Економічний контур формується як у вертикальних, так і в горизонтальних зв'язках управління, і його норми сприймаються та засвоюються кожним керуючим блоком системи державних органів управління НІС. Вони дають можливість зіставити і порівняти оцінки альтернатив дій у незабороненій зоні. Економічні норми забезпечують стимули і, отже, нібито спрямовують вибір самим керуючим блоком конкретної, найкращої альтернативи, стимулюють у ряді випадків дотримання імперативно приписаної іншими механізмами управління лінії поведінки. У певному значенні аналогічний характер має і контур морально-виховний з його моральними стимулами щодо моральних цінностей і дотримання моральних норм. Проте, в ньому значно велику роль відіграють суб'єктивні чинники, що погано піддаються узагальненню. Тому, за винятком екстремальних ситуацій, морально-виховні норми спроможні виділити "пучок" переважних альтернатив, а не єдину альтернативу. Науково-технічний прогрес, динамізм і ускладнення соціальних процесів збільшують число можливих альтернатив поведінки державних органів управління НІС. У цих умовах особливого значення набуває правильне співвідношення імперативних і диспозитивних норм у контурах управління, а також оціночно-направляюча дія економічного контуру для вибору ефективних ліній поведінки. Тому актуалізується розробка більш диференційованих способів моральної оцінки і морального стимулювання.

Узгодження настанов (раціональність, ефективність, удосконалювання) і норм управління є центральною проблемою дії СЕГ. Правильне їх узгодження  покликано сполучити вищі суспільні ідеали й економічну ефективність у рамках єдиної настанови соціального прогресу. У широкому значенні узгодження механізмів управління за всіма його рівнями – це сполучення централізованого планового керівництва з ініціативою функціональних ланок. У підрозділі 1.1 було розглянуто переважно "внутрішню" інформацію, що накопичується у індивіда (державних органів управління). В цьому підрозділі аналізувався комплекс зовнішніх інформаційних впливів, що був звернутий до  індивіда. Під час державного управління НІС вважаємо за необхідне поєднати ці аспекти і проаналізувати це сполучення. На нашу думку, це сприятиме якісному управлінню національною інформаційною сферою, що структурується за різними ознаками (підрозділ 2.1). Внутрішню взаємодію різноманітних структур об'єкта державного управління неможливо виявити на рівні аналізу національної інформаційної сфери. Цей рівень державного управління НІС дозволяє лише ідентифікувати різноманітні структури об'єкта державного управління. Що стосується другого рівня державного управління НІС – рівня управління процесами у національній інформаційній сфері, то йому відповідає лише зовнішнє сполучення відповідних інформаційних потоків. У даному випадку управління вже є однорідним за своїм субстратом – інформацією, але тут інформація виступає як пряме відображення різноманітних за природою процесів, що протікають в об'єкті управління.

Третій рівень державного управління НІС пов'язаний з метауправлінням, тобто управлінням системою державного управління НІС. Метаінформація, що циркулює на цьому рівні, відображає вже інформацію управління різноманітними процесами в об'єкті управління. Саме її аналіз дозволяє зрозуміти механізми внутрішньої взаємодії певних структур системи державного управління НІС, що у свою чергу пов'язані із вихідними структурами об'єкта державного управління. Останні відтворюються в метаінформації, але опосередковано, в суттєво перетвореному виді. Саме ця метаінформація формується в базовому інформаційному механізмі. Таким чином, можна прийти до такого висновку: існує об'єктивний зв'язок між настановами управління і рівнями управління – настанова раціональності реалізується на першому і другому рівнях управління, настанова ефективності – в основному, на другому рівні управління, настанова удосконалювання управління здійснюється переважно на рівні метауправління.