Аналіз криміногенної ситуації свідчить, що майже у всіх регіонах України давно сформувалися і діють стійкі злочинні угруповання, які професійно займаються конвертацією і незаконним переведенням у готівку грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Але даний аналіз має обмежену практичну цінність як внаслідок високого рівня латентності вказаних злочинів, так і через відсутність відповідної бази даних про них та координації діяльності правоохоронних органів щодо цілеспрямованої роботи з їх виявлення та розкриття [327].

Широкого розповсюдження набули факти, коли злочинні угруповання, які діють на території України, встановлюють стійкі зв'язки з аналогічними ОЗГ за кордоном, спільно займаються контрабандою. Існують і інші причини низької ефективності діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Так, за даними дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології [16], опитані громадяни основними причинами неефективності боротьби із злочинністю назвали:

а) наявність у високих посадових осіб багатьох привілей -       61,2 %;      

б) використання бюджетних коштів не за призначенням -        56,6 %;

в) в реальності більшість недотримується вимог закону -         48,1 %;      

г) продажність працівників державних органів -              46,0 %;      

д) законами не передбачені санкції за їх порушення -      36,5 %.

Генеральною прокуратурою та Департаментом державної служби боротьби з економічною злочинністю, Головним управлінням по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, відповідними спецпідрозділами СБУ та податковою міліцією разом з митниками періодично здійснюються заходи щодо виявлення, розкриття та розслідування економічних злочинів, розробляються та направляються у підпорядковані підрозділи відповідні методичні рекомендації з організації та здійснення такої роботи на місцях. Але зазначених заходів недостатньо для подолання негативних явищ, пов'язаних з економічною злочинністю, особливо в організованих формах, тому існує необхідність розробки заходів відповідної протидії, яка обумовлена сукупністю негативних внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування української економіки; збільшенням обсягів тіньового сектору економіки; посиленням позицій кримінальних угруповань у тіньовому секторі економіки; загрозою проникнення до України іноземного тіньового капіталу; відсутністю цілеспрямованої системи організаційних заходів протидії використанню легальних форм економічної діяльності для відмивання незаконних доходів.

Багатьма вченими відмічається, що однією із проблем ефективності боротьби із злочинністю є відсутність у законодавстві та судово-слідчій практиці рівності усіх перед законом. У зв'язку із зазначеним при опитуванні практичних працівників правоохоронних органів ставилося таке запитання: "Що необхідно для досягнення фактичної (реальної) рівності перед законом?", були отримані наступні відповіді: воля керівників держави - 40 %; зміни діючого законодавства (позбавлення виключень та імунітетів) - 69,8 %; зміна соціально-економічної обстановки - 68,9 %, при цьому 18,7% опитаних вважають, що в наших умовах досягнення такої рівності нездійсненне [16, 12].

Крім того, необхідно враховувати, що зміни у спрямованості та динаміці злочинності вимагають адекватних змін в ідеології протидії їй. Першим і основним завданням повинна стати не повна ліквідація злочинності та всіх причин і умов, що її зумовлюють (це неможливо навіть теоретично), а встановлення максимально жорсткого в сучасних умовах соціального контролю над злочинністю. Контроль повинен будуватись спираючись не тільки на силові методи і прийоми, але й на інтелектуальний потенціал, спрямований на створення науково обґрунтованої, теоретично грамотної і практично придатної для виконання програми боротьби зі злочинністю. Необхідно спрямовувати значні зусилля на створення досить компактних цільових програм: на регіональному і державному рівнях.

Наступне завдання полягає у реформуванні правоохоронних органів, які сформовані структурно, функціонально та кадрово в умовах існування іншої держави (УРСР), іншої епохи та ідеології, вони виявились не пристосованими до ефективної роботи в умовах, які досить різко і принципово змінюються [246, 3-8]. Наступним кроком повинне стати поглиблене вивчення безпосередньо злочинності для прийняття адекватних заходів реагування. На особливу увагу заслуговують нові якості, яких набуває злочинність у сучасний період. До них належать: транснаціональність; інтелектуалізація злочинності; ідеологічна декриміналізація; політизація тощо. Це дасть можливість отримати більш точне визначення злочинності, організувати наукову розробку профілактичних заходів, змінити ідеологію роботи правоохоронних органів, яким потрібна наукова, теоретично обґрунтована концепція узгодженої діяльності у сфері боротьби з економічною злочинністю [221].

Досить чітку позицію щодо визначення генеральних напрямів подолання злочинності у сфері економічних відносин на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 26 листопада 2001 року висловив академік В.Я. Тацій [324]. По-перше, він пропонує переглянути роль організуючого впливу держави на економіку. Сьогодні вже розвіялась ейфорія перших років перетворень, коли деякі реформатори перебільшували роль ринку та його можливості розставити все на свої місця у сфері економіки та господарювання. Невиправданість тези про невтручання держави у ці сфери підтверджена сучасним станом економіки держави. Тому слід визнати, що посилення державного регулювання у сфері економічних відносин є першочерговим завданням і потребує практичного втілення у законодавство і практику. Пріоритетними при цьому є заходи антикримінального протистояння можливим зловживанням у сфері економічної діяльності, спрямовані на нейтралізацію криміногенного підґрунтя економічної злочинності. Дискусійною, але слушною є пропозиція В.Я. Тація про те, що одним із таких заходів потрібно визнати віднесення до компетенції Президента України та Кабінету Міністрів України розробку та законодавчу ініціативу прийняття законів, що регулюють відносини у сфері економіки.

Існуюча практика законотворення не здатна найближчим часом змінити на краще ситуацію у правовому просторі боротьби з економічною злочинністю. Це зумовлене тим, що законопроектні роботи та законотворення у сфері економічного регулювання проводяться без достатнього погодження між гілками влади - у діяльності Верховної Ради спостерігається певне "неврахування" потреб виконавчої влади. Так, Президент України, наприклад, у своїх неодноразових зверненнях до Верховної Ради України тривалий час намагався вирішити проблему існування "податкових дір" у Законі України "Про податок на додану вартість" і зруйнувати найпотужніший "канал обороту" грошових коштів поза системою оподаткування. Проте це питання, на превеликий жаль, залишилось неврахованим, а проблема використання злочинцями фіктивних підприємств з метою ухилення від сплати податку на додану вартість - не вирішеною. Доцільним є посилення компетенції Кабінету Міністрів України - органу, який безпосередньо відповідає за стан економіки, права розробки проектів нормативних актів, що регулюють відносини у цій сфері, має свої конституційні підстави. Так, відповідно до ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку, здійснює управління об'єктами державної власності, розробляє проект закону про Державний бюджет України і контролює його виконання, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Це дасть можливість адекватного та мобільного реагування на зміни у сфері економічних відносин, прогнозування та штучного прискорення змін виключно з метою отримання позитивного результату.

Боротьбу з економічною злочинністю у сучасних умовах необхідно вести не тільки із застосування кримінально-правових заходів, але й шляхом вдосконалення позитивного (регулятивного) законодавства (цивільного, адміністративного, господарського, фінансового, податкового тощо), яке створило б прозорі механізми діяльності господарюючих суб'єктів і виключило саму можливість протиправної, суспільно-небезпечної господарської діяльності. Безперечна необхідність внесення принципових змін до окремих законів, що передбачають обов'язок суб'єктів господарювання сплачувати податки, але внаслідок власної недосконалості містять прогалини та сприяють ухиленню від сплати. Крім того, назріла потреба поширення системи спрощеного оподаткування малих та середніх господарюючих суб'єктів - встановлення фіксованого максимального розміру всіх можливих відрахувань на користь держави та органів місцевого самоврядування, а також фіксованого максимального розміру фінансових санкцій за невчасну сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Безперечно, що такий підхід сприятиме повному відображенню суб'єктом господарювання рівня отриманого доходу, знизить можливість зловживань з боку контролюючих органів та створить підприємцям більш привабливі умови для розширення сфери діяльності [229].

Враховуючи розпорошеність сил і засобів правоохоронних органів, а також з метою удосконалення механізму координації їх діяльності для забезпечення всебічної протидії економічній злочинності, доцільно розробити концепцію боротьби з нею в умовах змішаної економіки, яка повинна бути програмно-зобов'язуючим нормативним актом, настановам якого відповідатимуть усі інші нормативно-правові акти і діяльність державних органів у сфері протидії економічній злочинності. Прийнята на час вирішення найбільш гострих проблем концепція боротьби з економічною злочинністю слугуватиме необхідним орієнтиром у правовому просторі, визначатиме головні засади перспективного законодавства. У перспективі це дозволить сформувати нормативно-правову основу боротьби з економічною злочинністю, до якої увійдуть не тільки окремі чинні акти законодавства, а й розроблений проект закону "Про боротьбу з економічною злочинністю в Україні".

Вивчення світової практики боротьби з економічними злочинами показало, що на сьогодні зазначена проблема перестає бути завданням окремо взятої держави [256]. У силу цього міжнародне співробітництво стає неодмінною умовою боротьби з економічною злочинністю та важливим профілактичним засобом. Існуючу загрозу розростання економічної злочинності можна нейтралізувати, якщо правоохоронні органи всіх країн світу проявлятимуть організаційну гнучкість, винахідливість, співпрацю. Відповідно до рішень міжнародних організацій головні зусилля слід спрямовувати на досягнення таких цілей, як припинення діяльності транснаціональних злочинних організацій; ускладнення можливості їх безкарної діяльності та використання "безпечних сховищ" - не охоплених міждержавними угодами держав з ліберальним законодавством; позбавлення злочинних організацій майна, здобутого у результаті вчинення злочинів, шляхом його конфіскації; ліквідація злочинних організацій - осередків підготовки нових "кадрів" та поповнення рядів злочинців.