Крім перерахованих основних принципів формування органів громадського управління, які докорінно відрізнялися від положень Петербурга і Москви, ряд статей, що відображають окремі функції громадського управління в Одесі, також докорінно відрізнялися від Міського положення Петербурга, а також мали розходження з Положенням Москви. Відоме положення Петербурга строго обмежувало представництво в загальній думі домовласників визначених звань, як то селян і іноземців, що там не користалися правом представництва в загальній думі. Положенням Одеси до представництва в загальній думі допускалися всі особи взагалі, що володіли у місті нерухомістю, яких в Одесі була значна кількість. Таке становище розширювало представництво широких прошарків суспільства в громадському управлінні містом [137, с.7]. По-друге, незважаючи на те, що загальної думи, як зборів представників міста, ніде не існувало, крім столиць і Одеси, склад загальної думи в ній був обмежений одними тільки гласними. У їхньому складі не було почесних членів, як це було по Положенню Петербурга, де до складу загальної думи зараховувалися почесні члени з осіб, які займали колись високі посади, що найчастіше сковувало роботу думи [137, с.8]. Відмінність Положення Одеси від Петербурга було ще й у порядку призначення зборів загальної думи. Якщо по Положенню Петербурга збори загальної думи в міру необхідності відкривалися і закривалися за розпорядженням військового генерал-губернатора, то Положення Одеси визначало, що при необхідності, термінові і надзвичайні збори загальної думи, призначалися за розпорядженням міського голови, який попередньо повідомляв про це генерал-губернатора. Це давало певну свободу загальній думі в обговоренні різних проблем громадського управління містом [138, с.17].

Далі, за Положенням Петербурга деякі посади в думі повинні були заміщатися особами від уряду, як, наприклад, член від корони в розпорядчій думі, управляючий аукціонною камерою і всі члени канцелярій у різних структурах громадського управління. За Положенням Одеси всі посадові особи громадського управління міста призначалися тільки за вибором міської громади. Що стосується Одеської розпорядчої думи, то тільки секретаря і бухгалтера дума могла призначати на свій розсуд, а всі інші посади в її канцелярії заміщалися особами всіх станів по найманню [138, с.17].

Спрощувалася і процедура допуску до виконання обов'язків осіб, обраних у процесі голосування. Так, якщо за Положенням Петербурга виборні допускалися до виконання обов'язків тільки за розпорядженням цивільного губернатора, то Положення Одеси цю процедуру спрощувало. Після перевірки правильності виборів у депутатських зборах, обрані в звання виборних допускалися до виконання обов'язків. Представлення про це губернському начальству не подавалось, що вказувало на незалежність думи від урядових чиновників [138, с.18].

Положення Петербурга передбачало заняття посад, визначених одному зі станів, тільки представниками даного стану. За Положенням Москви правило це поширювалося лише на торгових депутатів і доглядачів з їхніми помічниками, що повинні були обиратися з промислових станів. Положенням Одеси кожному міському стану надавалося право заняття особливих посад громадського управління за його вибором, тільки за умови, що ці особи належать до числа жителів міста і користуються виборчим правом. Це дозволяло більш якісно розглядати питання громадського управління містом, тому що при розгляді справ висловлювалися точки зору різних станів, що запобігало однобічному судженню, а також було основою для зближення всіх станів у вирішенні справ міста [126, с.19].

Навіть коротка порівняльна характеристика положень Одеси і Петербурга показує, що Положення про громадське управління в Одесі, незважаючи на те, що складалося воно за зразком Положення Петербурга, мало значні відмінності у порівнянні з останнім, як у питанні формування органів громадського управління, якими були вибори в Думу, так і в питанні розширення самостійності розпорядчої думи, а також різних аспектів участі жителів міста в його самоврядуванні.

Порівняння Положення про громадське управління міста Одеси з такими ж Положеннями Москви і Санкт-Петербурга, свідчило про те, що в Одесі значно раніше, ніж у цілому по Російській імперії усвідомили необхідність реформування міського самоврядування і її Положення від 30 квітня 1863 року набагато випередило процеси, які отримали логічне завершення тільки у 1870 році проведенням реформи міського самоврядування.

З Положенням про громадське управління 1863 року Одеса прожила дев'ять з половиною років, до введення тут загальнодержавного Городового положення 1870 року. Порівнювання витратної і прибуткової частин бюджету міста з 1865 до 1872 року вказувало на значні позитивні зміни в розвитку міського господарства.[137, с.12-15].

В 1873 році всі органи міського самоврядування були перебудовані відповідно до Городового положення 1870 року. У такому вигляді міське самоврядування проіснувало в Одесі до 21 липня 1892 року, до встановлення бюрократичного контролю з боку влади спочатку над земським (1890), а потім і над міським (1892) самоврядуванням. Проте нічого вже не могло змінити того поступального руху, яким характеризувався розвиток міського самоврядування і який залежав від багатьох як об'єктивних так і суб'єктивних чинників.

Особливо слід відзначити помітний вплив європейських традицій на суспільно-політичне життя Одеси. Іноземці, які поселились у цьому місті принесли з собою багато демократичних ідей. Не дивно, що до Комітету по складанню Положення про громадське управління для Одеси і до Тимчасової комісії ,по введенню даного Положення в Одесі під головуванням градоначальника,, крім міського голови, в числі сімнадцяти найпочесніших громадян міста ми знаходимо прізвища голови Одеського комерційного суду О. Митькова і присяжного стряпчого цього суду - О. Рабиновича. Адже проект передбачав, щоб ,міське громадське управління було поставлене поза всякого відношення до станового управління,, а єдиною установою в Одесі, де справи вирішувались незалежно від належності особи до торгового чи іншого стану був з 1808 року Одеський комерційний суд.

Зробимо висновки. Соціально-економічний розвиток Одеси у першій половині ХІХ століття стимулював діяльність Одеського комерційного суду. Важливу роль в економічному розвитку міста відігравала купецька еліта міста. Завдяки старанням кращих її представників було прийняте Особливе положення для Одеського комерційного суду 1835 року. Діяльність Одеського комерційного суду стимулювала появу подібних судів в інших містах Російської імперії. Вагому лепту внесли співробітники комерційного суду в реформування міського громадського управління. Оцінюючи урядову політику в сфері міського громадського управління, приходимо до висновків, що вона визначалась основною метою: обмежити діяльність органів громадського управління господарськими питаннями, не допускати їх до політики. Утворення у складі міської думи впливової купецької громади сприяло ритмічному функціонуванню Одеського комерційного суду, який, не дивлячись на наростаючу хвилю виступів проти його існування продовжував виконувати своє головне призначення - регулював розвиток торгівлі своєчасним розглядом і вирішенням комерційних справ.