Особисте підсобне господарство відповідно до норм ст. 57 розді­лу IX визначалося як складова частина соціалістичного сільськогоспо­дарського виробництва. Відтепер член колгоспу, який мав особисте підсобне господарство, міг на власний розсуд реалізовувати вироблену продукцію за договором з колгоспом, організаціями споживчої коопе­рації, іншими підприємствами та на ринку. У новому статуті розмір присадибної земельної ділянки встановлювався тільки з урахуванням трудової участі в громадському господарстві, а кількість членів сім´ї вже до уваги не бралась.

У розділі X цього статуту дещо було розширено права і обов´язки органів управління колгоспом із залишенням їх найменування та струк­туру без змін. Так, наприклад, відповідно до змісту попереднього ста­туту (1969 р.) голова колгоспу був наділений правом представляти кол­госп у відносинах з державними органами та іншими установами і ор­ганізаціями, а за статутом 1988 р. — крім зазначеного права додавалися права укладати договори, видавати розпорядження і вказівки, обов´яз­кові для всіх колгоспників і працівників, які залучалися за трудовим договором. Стосовно обов´язків голови колгоспу, то окрім здійснення повсякденного керівництва діяльністю колгоспу та забезпечення вико­нання рішень загальних зборів і правління колгоспу (статут 1969 р.), за новим статутом (1988 р.) додавалися обов´язки забезпечення своєчас­ного проведення загальних зборів колгоспників і засідань правління та несення особистої відповідальності перед колгоспниками за результа­ти роботи господарства.

Новелою Примірного статуту колгоспу був розділ XI «Припинен­ня діяльності колгоспу», у якому зазначалося, що реорганізація (злит­тя, приєднання, розділення, виділення, перетворення) та припинення діяльності (ліквідація) колгоспу проводиться за рішенням його загаль­них зборів у встановленому порядку. Нововведення розділу XII «Прий­няття і реєстрація статуту колгоспу» полягало у встановленні місячно­го строку для подання статуту колгоспу на реєстрацію до виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів.

У цьому розділі розглянуто найголовніші, найвагоміші норматив­но-правові акти аграрного законодавства до початку проголошення не­залежності Української держави у 1991 р., за допомогою яких форму­вався механізм правового регулювання тодішніх аграрних відносин. З проголошенням незалежності розпочався новий етап розвитку аграр­ного законодавства відповідно до зміни соціальних, економічних, полі­тичних умов розвитку нашого суспільства.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.  У чому полягала головна мета селянської реформи 1861 р.?
2.  У чому полягала головна мета Столипінської аграрної реформи 1906 р.?
3.  Визначте два напрями формування правових норм Столипінської реформи.
4.  Вкажіть джерела аграрного законодавства Тимчасового уряду.
5.  Вкажіть спільні та відмінні риси правового регулювання аграр­них відносин у добу української революції різними владними ре­жимами.
6.  Наведіть джерела аграрного законодавства радянського уряду.
7.  Яку роль відіграли машинно-тракторні станції у колгоспному бу­дівництві?
8.  Який нормативно-правовий акт законодавчо закріпив принцип добровільності створення колективних сільськогосподарських гос­подарств?
9.  У чому полягала відмінність між колгоспами та радгоспами?
10.  Який нормативно-правовий акт ввів заборону оренди земель сіль­ськогосподарського призначення?
11.  Якими нормативно-правовими актами забезпечувався ряд заходів держави, спрямованих на підвищення ефективності сільського го­сподарства, впорядкування закупок державою сільськогосподар­ської продукції та поліпшення інфраструктури села?
12.  Які два основні типи кооперативів було визначено за Законом СРСР «Про кооперацію в СРСР» від 26 травня 1988 р.?
13.  Дайте порівняльну характеристику норм Примірного статуту кол­госпу 1969 р. та Примірного статуту колгоспу 1988 р.
14.  Зазначте основні зміни у правовому регулюванні аграрних відно­син в УРСР.