Вважаємо, що вся сукупність зібраної правоохоронними органами інформації, котра має криміналістичне значення, в кінцевому підсумку повинна бути сконцентрована не у розосереджених інформаційних масивах, а у спеціально розроблених для цього автоматизованих банках даних. Свого часу в колишньому СРСР було розроблено систему централізованого і місцевого криміналістичного обліку - "Автоматизований банк даних" (АБД-центр, АБД-область), у якій накопичувалася інформація за певними блоками. Наприклад, одним із блоків такого обліку був облік за способом злочину. Початкова роль у таких обліках приділялася відомостям про місце, час вчинення злочину і предмети посягання й особливо про ознаки способу вчинення злочину як відомими, так і невідомими особами. Окреме місце приділено інформації про різноманітні способи вчинення злочинів в економічній сфері. Така інформація була надзвичайно важливою не лише для розкриття, розслідування і попередження злочинів у сфері економіки, а й для удосконалювання тактики і методики їх розкриття та розслідування. Як правило, у таких банках даних концентрувалася інформація про особливо небезпечні нерозкриті й розкриті злочини з характерним способом вчинення зокрема й кваліфіковані крадіжки майна, викрадання у фінансово-кредитній системі тощо.

Після розпаду СРСР правоохоронні органи незалежних держав намагалися продовжити цю роботу. Так, до цієї категорії розробок відноситься Настанова, оголошена Наказом МВС РФ № 400 - 1993 р., а згодом в уточненому варіанті - Наказом МВС РФ № 752 - 2000 р. Про створення універсальної системи криміналістичних обліків, включаючи данні про спосіб злочину. Наказом МВС України № 682 від 30.08.1999 р. введено в дію Настанову "Про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України", якою передбачено ведення криміналістичних обліків як системи реєстрації, систематизації та зосередження обліків або відомостей про них за ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та розслідування злочинів, яка ґрунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю. На значимість таких обліків вказують і українські науковці та практики. Так, начальник ДНДЕКЦ МВС України І.П.Красюк підкреслює, що інформаційно-довідкові обліки постійно поповнюються і сприяють підвищенню ефективності діяльності фахівців експертної служби. Об'єктами таких криміналістичних обліків сьогодні є зразки різноманітних виробів, колекції документів, цінних паперів, грошей, зброї і боєприпасів, наркотичних засобів тощо [106, с.54].

Науковці і практики відзначають суттєву, а в багатьох випадках вирішальну роль у боротьбі зі злочинністю, яку відіграє використання систем інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ, котрі здійснюють інформаційну підтримку розкриття і попередження злочинів, встановлення і розшуку злочинців, надають довідкову, аналітичну та статистичну інформацію. Нині в інформаційні мережі МВС України функціонують такі інформаційні підсистеми: "ІБД", "Розшук", "ОДК", "ОРІОН", "Пізнання", "Наркобізнес", "Арсенал" та ін. [258, с.94].

Відповідно до Наказу МВС України від 17.11.2003 року № 1395 введено в дію "Інструкцію про порядок формування та використання в органах внутрішніх справ автоматизованого банку даних оперативно-розшукового і профілактичного призначення". Метою створення АБД є впорядкування системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України.

У зв'язку з цим варто звернути увагу на ще одну важливу, на наш погляд, обставину. Останнім часом дедалі частіше піднімаються питання про "єдиний економічний простір", про "необхідність створення прозорих економічних кордонів", але обминаються теми "про єдиний криміногенний простір" і про відсутність усіляких державних чи інших кордонів для діяльності злочинних груп, організацій і окремих злочинців. Тому в створенні єдиної для країн СНД бази даних криміналістичного обліку, зокрема й об'єктів судово-балістичних досліджень, злочинів, що вчинені з застосуванням вогнепальної зброї ми вбачаємо один зі шляхів підвищення ефективності такого обліку.

Вивчення структурної побудови, інформаційної бази й можливостей криміналістичних інформаційно-пошукових систем, котрі реально використовуються співробітниками карного розшуку, дає можливість виокремити такі з них. Насамперед, це системи криміналістичного обліку, що засновані на інформаційно-аналітичних методах виявлення ознак злочину. Пізнання нових криміногенних ситуацій та їх аналіз за допомогою ЕОМ передбачає постійне ведення дослідницької роботи для розкриття нових взаємозв'язків між конкретною злочинною діяльністю, пов'язаною з використанням вогнепальної зброї. Створення на цій основі інформаційно-пошукових систем відкриває нові канали надходження до правоохоронних органів змістовної інформації. Нажаль, але в Україні до сьогодні не здійснено поглиблених наукових досліджень цієї проблематики, хоча в сучасних умовах інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС все більше стає комп'ютеризованим. І якщо казати про реальну, а не очікувану ефективність комп'ютеризації, то насамперед її можна досягти в інформаційній сфері.

Головним напрямком розвитку експертно-криміналістичних обліків є технічне переоснащення, розробка та впровадження нових методик роботи з об'єктами криміналістичних обліків. Досвід експлуатації автоматизованих інформаційних систем в Україні показує, що необхідною умовою постійного їх розвитку відповідно до вимог експертної практики та комп'ютерної техніки, включаючи розвиток математичних методів роботи з комп'ютерними зображеннями, є постійний зв'язок між користувачем і розробником системи. Реалізація цього принципу можлива лише за умови, коли розробник системи працює в тих же юридичних і економічних межах, що і користувач. Це створює систему взаємної зацікавленості в постійному вдосконаленні системи як користувача, так і замовника. Ідеальною є ситуація, коли розробник і користувач співпрацюють в межах держави. Це до того ж створює ідеальні умови навчання нового персоналу та вдосконалення майстерності того, який вже працює.

Аналіз роботи експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ свідчить, що найбільш ефективно криміналістичні обліки працюють за умови створення спеціалізованих підрозділів для їх обслуговування. Для успішного розв'язання завдань, які висунуто перед криміналістичними обліками, особливо в умовах їх автоматизації, працівникам вже не достатньо тільки спеціальних знань у галузі криміналістики. Організація роботи з великими за обсягом масивами інформації та сучасною комп'ютерною технікою потребує не тільки залучення значної кількості працівників, але й розподілу обов'язків відповідно до покладених завдань [185, с.191].

Злочини, що вчинюються з застосуванням вогнепальної зброї, є одними із найбільше суспільно-небезпечних, тому що вони, як правило, посягають на життя, здоров'я та майнові інтереси громадян. Такими, що найчастіше трапляються, і в більшості випадків найбільше інформативними речовими доказами за справами, що порушені за фактами вчинення таких злочинів, є: сама зброя, стріляні з неї кулі і гільзи, а також різні об'єкти, котрі мають на собі сліди застосування цієї зброї. Вилучені з місця події кулі і гільзи у більшості випадків є речовими доказами і, як не громіздкі предмети, відповідно до ст.79 КПК України, повинні зберігатися разом з іншими матеріалами справи. Проте ці предмети водночас є і об'єктами оперативно-розшукових криміналістичних обліків (кулегільзотек).

Накопичений досвід роботи, вжиття низки організаційних і методичних заходів та прийнята нормативна база дозволила створити Центральну кулегільзотеку МВС України [214], організувати розкриття та розслідування злочинів, вчинених із застосуванням вогнепальної зброї (у тому числі мисливської), за допомогою криміналістичних обліків [153].

Кулегільзотека дає можливість:

- встановити факти застосування одного й того самого екземпляра вогнепальної зброї під час вчинення кількох злочинів, у різний час, на різних територіях;

- виявити зброю, яку застосовували під час вчинення злочину  яку було вилучено у підозрюваних, знайдено, добровільно здано;

- встановити факти застосування під час вчинення злочину нарізної вогнепальної зброї, що була на озброєнні ОВД і яку було втрачено за різних причин.

Не перевіряють за кулегільзотекою навчальну нарізну вогнепальну зброю, якщо її не перероблено для стрільби, кулемети, мисливську гладкоствольну зброю, пневматичну, саморобну гладкоствольну, а також несправну нарізну вогнепальну зброю, що непридатна для отримання експериментальних зразків стріляних куль і гільз. У разі відсутності в кулегільзотеці об'єктів зі слідами зброї, яку перевіряють, кулі, гільзи й патрони, що вилучені з місця події і направлені на перевірку, розміщують у колекції цього криміналістичного обліку для наступних перевірок [41, с.308].

Функціонування централізованої кулегільзотеки відіграє важливу роль в процесі добування доказової інформації в інтересах кримінального судочинства. Так, лише протягом п'яти років (з 1996-2001) було проведено понад 16 тис. перевірок зброї за масивами кулегільзотеки, в процесі яких було отримано 245 позитивних результатів, встановлено 167 фактів застосування конкретних екземплярів зброї при вчиненні злочинів, 78 фактів застосування зброї, 78 екземплярів вогнепальної зброї, що застосована при вчиненні двох і більше тяжких злочинів. Це означає, що кожна 65-та перевірка дає позитивний результат, а це значно перевищує показники багатьох країн [84, с.42-43].

Але у процесі функціонування кулегільзотеки було виявлено ряд проблем, що в певній мірі дещо знижують ефективність цього виду обліків. Так, О.В.Грищенко цілком слушно підкреслює, що згідно із кримінально-процесуальним законодавством України, кулі і гільзи, вилучені з місць злочинів, які вчинені із застосуванням вогнепальної зброї є речовими доказами, що приєднуються до матеріалів справи. Тому може виникнути ситуація, коли відстріляні з вилученої зброї кулі і гільзи надійдуть раніше ніж речові докази, тоді проведена перевірка за масивами кулегільзотеки не дасть позитивного результату. У процесі перевірки навіть одного об'єкта за масивами кулегільзотеки експерт проводить велику кількість ідентифікаційних досліджень. При позитивному результаті перевірки на ім'я начальника регіонального ДНДЕКЦ направляється справка-відповідь, яка не є процесуальним документом і не підшивається до справи. Для отримання доказів по кримінальній справі слідчий направляє до експертного підрозділу постанову про призначення експертизи. Потім експерт повторно проводить дослідження цих об'єктів і оформляє результати у вигляді висновку експерта. Такий процес займає багато часу і не відповідає вимогам сучасності [51, с.253].

Облік вилученої, знайденої та добровільно виданої зброї проводить Управління оперативної інформації МВС, Головний штаб МВС, Адміністративна служба міліції й оперативні підрозділи МВС, при цьому враховується вся зброя і її частини. При цьому, як слушно відмічає О.В.Грищенко, трапляються непоодинокі випадки, коли зброя, що зафіксована у черговій частині ОВС як вилучена, добровільно здана, взагалі не потрапляє на дослідження та контрольний відстріл до експертного підрозділу, а відразу відправляється на знищення. У числі такої зброї може виявитися зброя, що раніше застосовувалась при вчиненні злочинів, тому необхідно удосконалити процес взаємодії оперативних підрозділів, чергових частин ОВС та експертних підрозділів. Одним із шляхів удосконалення такої взаємодії, О.В.Грищенко вбачає щоденне надання черговими частинами ОВС експертному підрозділу довідки про вчинені із застосуванням зброї злочини та вилучену, знайдену та добровільно видану зброю. У цьому випадку експерти шляхом звірки списків вилученої зброї та тієї зброї, що надійшла на дослідження до підрозділу, можуть ефективно контролювати процес надходження зброї до ОВС та її дослідження [50, с. 76].