Вивчення адміністративних проступків як соціального та правового явища має велике практичне значення. Що ж саме може зацікавити нас у цьому аспекті? По-перше, важливо зрозуміти, чим зумовлено з'явлення аномальних адміністративних правовідносин; по-друге, які ж причини та умови вчинення правопорушень; по-третє, як впливає особливість людини на вчинення адміністративного проступку?

Окрім терміну "адміністративний проступок" та адміністративні проступки здається вірним використовувати терміни, які наводить О.І. Остапенко в своїй роботі " Адміністративна деліктологія ", про яку ми вже згадували.

"Адміністративна деліктологія - це сукупність знань про адміністративні делікти і деліктність як масове негативне явище, що містить в собі детермінанти протиправної поведінки делінквентів[1], їх особистість з метою вироблення й використання адекватних заходів для протидії адміністративним правопорушенням" [167, с. 27].

Дослідження вищенаведених нами проблем неможливе без визначення категорійно-понятійного апарату адміністративного правопорушення (делікту).

Термін "делікт" походить від латинського  "delictum - (провина, злочин) і виявляється у дії або бездіяльності, що суперечить закону" [167, с. 8]. Термін "делікт" щодо адміністративного проступку застосовують і теоретики права, і представники галузевих наук  (Г.А.Аксенонок, С.С.Алексєєв, Л.В.Коваль, В. В. Лазарєв та інші).

 До цього часу не створено цілісного поняття про причинність адміністративних деліктів, і ця проблема ще не посіла належного місця в адміністративно-правовій сфері. Г.А.Аванесов, розглядаючи проблему причин злочинності, визначає її як одну із центральних у кримінології. В.І. Ремнєв пише, що " …при вивченні причинності та причин адміністративних деліктів між кримінологією і деліктологією не повинно бути ніякої "китайської стіни". [179, с. 10], з чим автор особисто згоден.

І.П.Голосніченко, В.Ф.Фефілова, А.П.Шергін наполягають на критичному переосмисленні основних положень кримінології і подальшому її розвитку та використанню у сфері деліктології, тому що частина адміністративних деліктів, незалежно від частоти їх вчинення, повинна вивчатись на основі існуючої теорії причинності.  Пізнання адміністративної деліктології повною мірою залежить від методологічної визначеності її детермінованості.

В практичній діяльності правоохоронних органів, зокрема при провадженні справ про адміністративні проступки, або при проведенні слідства по кримінальним справам часто виносяться подання про усунення причин правопорушень та умов, що їм сприяють (ст. 282 КУпАП, ст. 23 Закону України " Про прокуратуру від 5. 11. 1991 р. та ін.) [ 8 ].

 Перед усім, щоб призвести протиставлення категорій " причина " та "умова" треба з'ясувати поняття "причинність" та "детермінація". Детермінізм у філософській літературі визначається, як "…вчення про матеріальну зумовленість кожного явища, яка полягає в такому обмеженні спектру вихідних можливостей, що воно призводить до даного явища та визначає його основні характеристики…" [ 96, с. 16]. Окрім цього підкреслюється, що причинність входить в процес детермінації як органічна частина будь якого зв'язку явищ, більш того "…вона лежить в основі всіх інших форм зв'язків та є загальним аспектом детермінації явищ "[96, с. 17]. Заслуговує також на увагу точка зору Дідьє Жюлма якій визначає: " Детермінація ( від лат. determinatio) причинна зумовленість подій або явищ. Для позитивно-правового мислення характерна точка зору, що кожне правове або протиправне діяння має свої конкретні причини, а ті, в наступну чергу, є наслідком більш віддалених причин "[ 215, с. 241].  Причинність також філософська категорія, яка служить для визначення необхідного, генетичного, істотного зв'язку явищ, із яких одне, (яке зветься причиною), породжує друге, (яке зветься наслідком). А.І Долгова визначає причинність як "…один звидів зв'язків речей або явищ, це зв'язок, який створює та визначає факт породження якого-небудь явища або процесу…" [131, с. 198]. Коли ми говоримо про причинність, ми оперуємо категоріями "причина", "наслідок" та причинний зв'язок, тому треба вести мову саме про них.

"Причина  - явище, яке безпосередньо  зумовлює, породжує інше явище - наслідок" [ 131, с. 96 ]. "Причина - сила, яка спричиняє розвиток подій в одному з можливих напрямків. Ця сила може містити в собі кілька компонентів:

• Підстави, тобто базові соціальні протиріччя, які грають роль пускового механізму;

• Умови, як внутрішні якості, які сприяють здійсненню даної події;
• Причинні фактори, які безпосередньо породжують це явище або подію.

При дослідженні деліктних детермінант важливим, на наш погляд, є врахування існуючих видів причинного зв'язку, який виникає між причиною і результатом. Не вдаючись до детального пояснення видів причинного зв'язку відзначимо лише його важливість і необхідність у дослідженні причин адміністративної деліктності.

Вивчення проблеми причинних зв'язків в адміністративній деліктності має певні межі. Вони зумовлюють взаємний вплив різноманітних форм суспільних відносин і людей з їх індивідуальними особливостями. Повною мірою це стосується адміністративної деліктності, тому що вона є частиною загальних взаємозв'язків, які проявляються в загальній системі суспільних явищ. Полегшенням з цього боку буде те, що адміністративна деліктність, як явище, урегульована адміністративним законодавством і на основі існуючої адміністративної практики сформовані категорії класифікації й систематизації, що стосуються як протиправних дій, так і правопорушників.

Така типологія склалася за останні роки завдяки нормам адміністративного права. Вона відображає реальну дійсність, що існує в сучасному суспільстві і може служити основою умовних або тимчасових уявлень у сфері деліктологічних досліджень. Межі цих досліджень існують і в тому, що в адміністративному праві протиправні дії визначаються за об'єктом посягання, який, у свою чергу, є неоднаковим. Крім того, окремі категорії протиправних дій і порушників виявляють різноманітні зв'язки та особливості, що вимагають різнобічного підходу й аналізу закономірностей адміністративної деліктності в загальному ланцюзі загальних зв'язків, у межах, встановлених адміністративним законодавством.

Особливості причинних зв'язків містяться у наступному:

• По-перше,  діюча причина породжує наслідок. Для того, щоб причина діяла необхідні відповідні умови, але вони самі по собі не здатні породити наслідок. Вони, коли починає діяти причина перетворюють можливість вчинення адміністративного проступку у реальність.
• По-друге, існує послідовність у часі причини та наслідку. Причина завжди передує наслідку в часі хоча інтервал може бути дуже маленьким.
• По-третє, наслідок не може бути причиною тієї ж самої причини.
• По-четверте, існує однозначне співвідношення причини та наслідку: дія однієї й тієї ж причини в одних й тих же умовах завжди породжує один і тій же наслідок.
• По-п'яте,  причина не зводиться до наслідку. Наслідок не повторює причину. Він - це результат перетворення, зміни об'єкту.

З вищезазначеного та спираючись на закони логіки можна зробити висновок, що причинність є центральним моментом, особливим випадком детермінованості. В загально філософському смислі причинність всебічна, так як немає явищ, які б не мали своїх причин. В той же час немає явищ, які б не породжували тих або інших наслідків. При вивченні всієї сукупності адміністративних проступків (далі - "деліктність"), важливо виходити з того, що необхідним є зв'язок між причиною та наслідками. Деліктність і даному випадку є саме наслідком.

Умова - філософська категорія, яка відображає відношення предмету до явищ, які його оточують, без яких він не може існувати. На відміну від причини, яка безпосередньо породжує те або інше явище або процес, умови складають те середовище або обстановку, в якій останні виникають, існують та розвиваються. А.Ф. Зелінський притримується близької точки зору: "Умови - відносно пасивний фактор, який впливає на розвиток причинного зв'язку, але який не породжує наслідок. Вона, умова, грає роль каталізатору процесу, без необхідності умов не наступить наслідок" [114, с. 43 ].

На відміну від причини, умови не містять тих потенціальних сил, які властиві причині для виробництва наслідку. В матеріальному та духовному світі неможлива дія причини в чистому виді. З іншого боку - при наявності всієї сукупності умов будь якого явища відсутність причини не дозволить з'явитися наслідку та перетворитися можливості у реальність.

Здається доцільним сказати, що розроблення теорії причин та умов адміністративних проступків неможливе без звернення до розробок вчених - кримінологів у галузі причин та умов злочинності. Без аналізу тісного зв'язку адміністративного проступку та злочину, адміністративної деліктності та злочинності. Згідно системному підходу ні одне  явище не слід розглядати ізольовано, без виявлення та аналізу системостворюючих зв'язків, його місця та ролі в ієрархії систем вищого порядку. В нашому випадку це означає, що явище адміністративних проступків треба розглядати разом із кримінальним середовищем та іншими асоціальними явищами та процесами, які утворюють  систему факторів, які прямо породжують адміністративні проступки або сприяють можливості їх вчинення.

 "Адміністративні дослідження свідчать про те, що основою суперечністю, яка призводить  до вчинення адміністративних деліктів, є злочинність і , на жаль, її подальше зростання" [168, с. 24]. Це ми можемо підтвердити такими аргументами: