Слід зазначити, що право, незважаючи на різноманіття його розуміння, сприймання та форм застосування являє собою достатньо жорстку систему регулювання суспільних відносин. Тому необхідно дати відповіді на питання: що, як і для чого треба регулювати, для чого необхідно здійснювати примус над поведінкою окремих особистостей та структур, встановлювати загальноприйняті правила відносин, вводити обмеження у житті соціуму та його членів? Адаптація регулятивних правових механізмів проходила до цього часу у рамках національної, окремої держави. Як буде функціонувати право у нових умовах? Чи змінюється воно разом з матеріальним світом? Безумовно, що просторово-часові умови вже значно змінилися. Чи можливо одночасно покрити всі напрямки життєдіяльності суспільства одним визначенням – інформатизацією? На сьогодні очевидні загрози інформатизації різних сторін життя. Вважаємо, що профілактична та "санітарна", виховна роль права, його системоорганізуюча функція можливо тільки починає розвиватися на справді активно.

Включення правових механізмів у процеси інформатизації потребує більш докладнішого визначення самого цього поняття – "інформатизація". Без цього дуже складно виявити ознаки інформаційного суспільства і зрозуміти місце права у його становленні. У підрозділі 1.5 було вже наведено одне з визначень цього поняття. Р.Сасерінд у роботі "Майбутнє права. Погляд через розвиток інформаційних технологій" відмічає, що одне з перших визначень інформатизації було сформульовано С.Зубоффом у книзі "У століття інтелектуальної техніки" як "створення потоку інформації в автоматичному режимі" [291, р. 50]. Йдеться також про те, що інформатизація може розглядатися як забезпечення підвищення рівня здатності та підтримки експлуатаційного потенціалу і отримання вигоди (навіть якщо це не передбачається) виключно за рахунок застосування інформаційних технологій. Виклик інформатизації, на думку Р.Сасерінда, полягає у використанні можливостей прориву, який генерує ефект часу [291, р. 203]. І це було сказано вже у 1996 р. у зв'язку з розглядом можливостей інформатизації в галузі правової системи. Слід зазначити, що термін "інформатизація" у словниках з інформатики ще на початку 90-х рр. був відсутній.

У Законі України "Концепція Національної програми інформатизації" наведена дефініція поняття "інформатизація": "Інформатизація – це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки" [86]. Вважаємо за доцільне підкреслити ключові моменти цього визначення. По-перше, це процес не довільний, а той, що організується і керується. Важливо також і те, що це процес не тільки технічний та технологічний (виробничий і науковий), але і соціальний, який пов'язаний з включенням до нього усіх структур суспільства як організаторів цього процесу у самих різних ролях. Суб'єктами цього процесу є: організатори, що забезпечують необхідні види діяльності у даному процесі, користувачі (споживачі) інформаційного ресурсу. Таке визначення обумовлює ціль інформатизації, яка складається з двох аспектів: функціонального та нормативного. З одного боку, йдеться про задоволення інформаційних потреб усіх категорій суб'єктів, а з іншого – підкреслюється обов'язок створювати умови для реалізації прав цих суб'єктів, що установлюється законом. І нарешті, дана дефініція орієнтує на засоби, на джерело задоволення потреб суспільства та його структур. Зокрема, в ньому відбита проблема наявності "інформаційних ресурсів та інформаційних технологій", що спроможні задовольнити потреби суспільства. Таким чином, нормативно закріплена дефініція поняття "інформатизація" являє собою не тільки всі компоненти цього явища, але і визначає їх зв'язок у процесі взаємодії під час досягнення певної мети. Процес інформатизації безпосередньо пов'язаний із розвитком національної інформаційної сфери. Розглянемо більш докладніше зв'язок інформатизації і права. На нашу думку, тут проявляються два аспекти. Один з них пов'язаний з регулятивною функцією права в інформаційній сфері.  Другий аспект пов'язаний із впливом інформатизації на саму правову систему та її трансформацію у процесі становлення інформаційного суспільства.

Інформація, засоби зв'язку, науково-технічні розробки в цих галузях завжди привертали увагу правознавців [292, c. 56; 293; 294, c. 63-72; 295, 296]. Проблематика інформації пройшла довгий шлях включення до механізмів соціального і політичного життя. Універсальність, всеприсутність інформації у всіх галузях людських відносин робить достатньо складним класифікацію предметів правового регулювання. Відбувається або звуження сфери за рахунок внутрішньо - системних процесів в галузі інформатики (збір, обробка, передача і т. ін.), або таке розмиття предмета, що і приводить до втрати суті відносин. Очевидно лише одне, що ця сфера відносин потребує регулювання правовими засобами. Існують різні точки зору щодо галузей предметних відносин. Наприклад, В.А. Копилов у своїй роботі [292] подав п'ять предметних галузей правового регулювання: створення і поширення оперативної вихідної та похідної інформації; формування стаціонарних та тих, що тиражуються, інформаційних ресурсів і надання їх користувачу; реалізація права на інформацію в плані пошуку, отримання, передачі та споживання; створення та використання інформаційних систем та їх мереж на основі інформаційних технологій і засобів їх забезпечення; створення і використання засобів та механізмів інформаційної безпеки. На наш погляд, перевага запропонованої матриці відносин, що підлягають правовому регулюванню, полягає в узагальненні цільової функції права. Вона подає функцію регулювання у сукупності з вирішенням чотирьох проблем: право (позитивне закріплення), обмеження, обов'язок, відповідальність. Вважаємо, що перелік предметних галузей відносин може бути і інший [255]. Особливої уваги потребує процес формування класифікатора предметних галузей правового регулювання для всього масиву нормативних актів України, але це потребує спеціального дослідження. Необхідно підкреслити, що у проблемі "право та інформація" не слід чекати від права, що будь-яка галузь може взяти на себе вирішення усіх проблем інформатизації. Таким чином, взаємодія нових процесів інформатизації та становлення інформаційного суспільства з правовою системою торкається усіх галузей права та усіх галузей законодавства і носить багатогалузевий, комплексний характер. При цьому слід нагадати і про те, що правова система не зводиться до нормативно-правового регулювання. Активну роль в інформатизації виконують і інші складові правової системи, зокрема, процес правозастосування, процес правосвідомості в галузі інформації та інформатизації.

Слід зазначити також, що особливої уваги потребує вирішення проблеми впливу інформатизації на правову систему. Йдеться, насамперед, про створення центрів правової інформації, концепцію правової інформатизації, організацію ресурсу правової інформації у всіх гілках державної влади. На сьогодні постає завдання – удосконалити сам процес законотворення на основі новітніх методів збору та обробки інформації, що необхідно для підготовки закону та інших нормативно-правових актів. Отримання інформації – це лише одна сторона справи. Проблема полягає у створенні сталої легітимної основи самого процесу створення та введення у дію нормативного акту. Це безпосередньо пов'язано з необхідністю розробки закону про підготовку нормативних актів в України, який ввів би єдині правила на рівні закону, на основі яких тільки і можна здійснювати інформаційне забезпечення процесу нормотворення. Вважаємо за необхідне у зв'язку з цим звернути увагу на забезпечення легітимними засобами інформаційної функції права. Безумовно, що головне завдання цього закону, як і інших форм нормативних актів, полягає у тому, щоб виразити волю законодавця та "вдягти" її у нормативно-правову форму. І це реалізується через регулятивну та охоронну функції права. Проте, ефективність дії закону та інших нормативно-правових актів багато в чому залежить і від таких властивостей цього виду офіційних документів, які можна охарактеризувати як інформаційна (інформативна) функція права. Тільки у сукупності цих трьох функцій, а також орієнтаційної та виховної [90, c. 245] право буде виконувати своє призначення і роль у соціальному та державному управлінні. Інформаційна функція права забезпечується низкою неоднозначних механізмів. Передусім, у зв'язку з цим слід відмітити значення вимог законодавчої техніки під час оформлення правових норм та правових актів. Зазначимо три групи питань, що "працюють" на інформативність норми та акту як правового документу: забезпечення нормативності формулювання правової норми; вибір та правильне оформлення правового акту; забезпечення внутрішньої структури акту.

Безумовно, ці питання потребують спеціальних досліджень. Вважаємо за необхідне підкреслити, що право не може "триматися" лише за допомогою примусу. Вирішення завдань виховання правової свідомості як у тих, хто творить закон, так і у тих, хто його застосовує і виконує, і складає зміст інформаційної функції права та інформаційного управління в галузі права [297]. При цьому інформаційна функція права забезпечується не тільки прийомами юридичної техніки. Слід також вирішити питання щодо класифікації нормативних та ненормативних правових актів, систематизації, пошукових методів юридичної практики, правової наукової та навчальної літератури. Проте, питання про інформаційну функцію права в умовах формування інформаційного суспільства не обмежується вищесказаним. Вважаємо, що особливої уваги потребує правова інформація, до якої слід підходити не тільки з позицій офіційної інформації. Необхідно зазначити, що це одночасно і масив масової інформації з точки зору її споживання та використання. Відомо, що проблема формування і розвитку єдиного інформаційного простору, що не співпадає з кордонами держави, вже сьогодні є реальною і потребує свого розв'язання. Усвідомлення правової інформації як офіційної, з одного боку (за ознакою суб'єкта, від якого вона виходить), так і масової, з іншого (за ознакою суб'єктів, для яких вона надається), ставить проблему формування і розвитку не тільки правової держави, але і правового суспільства в цілому. Держава має забезпечувати виконання правових норм у випадку їх порушення, створювати умови для реального виконання приписів права. Проте, доведення правових норм до свідомості кожного, прийняття права як обов'язкових для виконання норм є завданням для всього суспільства і всіх його підсистем, у тому числі і ЗМІ. Таким чином, проблема формування правового суспільства – одна з найбільш актуальних проблем сьогодення. Вважається, що питання щодо формування правового суспільства, а не тільки правової держави – одна із визначальних ознак інформаційного суспільства. Саме з таких широких позицій важливо ставитися до вирішення питань інформатизації всієї правової системи.