Т., Кудрявцев В.М, Кузнєцова Н.Ф., Ковальов М.І., Лекарь А.Г., Остапенко О.І., Павловський Р.С., Панкратов М.Д., Попов Л.Л., Романов С.Ю.,  Самощенко І.С. Сахаров А.Б., Стручков М.О., Шаргородський   В.В.,  Тарасенко О.М., Філонов В.П, Юсупов В.А.., та інших, виходить переважно з  позиції об'єктивних та суб'єктивних причин правопорушень ( злочинів та адміністративних проступків). Окрім цього розповсюджена багатофакторна позиція причин та умов адміністративних проступків ( прихильники цієї точки зору не розрізняють об'єктивні та суб'єктивні причини та умови адміністративних проступків, а говорять про цілу низку факторів, які породжують адміністративну деліктність).

 В сучасній науці, зокрема, кримінології, термін "фактор" розуміється багатопланово. Це і причина, движуча сила явища, або якогось процесу, яка визначає його характер та особливі риси. Це і група причин, яка об'єднана ведучим, головним явищем, яке є ознакою, ця ознака виступає як домінанта вивчає мого явища, його розвитку та зміни. Це і просто заміна категорій "причина" та "умова" терміном "фактор". А.Ф.Зелінський говорить, що "...фактор  - це движуча сила процесу або однієї з його умов. Серед факторів того чи іншого явища треба розрізняти спеціальну причину та умови" [114, с. 43]. На основі цього автор дає своє визначення причин та своє визнання злочинів зокрема: "Причина -  це вирішальний, активний фактор, який містить в собі реальну можливість даного наслідку [114, с. 43],[115, с. 17].

Представники багатофакторного підходу, який заснували Ч. Ломброзо та Е. Феррі - Андрєєва О.Б., Фефілова В.Ф., Юсупов В.А.  та інші визначають такі причини адміністративних проступків:

• В.А. Юсупов не класифікує причини вчинення правопорушень на об'єктивні та суб'єктивні, а просто наводить перелік, який на його думку охоплює весь спектр причин вчинення адміністративних проступків. Мається на увазі, що "не класифікує" означає те, що він чітко не вказує, яка  причина об'єктивна, а яка суб'єктивна, але ми можемо, спираючись на попередні знання, самі виділити цю класифікацію.

"1) Першою з них є недостатній облік змісту рішень, які приймаються, тенденцій економічного та соціального розвитку, а також законів управління.

2) Другою причиною може бути неповнота або нечіткість правового регулювання суспільних відносин. Особу небезпеку представляють його недоліки, які виникають у випадку повної або часткової відсутності необхідних нормативних приписів ( Про це також говорив Е. Феррі визначаючи це за соціальний фактор злочинів).

 3) Третя причина адміністративних проступків криється у слабкості соціального контролю, що охоплює усі види впливу на громадянина, службовця апарату управління або виконавчо-розпорядчий орган. В системі цього  виду суспільної діяльності важливу роль грає контроль та нагляд з боку органів управління, котрі повинні  не тільки запобігати, але й попереджувати проступки.

 4) Четверта причина - недостатньо високий рівень правосвідомості учасників адміністративних правовідносин. Правосвідомість виступає важливим елементом конкретної поведінки людини або органа  управління. Воно впливає на зміст юридичних норм, вчинки індивідів у конкретних ситуаціях.

5) П'ятою причиною можна вважати поведінку окремих громадян суспільства яка відхиляється від норм моралі та права " [207, с.  92 - 93].

Тут ми маємо сказати, що прийняття, наприклад, адміністративно-правової норми без врахування спрямованості існуючих в суспільстві процесів може бути основою видання актів, які її порушують, особливо в ході правозастосовчої діяльності. Роль правосвідомості в системі соціальних зв'язків також дуже велика. Вона відображається в уявленні індивідів, які висловлюють своє відношення до права, правової системи, законності. Виходячи з цього у індивідів складається відповідна соціально-правова "картина" можливого варіанту правового регулювання відповідних видів суспільних відносин, також про можливі права та обов'язки, а також про можливу поведінку учасників цих суспільних відносин. Однак далі автор говорить про причину такої поведінки, він вказує на недостатній рівень виховання, про деякі види захворювань (психічні розлади, пияцтво, наркотизм).

На наш погляд автор тут суперечить  сам собі. Він спочатку називає причину, а потім ще й її причини. По логіці друге треба було поставити на перше місце, а ще й навіть віднести до умов вчинення адміністративних проступків (пияцтво, наркоманія).

• В.Ф. Фефілова поділяє причини адміністративних проступків за сферами їх виникнення:

" 1) Це процеси  і явища які відносяться до економічної, соціальної сфер, сфери внутрішньої політики ("дефіцит відповідних товарів породжує, наприклад, таке явище як дрібна спекуляція. (це ст. 157 КУпАП України).

2) Останки соціальної нерівності (це нерівність чоловіків та жінок, яка негативно впливає на формування особистості й викликає різні відхилення від норм моралі та права, міграція населення  та ін.) .

3) Одна з причин адміністративних проступків - це незрілість культури. Це недостатня культура дозвілля. Постійною є проблема культурного забезпечення населення країни. Низька культура побуту. Із-за цього породжується значна вага проступків, які вчиняються на "побутовому ґрунті". Низька культура емоцій. Цей феномен може породжуватися недоліками виховання, в тому числі й естетичного, та навчання. Недостатня правова культура. Із-за цього люди смутно уявляють межі правових заборон, приблизне уявлення мають про систему санкцій, та про правові наслідки застосування стягнень.

4) Четверта причина це негативні сторони соціальної психології суспільства. ("питні традиції", дармоїдство, наркоманія)" [197, с. 27 - 28]. Тут можна привести такий приклад, що недоліки в виплаті заробітної плати, низький рівень життя людей, недосконала сфера соціального забезпечення населення примушують їх шукати інші джерела для здобування грошей, звідси витікає певна кількість адміністративних проступків (ст. 159, 160, 1602, 162 КУпАП України та багато інших). В цьому аспекті я також погоджуюсь з автором. Неврегульоване дозвілля, недостатність спортивних секцій, художніх гуртків, певних дитячих палаців творчості, юнацьких організацій, які б дозволили вирішити цю проблему, спонукають молодь до вільного пошуку розваг. При цьому часто вони вчиняють багато адміністративних проступків (ст. 173, 182, 181, 178, 183, 185 КУпАП України та інші), а згодом ці "розваги" можуть перетекти у вчинення таких злочинів як крадіжка, пограбування, розбій, нанесення тілесних ушкоджень та інших.

Крім цього можна також зазначити точку зору О. Б. Андрєєвої:

 "Кожне явище, в тому числі і правопорушення є наслідком сукупності багатьох причин та умов. По мірі перенесення аналізу від одиничного правопорушення до їх виду (особливого) і сукупності правопорушень (загального) взаємозв'язок між причинами та умовами значно скорочується. Зважаючи на це можна говорити про "причини-умови" правопорушень, особливо якщо мова йде про явище "правопорушення в цілому" [76, с. 8]. "Виходячи з зазначеного можна поділити всі фактори, що впливають на вчинення правопорушень, на 4 групи, не розрізняючи при цьому причини та умови:

1. недоліки соціально-економічного характеру;
2. організаційні упущення, недостатній контроль;
3. недоліки в правовому регулюванні;
4. недоліки в правовому вихованні.

Значущість зазначених факторів може змінюватися в досить широких межах, не дозволяючи пояснити різні види правопорушень за допомогою якоїсь одної головної причини або другорядної, незалежно від того, належить ця причина до свідомості чи соціальних умов життя індивіда. Кожне конкретне правопорушення неповторне, різноманітне також і поєднання об'єктивних та суб'єктивних детермінант, що його викликає" [76, с. 12].

Безумовно, в словах автора є істина. Але з початку він узагальнює причини вчинення адміністративних проступків, а потім говорить про індивідуальність. Але специфіка юридичної науки взагалі - це прагнення до узагальнення. По-друге, не викликає сумнівів те, що кожне правопорушення неповторне, тому ми і вивчаємо їх, щоб потім зробити узагальнення, та виділити їх характерні риси (в тому числі причини та умови), а потім вивчаючи конкретний проступок ми могли віднести його до якоїсь певної "групи-узагальнення". А по-третє автор виходить з другого боку критеріїв класифікації, тому мені не дуже ясна його позиція щодо ігнорування "умов", та виходячи з його класифікації я не бачу "людяних", внутрішніх аспектів у формуванні навіть причин вчинення адміністративних правопорушень взагалі і проступків зокрема. Виходячи з цієї позиції, схема детермінації адміністративної деліктності буде така:

На наш погляд, розгляд причин та умов адміністративних проступків з позиції об'єктивного та суб'єктивного буде відображати найбільш ясну картину детермінації адміністративних проступків. Бо, як ми вже бачили усі теорії причин та умов правопорушень виходять або з об'єктивних соціальних причин ( Е. Дюркгейм, Е. Сазерленд, Р. К. Мертон, А Кетле ).

"Об'єктивне, те, що належить об'єкту, існує  поза свідомістю людей, пов'язане з зовнішніми умовами, не залежить від будь якої волі, можливостей - об'єктивні обставини, об'єктивні причини" [219, с. 522].  Другі ж посилаються на особисті якості людини, тобто на внутрішнє, суб'єктивне ( Ч. Ломброзо, З. Фрейд, Е. Кречтер, Е. Хутон).

"Суб'єктивне, те, що властиве суб'єкту або виходить від його діяльності." [219, с. 802]. Причому, як ми зазначали, не одна теорія повністю не пояснює походження причин та умов правопорушень. Сучасні кримінологи та вчені - адміністративісти виходять з тісного впливу об'єктивного та суб'єктивного на злочинність та адміністративну деліктність.

Об'єктивне обумовлює наявність притаманних матеріальному об'єкту властивостей, якостей в економічній, соціальній сферах діяльності. Існуюча об'єктивна реальність впливає на індивіда, який сам із своєю свідомістю буде об'єктивно реальним по відношенню до інших людей. Об'єктивні умови існують за рахунок природних умов, рівня виробництва, потреб матеріального, духовного, політичного розвитку і проявляються через дію, що виступає як причина, завдяки якій настає результат. Суб'єктивне при визначенні детермінант адміністративної деліктності здатне на відображення не лише об'єктивного. За певних умов головна соціальна цінність суб'єктивного складається з його організованого впливу на об'єктивне. Цей вплив деякою мірою може викликати неантагоністичні протиріччя з об'єктивним. Суб'єктивне включає в себе свідомість, волю і результати, що мають місце від такої діяльності, тобто воно за своїм змістом збігається з суб'єктивними факторами, що-проявляють себе в динамічному стані як засіб впливу на об'єктивне. Отже, об'єктивне і суб'єктивне в пізнанні адміністративної деліктності може бути єдністю і протиріччям, взаємодією і взаємопокладанням, взаємоперехідним і відносно самостійним для кожної сторони. А.Ф. Зелінський говорить, що "причинами злочинності ми визнаємо суб'єктивні фактори: психічну неврівноваженість, низькі  пристрасті, агресивність, бездуховність, безкультур'я, шкідливі звички, конформізм, морально-психологічний стан суспільства" [114, с. 47 ].