Питання про підсудність за зв'язком справ (forum connexitatis) виникає при об'єднанні в одному проваджені кримінальних справ, які підсудні різним судам. Йдеться про зміну в процесі такого об'єднання встановленої законом підсудності, побудованої на загальних правилах її визначення. Особливого значення це питання набуває в світлі принципу законного судді внаслідок можливості втрати особою права судитись в тому суді, який за загальними правилами встановлений для неї законом.

В основі підсудності за зв'язком справ знаходиться зіткнення різних підсудностей. Невідповідність окремих критеріїв підсудності компетенції лише одного суду викликає до життя цей вид підсудності. Суд може прийняти до свого провадження непідсудну йому за загальними правилами справу, що знаходиться у зв'язку із справою, на розгляд якої він прямо уповноважений законом, але тільки якщо це відповідає інтересам правосуддя. З цього приводу І.Я. Фойницький вказував: "Границы… коренной юрисдикции суда могут раздвигаться, если с делом, ему подлежащим, стоят в связи другие дела, в виде общего правила ему не подлежащие, но требующие совместного с ним рассмотрения в интересах правосудия или процессуального удобства. Подлежательность суду таких дел образует подсудность по связи дел, имеющую характер производной" [260, c.136]. У свою чергу М.М. Розін, розглядаючи цей вид підсудності лише як додатковий, зазначав: "Смыслъ правилъ о подсудности по связи делъ заключается въ достижении практическихъ удобствъ совместнаго разсмотрения однимъ судомъ всехъ преступныхъ деяний, совершенныхъ однимъ обвиняемымъ, или разсмотрения также однимъ судомъ общаго дела несколькихъ соучастниковъ преступного деяния" [200, c.244].

На нашу думку, підсудність за зв'язком справ не можна вважати додатковим, другорядним видом або ознакою, що визначає предметну, територіальну чи персональну підсудність. Кожен з цих видів підсудності є самостійним і не знаходиться у системі підпорядкування один одному. Так, в основу визначення предметної підсудності покладений вид скоєного злочину, справу про який компетентні розглядати суди різних рівнів. На відміну від цього, в основу визначення виду підсудності, що розглядається, покладений зв'язок злочину, який розслідується по основній справі, з іншим ("побічним") злочином, скоєним однією і тією ж особою або іншими особами. Повноваження суду по розгляду справи про цей інший злочин визначається його зв'язком із злочином по основній справі.

Підсудність за зв'язком справ характеризується об'єднанням провадження у відношенні декількох злочинів або декількох осіб. Можна виділити три категорії таких справ:

-   справи за обвинуваченням однієї особи у скоєні декількох злочинів;

• справи за обвинуваченням декількох осіб у скоєні одного злочину;
• справи за обвинуваченням декількох осіб у скоєні декількох злочинів.

Спірні питання зміни підсудності виникають тоді, коли справа про одні злочинні діяння підлягає розгляду в одному суді, а про інші - в іншому, або - якщо у справі міститься обвинувачення у скоєні злочину декількома особами, справи про злочини котрих підсудні різним судам. З метою забезпечення ефективності правосуддя потрібно, попередньо проаналізувавши, встановити чіткі правила, на підставі яких визначається підсудність об'єднаних кримінальних справ у випадках сукупності злочинів і при наявності співучасті декількох осіб, справи про злочини яких підсудні різним судам.

Особливу увагу звертають на себе ґрунтовні дослідження теоретичних і практичних аспектів підсудності за зв'язком справ викладені у працях відомих процесуалістів часів царської Росії [213, c.204-207; 260, с.136-150; 181, с.168]. Вони стверджували, що приєднання додаткової справи до головної має в своїй основі або процесуальний зв'язок його з останнім, або матеріальний.

Процесуальний зв'язок ґрунтується на зручності спільного розгляду справ з точки зору судочинства. В кримінальному процесі Російської Імперії виділялось три таких випадки:

1. приєднання цивільного позову до кримінального обвинувачення;
2. приєднання зустрічного обвинувачення (по справам образи, честі);
3. приєднання справ про проступки, вчиненні у судовому засіданні при розгляді якої-небудь справи (delits d`audience).

Наведені випадки залишаються актуальними і по цей час. Так, згідно умов ст. 26 КПК України зустрічні обвинувачення по справам, які порушені не інакше як за скаргою потерпілого (ч. 1 ст. 27 КПК), можуть бути об'єднанні в одне провадження (ч. 3 ст. 251 КПК). Це сприяє встановленню істини і досягненню процесуальної економії [251, c.52].

         Матеріальний зв'язок випливає з необхідності застосування до декількох справ одного і того ж матеріального закону. Вказаний зв'язок кримінальних справ, в силу єдності застосованого до них кримінального закону, полягає або в єдності злочинного діяння, скоєного декількома особами, - тоді говорять про об'єктивну єдність, яка створює підсудність за співучастю, або ж в єдності особи, обвинуваченої одночасно у вчиненні декількох злочинів, - тоді говорять про суб'єктивну єдність, що обумовлює підсудність за сукупністю злочинів. Таке розмежування було згодом підтримано, зокрема, видатним радянським вченим М.О. Чельцовим, який погоджувався, що з'єднання справ можливе або в силу процесуального їх зв'язку, або в силу зв'язку матеріального, тобто побудованого на положеннях матеріального кримінального права. Так, на його думку, матеріальний зв'язок справ випливає з того, що до однієї і тієї ж особи повинні бути застосовані декілька норм кримінального права або до декількох осіб повинна бути застосована одна норма кримінального права. Він також виділяє суб'єктивну і об'єктивну єдність вказуючи, що розгляд всіх обвинувачень в одному процесі дозволяє більш правильно встановити міру покарання [272, c.219].

         Об'єднання справ для спільного їх розгляду потребує встановлення чітких правил. Так, І. Ніколаєв вказував: "Въ подсудности по связи делъ такимъ образомъ действуетъ то начало, что судъ, имеющий право разрешать определённыя дела, одновременно уполномоченъ также на решение дель меньшихъ или равныхъ по своей подсудности, но обратного положения, то есть присоединения делъ высшей подсудности къ деламъ низшей подсудности, не допускаеться" [164, c.205]. В свою чергу, М.О. Чельцов вивів наступне загальне правило підсудності за зв'язком справ: справа, підсудна нижчому суду, приєднується до справи, підсудної вищому суду, і вищий суд замінює нижчий; допустима також заміна рівного суду рівним, але не вищого нижчим. Допускається, хоч і в більш вузьких межах, об'єднання справ загальної і особливої підсудності [272, c.218-219]. Розглянемо більш докладно правила зміни підсудності у випадках об'єднання справ.

         Об'єднання справ у разі співучасті злочинців в скоєні одного злочину (об'єктивний зв'язок) може передбачити зміну предметної, територіальної і спеціальної підсудності як окремо, так і разом. Це пов'язано з тим, що справа одного із співучасників може належати за загальними правилами зазначених видів підсудності, наприклад, до апеляційного суду певної області або до місцевого військового, а інші співучасники, за цими ж правилами, не підсудні йому. З метою запобігання вільної передачі справ з одного суду до іншого в державі повинні функціонувати чіткі правила для кожного варіанту зміни підсудності.

         У даному випадку співучасть як підстава зміни підсудності ґрунтується на тій засаді, що скоєння злочину спільною умисною діяльністю декількох осіб складає єдине спільне діяння. Інтереси правосуддя вимагають, щоб діяння було досліджено всебічно і щоб участь кожного підсудного була точно встановлена, а цьому сприяє сумісний розгляд. На підставі цього обґрунтованим є встановлення правила, закріпленого в ч. 1 ст. 26 КПК України, згідно якого в одному провадженні можуть бути об'єднані справи по обвинуваченню декількох осіб - співучасників вчинення одного чи кількох злочинів. Але ця норма ще не визначає безпосередньо суд, який повинен розглядати справу в кожному окремому випадку.

Так, зокрема, яким правилом користуватися у випадку, якщо співучасники, кожен окремо, підлягають відомству судів різних рівнів, окремо апеляційному і місцевому. Процесуальне законодавство України не дає повної відповіді на це питання. Правила визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнонайменних судів, передбачені ч. 1 ст. 40 КПК України, врегульовують лише випадок обвинувачення групи осіб у вчиненні декількох злочинів, а не одного. Тобто статтею 26 КПК України передбачена можливість об'єднання в одному провадженні справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні одного злочину, однак не встановлює правил підсудності за зв'язком справ для даного випадку. Це питання набуває особливої актуальності внаслідок того, що воно стосується безпосередньо персональної підсудності суддів і народних депутатів (тим більше, що у проекті КПК передбачено розширення кола осіб, на яких будуть розповсюджуватись правила персональної підсудності). Отже, є негайна потреба у законодавчому врегулюванні цієї прогалини. З цією метою є доцільним звернутись до законодавства Російської Імперії, яке врегульовувало це питання. Згідно ст. 207 СКС 1864 року, якщо один із співучасників у злочині або проступку підсудний вищому, а інші - нижчому суду, то справа про всіх обвинувачених підлягає вирішенню вищого суду. На нашу думку вказана норма є достатньо обґрунтованою, а тому є сенс включити її до ст. 40 КПК України. Крім того, враховуючи, що така ж прогалина існує в ст. 329 проекту КПК України, доцільно і її доповнити вищевказаною нормою. У свою чергу використання методу аналогії підтверджує правильність вирішення цього питання, так як згідно ч. 1 ст. 40 КПК при вчиненні декількох злочинів групою осіб справа також розглядається вищестоящим судом.  

Таким чином, ч. 1 ст. 40 КПК України та п. 1 ст. 329 проекту КПК України слід подати у такій редакції : "Якщо особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні одного або декількох злочинів, справи про які підсудні судам різного рівня, справа розглядається судом вищого рівня".

В розглянутому випадку персональна підсудність одного із співучасників може змінити предметну підсудність всієї справи. Причому не має значення, хто із співучасників злочину є підсудний суду вищого рівня: організатор, підбурювач чи посібник. Наприклад, у справі про вчинення групою осіб шахрайства, де посібником був суддя, справа щодо всіх співучасників буде розглядатися в апеляційному суді.