Аналіз практики розслідування економічних злочинів, особливостей їхньої характеристики дозволяють припустити, що організовані злочинні групи (ОЗГ) за своєю організаційною структурою відрізняються від насильницько-корисливих груп, яким переважно властиві жорстка дисципліна із беззастережним підпорядкуванням у системі ієрархії, жорсткі покарання, поширення про себе застрашливих чуток про можливість учинення кримінальних дій стосовно намічених жертв, безкарності за такі дії і т. ін. У межах організованих злочинних формувань, що склалися для вчинення економічних злочинів, передусім виділяються групи, що переслідують корисливі цілі, які досягаються шляхом застосування підкупу, а при відсутності такої можливості, що буває досить рідко, може застосовуватись насильство, заподіяння шкоди або погрози їх реалізації.

Такі групи можуть створюватися з числа корисливого насильницького кримінального контингенту та суб'єктів загально-кримінальних діянь. Виконання волі ОЗГ із кримінальної маніпуляції цінами, протидія законній підприємницькій діяльності, злочинному примусу у сфері цивільно-правових зобов'язань можуть здійснюватись і окремими кримінальними елементами на замовлення.

У період формування ринкових відносин, розвитку підприємницької діяльності організована злочинність адаптувалась до нових умов функціонування економіки та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків [288]. Аналіз злочинів у сфері економіки показує, що в сучасних умовах вони, як правило, мають міжрегіональний, а то і міжнаціональний характер [316]. Відзначається прагнення ОЗГ до зв'язків і співробітництва із закордонним тіньовим сектором економіки. У цих умовах на структуру і динаміку внутрішньої організованої злочинності всіх країн більше впливають можливості використання кримінального досвіду закордонних злочинних формувань, установлення з ними зв'язків з легалізації (відмивання) коштів злочинного походження шляхом відкриття рахунків на підставних осіб у закордонних банках, заснування фірм та придбання нерухомості. З метою з'ясування характеру і рівня небезпеки транснаціональної організованої злочинності для національної економіки країни варто звернутися до документів міжнародних форумів з даної проблеми, бо проблеми транснаціональної організованої злочинності у сфері економічних відносин досить часто обговорювалися на міжнародному рівні. ООН до зазначених проблем вперше звернулася на П'ятому конгресі (Женева, 1975 рік), де було визнано, що злочинність у формі міжнародного бізнесу - це більш серйозна загроза, ніж традиційні форми злочинності. Згодом до цієї проблеми зверталися учасники Шостого (Каракас, 1980 рік) і Сьомого (Мілан, 1985 рік) конгресів. На Восьмому конгресі за участю представників МВС України (Гавана, 1990 рік) зазначалося, що "організована злочинність створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці та стабільності, є фронтальною атакою на політичні й економічні влади, а також створює загрозу самій державності. Вона порушує нормальне функціонування соціальних і економічних інститутів, компрометує їх, що призводить до втрати довіри до демократичних процесів". Особливе значення мала Всесвітня конференція з організованої транснаціональної злочинності (Неаполь, 1994 рік), на якій серед інших були обговорені питання, пов'язані з висновками і рекомендаціями Міжнародної конференції з попередження відмивання грошей і використання прибутків від злочинної діяльності та боротьби з ними. Учасники конференції відзначили й обґрунтували десять загроз, що несе транснаціональна організована злочинність, серед них загрози національній економіці, фінансовим інститутам, демократичним перетворенням і процесам приватизації. Велике значення для боротьби з організованою злочинністю, її глобальною небезпекою має Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності (21 липня 1997 рік) [371]. Велике значення для прийняття рішень щодо боротьби із транснаціональною злочинністю має аналіз її динаміки, загальних статистичних даних тощо.

Спроби зібрати світову статистику щодо організованої економічної злочинності, розпочаті ООН, Інтерполом та іншими міжнародними організаціями, хоча цілком і не дали очікуваних результатів (у силу різноманітних причин, головною з яких є відсутність належного усвідомлення реальної загрози транснаціональної організованої злочинності), проте дозволили виділити з 19 видів злочинів, які за нашою класифікацією можна віднести до числа економічних: легалізацію (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом; шахрайство, пов'язане зі страхуванням; комп'ютерні злочини (як засіб вчинення економічних злочинів); фіктивне банкрутство; несанкціоноване проникнення у сферу законної комерційної діяльності; корупцію і підкуп державних посадових осіб (як засіб досягнення злочинних цілей в економічній діяльності).

Аналізуючи види злочинів, здійснених ОЗГ в Україні, можна зробити висновок, що починаючи з 1994 року, їх складовими були такі діяння у сфері економічних відносин, як ухилення від сплати податків, привласнення вкладів громадян до трастів; розкрадання державного і колективного майна; контрабанда; неповернення валюти із-за кордону; відмивання брудних коштів, здобутих злочинним шляхом, та ін. Відзначається тенденція до росту економічних злочинів у сферах банківської та кредитно-фінансової діяльності, на підприємствах, що здійснюють зовнішньоекономічні операції, виготовлення та реалізацію підакцизних товарів, а також на державних підприємствах промисловості, у паливно-енергетичному комплексі, на підприємствах виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Необхідно зазначити, що більшість економічних злочинів вчиняється в організованих формах [222].

Найважливішим елементом характеристики злочинів, що чиняться ОЗГ, є характеристика самої групи, злочинної організації, членів такої групи. Корислива спрямованість діяльності ОЗГ є однією з ознак, що проявляється у використанні для вчинення злочинів легального (у вигляді кредиту, субсидій та ін.) і кримінального капіталу, максималізації прибутку, виборі і монополізації найбільш прибуткових сфер підприємництва і кримінального бізнесу, легалізації (відмиванні) кримінальних прибутків.

Планування злочинів, що чиняться ОЗГ, також належить до основних ознак і характеризується цілеспрямованістю та ретельністю розробки відповідних заходів організованої злочинної діяльності, кримінальною спеціалізацією й одночасною варіантністю та універсальністю, поширенням дезінформації про злочинну діяльність, залученням спеціалістів для розробки і здійснення злочинних планів та схем. Організованим злочинним групам притаманні такі ознаки, як встановлення міжрегіональних злочинних зв'язків; наявність загальних грошових і матеріальних засобів; технічна озброєність. Це проявляється у діях групи, що вказують на мобільність встановлення зв'язків і їхню розгалуженість; у наявності коштів та оперуванні значними сумами валютних цінностей; у наявності нерухомості, автотранспорту, особистих сучасних засобів зв'язку, комп'ютерної та іншої техніки; у наявності у членів групи особистої зброї, забезпечення бойовими засобами охорони і бойовиками [176].

Спрямованість злочинної діяльності як важливої її характеристики визначається загальною метою отримання значних кримінальних прибутків і конкретизується сферами прояву кримінальних інтересів, що можуть поділятись на регіональні (міжрегіональні), зовнішні (закордонні), змішані (на базі створення спільних виробництв, комерційних, посередницьких фірм і т. д.), у найбільш дохідних та перспективних видах бізнесу, нафтопереробній галузі, сферах реалізації підакцизних товарів, здійснення протиправної зовнішньоекономічної діяльності тощо. Вибір напряму злочинної діяльності, з одного боку, залежить від обстановки й умов, у яких ОЗГ планують здійснювати свою діяльність у наміченому регіоні, обраній галузі, сфері економічної діяльності; з іншого - визначає конкретний предмет зазіхання і засоби дії груп.

Обстановка й умови, що вибираються для вчинення злочину, включають також час (сезон, звітний період, час року); ситуацію на ринку виробництва і споживання; прогалини у нормативно-правовому регулюванні; неефективність управління діяльністю правоохоронними органами; можливості використання корумпованості посадових осіб тощо.

Предметом злочинного зазіхання для ОЗГ, як правило, є майно - кошти і матеріальні цінності. Останні становлять інтерес не тільки як великі товарні маси споживчих виробів, реалізовані з ухиленням від сплати податків, але і як предмети, що користуються попитом на світовому ринку, - дорогоцінності, ліквідна сировина, антикваріат тощо. Предметом злочинних зазіхань стає встановлення корумпованих відношень з певними посадовими особами, просування їх по службі з метою розширення необхідних для ОЗГ сфер впливу.

Потерпілими у таких справах є особи, які займаються підприємницькою діяльністю, володіють значними матеріальними засобами, а також особи, дії яких так чи інакше перешкоджають досягненню кримінальних цілей ОЗГ.

Засоби дії ОЗГ характеризуються не тільки плануванням вчинення злочинів, а й розробкою заходів для їхнього приховування. У цих випадках застосовуються старанно і кваліфіковано розроблені схеми проведення злочинних господарських і фінансових операцій, розподіли ролей учасників ОЗГ, використання нормативно-правових, організаційних недоліків функціонування економічних систем.

Сліди злочину відбивають як особливості діяння (розкрадання у певній галузі й т. ін.), так і специфіку дій ОЗГ. Окремі групи залишають сліди виготовлення і фальсифікації документів різних видів (оперативно-облікових, бухгалтерських, статистичних, технологічних тощо), документів у вигляді різноманітних носіїв економічної інформації.

До засобів розкрадання, що здійснюються безпосередньо в банківських установах, належать наступні: розкрадання коштів вкладників та кредитів; розкрадання коштів шляхом їх неповернення з-за кордону. А до засобів зловживань у підприємницьких структурах із використанням банківських установ, - розкрадання коштів посадовими особами підприємств із використанням фіктивних платіжних документів; розкрадання матеріальних цінностей або коштів за допомогою незабезпечених чекових книжок; розкрадання матеріальних цінностей, коштів або вільно конвертованої валюти з використанням чекових книжок; розкрадання з використанням акредитивів або векселів. Вчиняючи ці злочини й інші правопорушення, посадові особи банку найчастіше виступають у ролі їхнього організатора.

Одним з основних напрямів запобігання організованій злочинності потрібно визнати боротьбу зі злочинами у кредитно-фінансовій сфері, передусім з "відмиванням грошей", одержаних внаслідок протиправної діяльності та ухилення від оподаткування [175]. Це цілком зрозуміло, оскільки без знешкодження економічного підґрунтя злочинних угруповань будь-які результати роботи правоохоронних органів (викриття та притягнення окремих її учасників та лідерів до кримінальної відповідальності) не дадуть бажаних результатів. Організована злочинність, маючи у своєму розпорядженні зазначені кошти та легальні підприємства, без зайвих зусиль поповнює свої ряди за рахунок осіб, які не здатні протистояти спокусі легкої наживи.

Тому питання боротьби з проникненням організованої злочинності у легальний сектор економіки шляхом "відмивання грошей" (їх "конвертація" через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів України [217], придбання об'єктів приватизованої державної і комунальної власності, інвестування здобутих злочинним шляхом коштів у спільні підприємства, використання офшорних зон для ухилення від оподаткування тощо) сьогодні є основним у діяльності правоохоронних органів [317].