У монографії [3, с. 12-19] і в підрозділі 1.1 було розглянуто інформаційну "модель" індивіда (людина, колектив, установа), що вирішує соціально-економічне завдання. При цьому підкреслювалося, що він є елементом складної суспільної системи і сполучений різноманітними зв'язками з іншими її елементами і підсистемами. У підрозділі 1.5 було обґрунтоване визначення державного управління національною інформаційною сферою (НІС) як цілеспрямованого інформаційного впливу суб'єкта управління – системи державних органів управління на об'єкт управління – національну інформаційну сферу, що перебувають в інтеґративному взаємозв'язку. Вважаємо за необхідне розглянути механізми, що "переломлюють" сукупність суспільних відносин в інформаційні впливи на індивіда в процесі соціально-економічних рішень. Ці механізми інкорпоровані в систему регулювання та управління, і їх дія обумовлена особливостями даної суспільно-економічної формації. В свою чергу, в рамках системи регулювання та управління суспільством вони координуються базовим інформаційним механізмом, що забезпечує відтворення структури, принципів функціонування, процесів навчання, відбирання і запам'ятовування позитивного досвіду в даній системі. Умовно він був названий суспільним, або соціально-економічним генотипом (СЕГ). Це поняття було введено Є.З. Маймінасом у 1965 р. [26, с.171-185] та досліджувалося іншими вченими [43, 223]. На нашу думку, при дослідженні системи державного управління НІС доцільно використовувати координуючі можливості базового інформаційного механізму.

Під час державного управління НІС соціально-економічний генотип може фіксуватися в різноманітних інформаційних формах: положення і розпорядження про порядок планування, забезпечення ресурсами, оцінки і стимулювання виробничо-господарської, науково-дослідної, проектно-конструкторської та іншої діяльності; правові норми й адміністративні правила, в тому числі й ті, які визначають компетенцію і функції державних органів управління та керівників; посадові інструкції і правила, типові схеми структури і штатні розклади державних органів управління; програми навчання і навчальні посібники тощо. У сукупності вони утворюють ніби то інформаційну матрицю, за якою відтворюється певна система регулювання та управління з властивою їй структурою і принципами функціонування. Глибинною об'єктивною основою СЕГ є процес відтворення суспільних і, насамперед, виробничих відносин інформаційного суспільства, що їм конкретизується.

Найважливішим аспектом дії СЕГ є формування і відтворення стимулів до розвитку й удосконалювання системи державного управління НІС, що забезпечує розширення її "поля адаптації", підвищує життєздатність і ефективність дії системи в цьому полі. Адаптація, як підтверджує У.Р. Ешбі, здійснюється подвійним чином [224]. У першому випадку СЕГ формує механізм жорсткого регулювання, тобто суворого припису реакції на зовнішній вплив. Частково ж адаптація відбувається в процесі індивідуального навчання системи державного управління НІС, при якому СЕГ закладає саму здібність і стимули до навчання. Враховуючи складність зазначеної системи, слід підкреслити, що в ній відносно велику роль відіграє механізм самонавчання. Проте, є необхідним і механізм жорсткого регулювання: він закладається в стереотип, забезпечує швидкість і автоматизм реагування на широкий клас стандартних ситуацій і, що ще важливіше, захищає систему державного управління НІС від надмірно активних і тривалих пошукових експериментів. Центральною проблемою СЕГ є оптимальне співвідношення між механізмом жорсткого регулювання і самонавчання, визначення й узгодження форм і способів дії обох механізмів.

Розглянемо комплекс інформаційних взаємодій у базовому інформаційному механізмі системи державного управління НІС. У зв'язку з цим слід зазначити, що суспільство – складний соціальний організм, система взаємодії людей, що пов'язані, насамперед, інтересами в сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і за допомогою соціальних норм (у тому числі й юридичних) встановлюють межі поведінки в загальних інтересах [225, с. 344]. Внутрішня інформаційна структура базового інформаційного механізму, отже, формується на основі об'єктивних матеріальних процесів взаємодії суспільного виробництва і суспільних потреб у рамках певної системи виробничих відносин. Система соціально-економічних інтересів створює центральну ланку інформаційної структури, оскільки "економічні відносини кожного даного суспільства виявляються насамперед як інтереси" [226, с.271]. На стику взаємодії виробництва і споживання в рамках базового інформаційного механізму породжуються певні соціально-економічні інтереси. У кінцевому рахунку системи інтересів і цінностей, що обумовлені типом, соціальною структурою інформаційного суспільства і позицією, яку займає в ньому індивід, породжують відповідну концепцію й настанови державного управління НІС, впливають на блоки визначення його норм і цілей.

Наряду із нормативно-регуляційними механізмами СЕГ відтворює певний комплекс уявлень про функціонування даної соціально-економічної системи – концепцію управління. Якщо норми управління впливають на конкретний керуючий блок державних органів управління як би ззовні, то концепція управління звичайно засвоюється цим блоком і подається у вигляді внутрішнього мотиваційного механізму. У дійсності ж усі вони мають загальну об'єктивну основу – особливості інформаційного суспільства. Концепція державного управління НІС закріплює в теоретичних положеннях інформаційної політики і "технологічних" правилах виробничого розпорядку, у правових, і навіть повсякденних уявленнях форми господарювання інформаційного суспільства. Так чи інакше концепція державного управління НІС пов'язана з вирішенням двох сполучених завдань соціально-економічного розвитку: забезпеченням його стабільності і підвищенням його ефективності на базі різноманітних нововведень. Співвідношення значимості цих завдань змінюються на різноманітних етапах розвитку інформаційного суспільства, залежать від конкретно-історичних умов тієї або іншої країни. Концепція державної інформаційної політики, що була визначена у підрозділі 1.4, послужила основою якісно нової концепції державного управління НІС.

Інформаційний каркас впливів соціально-економічної системи на конкретний керуючий блок системи державних органів управління утворюється контурами управління, що спільно обумовлюють поведінку даного блоку. Ці контури (їх часто називають "механізмами управління") відтворюють і деталізують СЕГ за допомогою тих або інших приписів – норм, що різняться за способом, ступенем вибірності, застосовності і гнучкості впливу на об'єкт державного управління. Таким же чином, система державних органів управління, а точніше її інформаційний каркас впливає на об'єкт управління – національну інформаційну сферу за допомогою механізмів управління. За ступенем вибірності умовно можна виділити норми універсального, групового й індивідуалізованого впливу. Об'єктами останніх можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Важливо, що приписи або інструкції тут носять "адресний" характер. На відміну від цього впливу, групові спрямовані на певну групу об'єктів. З погляду придатності різняться норми багатократної і разової дії. Багато спеціалістів виключають разові приписи (команди) із поняття норм. За гнучкістю виділимо норми імперативні, що приписують цілком певні дії, і диспозитивні, що визначають рамки вільної поведінки, яка вибирається. Імперативні норми працюють за принципом "дозволено тільки те, що прямо приписано", а диспозитивні – "дозволено усе, що прямо не заборонено". Цілком очевидний їх безпосередній зв'язок відповідно з програмами жорсткого регулювання, що забезпечують насамперед стабільність об'єкта – національної інформаційної сфери.

Спосіб впливу визначає чотири типи механізмів управління (контури) [3,с. 47]: правового регулювання, адміністративно-організаційний, морально-виховного впливу та економічний. У зв'язку з цим слід зробити такі зауваження. Норми адміністративного права відносяться до правового механізму, а в адміністративно-організаційний включені засновані на них акти органів управління (адміністративного), функціональних ланок і т.ін. Вони обов'язкові до виконання для підпорядкованих осіб, установ і організацій, але не носять характеру правових норм. Іноді до морального контуру відноситься також норма традицій і звичаїв. "Економічний" механізм управління тут характеризується способом, а не сферою дії, тому що економічні процеси регулюються також іншими механізмами. Тому деякі автори виступають проти застосування цього терміну у розглянутому нами значенні, але ми з приведеною вище обмовкою будемо ним користуватися.

Контур правового регулювання і діючий на його основі адміністративно-організаційний механізм управління спираються на примусову силу влади, що забезпечує обов'язковість виконання приписів і санкцій за їх порушення. У єдиній системі державного управління НІС обидва механізми управління різняться скоріше масштабом і силою впливу, формами контролю і санкцій, наявністю в другому механізмі управління індивідуалізованих і разових приписів. Адміністративно-організаційні норми можуть бути і груповими інструкціями, наприклад, типовими схемами організаційних структур, положеннями про права та обов'язки підрозділів і працівників органів державного управління тощо.

Морально-виховний механізм управління діє на основі переконання. Моральні норми, що породжуються певними соціально-економічними умовами, фіксуються у свідомості людей в процесі соціалізації особистості. Вони реалізуються під впливом громадської, групової й індивідуальної думки, виховання й оцінки. Механізм морально-виховного впливу має більш широку сферу охоплення соціальних явищ, ніж правовий і адміністративно-організаційний. Крім загальних норм, у рамках окремих соціальних колективів і малих груп формуються і свої групові моральні норми (наприклад, фахової етики). У випадках девіантної поведінки вони вступають у протиріччя із загальними нормами.

Економічний механізм управління безпосередньо виходить із матеріальних інтересів людей, соціальних груп і суспільства з відповідним способом впливу на ці інтереси – головним чином, шляхом економічного регулювання ступеня задоволення матеріальних потреб через ціни, прибутки тощо.

Правові й організаційні норми в цьому відношенні забезпечують переважно граничну оцінку діяльності керуючого блоку (державних органів управління НІС). У залежності від ступеня їх порушення в забороненій зоні санкції можуть бути диференційовані. Однак в припустимій зоні або у разі дотримання установленої лінії поведінки норми правові і, як правило, організаційні, не передбачають спеціальних позитивних стимулів, крім можливості продовжувати діяльність, що відповідає нормам. Вибір зони або лінії поведінки нижчого блоку тут у явному виді закріплений за вищою ланкою управління, що визначає норму, і за допомогою самої норми передається вниз по вертикалі підпорядкування.