Те, що вважалося позитивним: зріст економіки, підвищення фінансового стану суспільства може обернутися злом. Г. Тард (Gabriel Tarde - французький соціолог ) побачив, що навіть багаті люди вчиняють правопорушення. Як пояснити протиправні вчинки багатих людей, у яких, здавалося, є все для нормального життя? Він пояснює причини правопорушень законом наслідування. Не тільки людина, а й суспільство розвивається за законами наслідування. Г. Тард вважав, що наслідування виникає на несвідомому рівні. Властивості людей походять від існуючих соціальних зразків. До їх числа відносяться стереотипи поведінки, норми моралі, смаки, звички. Тобто: правопорушник перебуває у  соціальному зв'язку з людьми, а цей зв'язок є умовою розповсюдження відповідних типів поведінки, в тому числі й неправомірної. "Злочинець - істота суспільна, він завжди відчуває потребу у натхненні прикладом та схваленням групи людей " [202, с. 110 ].

Видне місце, в теорії правопорушень займає теорія "диференційованої асоціації " Е. Сазерленда, про яку ми згадували. " "Особа стає делінквентом у результаті переваги в нього оцінок, які сприяють порушенню норм права, над оцінками, які не сприяють порушенню норм права." [185, с. 91]. Сазерленд вважав, що протиправній поведінці навчаються від осіб, які вже засвоїли негативні цінності. Якщо у свідомості людини переважають поняття, оцінки, які сприяють порушенню законів, то вона легко його переступає. Однак у суспільстві існують погляди та цінності, які протидіють правопорушенням. Людина знаходиться під впливом і тих і інших, які протилежні між собою (диференційовані). І те, що сприймає правопорушник у зв'язку із своєю протиправною поведінкою знаходиться у протиріччі з тим, що сприймається у  зв'язку із правомірною поведінкою, звідси і назва "диференційована асоціація"        "Погляд на правопорушення, як на "звичайну функцію суспільства" є дуже розповсюдженим" [180, с. 194].  Гіпотеза про те, що цивілізація потребує злочини та робить їх для деяких є аксіомою. Цивілізації потрібні авантюри, конфлікти і т.п. Там де потреба в авантюрах зникала, локальні цивілізації приходили до занепаду.

 Дюркгейм (Durkheim) Еміль (1858-1917), французький соціолог, засновник французької соціологічної школи, стверджував, що для успішного розвитку цивілізації необхідно існування певного простору свободи, в якому індивіди мають різні можливості для самовираження, як в бік ідеалів, так і в бік порушення соціальних заборон. Е. Дюркгейм прямо говорить " …щоб у суспільстві існували рівні можливості вираження для героїв, романтиків, ідеалістів, в ньому повинні існувати можливості самовираження і для злочинців. Свобода не може існувати, якщо немає можливостей для відхилень в різні сторони - і к ідеалу і к аномії, яка відрікається від норм" [ 84, с. 456].

Заслуговує на увагу також теорія Р.К. Мертона. Із соціальної та культурної структури суспільства він виділив два елементи: перший містить цілі, наміри, інтереси, які визначаються даною культурою, а другий контролює засоби досягнення цих цілей. Рівновага між цими елементами існує до тих пір поки громадяни одержують задоволення від того, що вони досягають своїх цілей незабороненими засобами. В любому суспільстві є соціальні групи де злочинність серед її членів розглядається як еталон, вона є єдиним засобом досягти своїх цілей, так як  можливість досягти успіху у групі незабороненими засобами дуже мала. " Можливість антисоціальної поведінки закладена у слабкому зв'язку між метою та засобом її досягнення. В одних соціальних групах ця інтеграція вище, а в других нижче. Тому розповсюдженість правопорушень у других групах більше" [ 158, с. 128]. Проведена нами робота по аналізу причин правопорушень, хоча і на перший погляд далека від суті роботи, має кілька очевидних моментів:

• Не можливо аналізувати причини та умови таких правопорушень, як адміністративні проступки без належного вивчення загальних теорій причин та умов правопорушень;
• Деякі правопорушення, які раніше у минулих сторіччях були злочинами є сьогодні видом адміністративного проступку (наприклад - проституція).
• Концепція об'єктивних та суб'єктивних причин та умов адміністративних проступків ні чимось іншим, як насамперед злиттям соціологічних та біопсихологічних теорій причин правопорушень.