Питання неподільності основного питання справи безпосередньо пов'язане із виділенням та об'єднанням кримінальних справ. Внаслідок неподільності основного питання, як зазначалось, не допускається розгляд в різних провадженнях окремих її фрагментів. Але за умов, вказаних в статті 26 КПК, допускається виділення справ. Останнє правило, на слушну думку Я.О. Мотовіловкера, не є виключенням з правила про неподільність основного питання справи. Дійсно, говорячи про неподільність основного питання справи, ми маємо на увазі так званий простий (однопредметний) процес, предмет якого відбитий у питанні про кримінальну відповідальність однієї особи за одне злочинне діяння, яке йому інкримінується. Коли ж в статті 26 КПК йдеться про виділення справ, то мається на увазі не простий, а так званий складний (багатопредметний) процес, тобто процес, в якому поєднані два (чи більше) основних питання. Виділення з складного (багатопредметного) процесу (наприклад, по обвинуваченню однієї особи в крадіжці та вбивстві) кримінальної справи (наприклад, про крадіжку) не вступає в протиріччя з правилом про неподільність основного питання справи тому, що основне питання кожного процесу (питання про вбивство - в основному та про крадіжку - у виділеному проваджені) продовжує залишатися неподільним. Правило про неподільність основного питання справи, таким чином, розраховано на випадки, коли із справи по обвинуваченню однієї особи в скоєнні одного злочинного діяння нічого виділити більше не можливо, а не на випадки, коли з багатопредметного провадження виділяється кримінальна справа [156, с.22-30].

Підсумовуючи вищевикладені правила підсудності за зв'язком справ, пропонуємо об'єднати їх в одній статті і викласти у такій редакції:

Стаття _____ Підсудність за зв'язком справ

1. Якщо особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні судам різного рівня, справа розглядається судом вищого рівня.
2. У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню однієї або декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні різним однонайменним судам, справу розглядає той суд, у районі діяльності якого вчинено більш тяжкий злочин. У разі, коли вчинено кілька злочинів однакової тяжкості, справа розглядається судом, у районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слідство, або за місцем знаходження більшості свідків чи потерпілих.
3. При обвинувачені групи осіб, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна військовому суду, справа щодо всіх обвинувачених розглядається військовим судом при відсутності заперечень особи, яка не є суб'єктом військового злочину. При наявності заперечень зі сторони вказаної особи кримінальна справа щодо неї виділяється в окреме провадження і розглядається відповідним загальним невійськовим судом. У випадку, якщо виділення кримінальної справи в окреме провадження неможливо, дана кримінальна справа у відношенні всіх осіб розглядається відповідним загальним невійськовим судом. Розгляд кримінальних справ військовими судами у відношенні осіб, які не є суб'єктами військового злочину не допускається, за винятком випадків, передбачених цією статтею.  

         Таким чином, підсудність за зв'язком справ відіграє важливу роль при упорядкуванні відношення "між справою і судом", вона має забезпечити дію правил, згідно яких у випадку конкуренції за предметною підсудністю справа розглядається вищим судом; територіальною підсудністю - судом, у районі діяльності якого вчинено більш тяжкий злочин; спеціальною або персональною підсудністю - загальним, а не спеціалізованим (військовим чи ювенальним) судом.