-   обізнаність слідчого про життєвий досвід допитуваного та інші обставини, що його характеризують,- це з одного боку, а з іншого - врахування власних (слідчого) психологічних даних.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, базуються на використанні даних психології, логіки та інших наук.

Установленню психологічного контакту сприятимуть такі умови:

• індивідуальний підхід до особи допитуваного (вивчення особи, встановлення її темпераменту, інтелекту, вольових якостей, життєвих інтересів і схильностей);
• здійснення психологічної діагностики лінії поведінки, що обрана допитуваним, з метою встановлення причин обраної ним позиції;

-    об'єктивна, коректна, доброзичлива поведінка слідчого;

-    роз'яснення допитуваному його прав та обов'язків;

-    дотримання законних інтересів і прав допитуваного;

-   проведення допиту без присутності сторонніх осіб (окрім випадків, коли цього вимагають закон та обставини справи).

Для встановлення психологічного контакту з допитуваною особою можуть бути використані такі підсистеми тактичних прийомів:

I. Тактичні прийоми, які сприяють адаптації до обстановки до- 
питу і усуненню небажаних станів психіки допитуваного про- 
тягом не лише початкового, а й усіх подальших етапів допиту:

а)  щодо обвинуваченого (підозрюваного):

-   уточнення анкетно-біографічних даних;

• втягнення в розмову на тему, що становить взаємний інтерес, хоча й не належить до предмета допиту;
• демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси;

б)  щодо свідка (потерпілого):

-   повідомлення про мету допиту;

-   бесіда на сторонню тему або тему, що цікавить, але не стосується до предмета допиту;

-   переконання у невідповідності покарання злочинців.

II. Тактичні прийоми, які стимулюють установку на необхід- 
ність спілкування:

а) щодо обвинуваченого (підозрюваного):

-   роз'яснення допитуваному суті його процесуального становища;

-     демонстрація перспективи ситуації, що склалася;

• роз'яснення щиросердності розкаяння, інших пом'якшувальних обставин;

-- використання позитивної оцінки окремих якостей особи допитуваного;

б) щодо свідка (потерпілого):

• переконання в необхідності надання допомоги органам розслідування;
• роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину або можливості їх виникнення у майбутньому;
• показ фотознімків (предметів), пов'язаних із вчиненим злочином та його наслідками;
• використання позитивної оцінки якостей особи допитуваного.

Для аналізу подальших тактичних прийомів, що використовуються під час допиту, є сенс розглядати їх залежно від типових ситуацій, які можуть виникати під час допиту, а отже, й залежно від мети реалізації того чи іншого тактичного прийому чи їх системи.

Типові слідчі ситуації:

а)  конфліктні з категоричним і некатегоричпим протистоян- 
ням, коли:

• допитувана особа повідомляє завідомо неправдиві показання;

-     має місце відмова допитуваного від показань;

б)  безконфліктні ситуації:

-     повідомлення достовірних показань допитуваним;

• виникнення перекручень у показаннях через помилки в їх формуванні;
• виникнення суперечностей, недоречпостей, невідповідностей у показаннях унаслідок добросовісної помилки чи дії випадкових факторів (дві останні - помилкові показання);
• неможливість повідомлення певної інформації через забування окремих моментів.

Слідчі ситуації допиту можна поділяти й за іншими підставами, наприклад, за часом виникнення ситуації на конкретному етапі допиту залежно від причин виникнення відповідної атмосфери допиту, від особливостей особи допитуваного чи суб'єкта проведення слідчої дії тощо.

Проаналізуємо систему тактичних прийомів, що застосовуються під час допиту для актуалізації забутого в пам'яті особи, яка дає свідчення.

Актуалізація забутого у пам'яті допитуваного полягає у наданні слідчим допомоги опитуваному з метою пригадування подій минулого. Можливість актуалізації забутого у пам'яті допитуваного базується на збудженні відповідних нервових зв'язків або асоціацій.

З метою асоціативного пожвавлення пам'яті використовують знання про закономірності психічних явищ:

1)   асоціація за суміжністю - часова,

2)   асоціація за схожістю,

3)   асоціація за протилежністю (контрастом),

4)   асоціація иаглядності.

Прийом суміжності дозволяє встановити відомості про подію або предмет, про які допитуваний не пам'ятає, тобто спочатку не може згадати, але робить це згодом за допомогою відомостей про інші події або предмети, які перебувають у. просторово-часовому зв'язку з установлюваними (шуканими).

Наприклад, очевидець кримінальної події не може пригадати її дати. Тоді слідчий пропонує цій особі згадати інші події того ж дня, що передували криміналу або слідували за ним.

Серед множини окремих подій, про які розповідатиме очевидець, неважко буде вибрати такі, дату яких легко встановити або вже на цій слідчій дії, або ж під час проведення інших. Скажімо, свідок повідомить, що побачив злочин, повертаючись від сестри, до якої заходив після отримання заробітної платні, щоб повернути їй борг. Установити дату цього отримання, а з нею і дату злочину (адже вони суміжні події) після цього буде для слідчого не складно.

Прийом схожості застосовується у випадках, коли допитуваний не в змозі згадати або правильно виразити словами певну ознаку явища, особи чи предмета, які становлять для слідства певний інтерес. Тоді допитуваному надається можливість підібрати цій ознаці аналог, наприклад, відому всім завдяки радіо, телебаченню тощо людину або знайомий усім предмет із такою ж ознакою. Саме аналог робить для слідчого зрозумілим зміст шуканої ознаки.

Схожим є прийом наглядності. За допомогою такої асоціації можна отримати точну словесну або цифрову характеристику тієї чи іншої ознаки події, дії, предмета. Інколи буває важко точно назвати колір предмета, описати його форму, вказати відстань між об'єктами. Саме тут можуть допомогти класифікація кольорів, кольорові аналоги - предмети, що є в кабінеті слідчого, або ті, які можна спостерігати крізь вікно вулиці (будинки, автомобілі, кіоски тощо). Саме так можна нагадати і одночасно перевірити правильність названої допитуваним відстані між конкретними об'єктами обстановки місця події, підвівши його до вікна кабінета і запропонувавши показати будь-які два об'єкти на вулиці, які знаходяться, на думку допитуваного, на такій самій між собою віддалі, як ті, про які йде мова в допиті.

Асоціацію за контрастом засновано на зіставленні однакових або протиставленні різних об'єктів чи явищ. Наприклад: "Якими па зріст були обидва нападники?" Допитуваний відповідає: "Не пам'ятаю". Тоді запитання доповнюється контрастом: "Вони були однаковими на зріст чи ні?" Відповідь після паузи: "Один був вище іншого майже на голову, а той, що менше,- приблизно мого зросту". Після цього з'ясування зросту злочинців проблеми не становить.

Для актуалізації забутого з використанням феномену асоціативних зв'язків можуть бути застосовані такі тактичні прийоми:

1)   постановка пагадувальних запитань,

2)   показ доказів,

3)   демонстрація іншої матеріалізованої інформації,

4)   допит на місці,

5)   оголошення показань інших осіб. Запропонована система є найбільш типовою.

У процесі її використання ефективним може стати кожен із зазначених прийомів або їх комплекс, залежно від психологічних особливостей допитуваного та своєрідності забутого матеріалу.

Мета постановки нагадувальних запитань, очевидно, полягає в нагадуванні обставин, що сприяють збудженню асоціативних зв'язків.

Дані для нагадувальних запитань слідчий одержує з матеріалів кримінальної справи, показань інших осіб, оперативно-роз-шукових відомостей.

Позитивний ефект у пригадуванні забутого має постановка запитань у хронологічній або логічній послідовності про попередні супровідні та наступні за подією злочину обставини (тобто реалізується метод асоціації суміжності).

Процес пригадування під час показу свідкові чи обвинуваченому речових або письмових доказів (документів) базується не тільки на розумових асоціаціях схожості, контрастності, а й на безпосередніх зорових відчуттях. У процесі показу тих чи інших доказів допитуваний упізнає предмет, сприйнятий раніше, і пригадує обставини, пов'язані з ним.

Тактичним прийомом, який сприяє актуалізації забутого, є демонстрація допитуваному іншої матеріалізованої інформації. Для цього можуть бути успішно використані різні фотознімки, схеми, малюнки, макети, а також такі системи, як "фоторобот", мальований портрет, альбом із типовими малюнками елементів зовнішності людини, альбом зразків різних фасонів одягу, кольорові репродукції вантажних і легкових автомобілів тощо. Якщо допитуваний забув будь-яке прізвище, можна запропонувати йому ту чи іншу довідкову книгу (наприклад, телефонну), аби він знайшов це чи схоже прізвище (асоціація зі схожістю, контрастом і наглядпістю).

Отже, суть цього тактичного прийому полягає в демонстрації (показі) допитуваному аналога раніше сприйнятого предмета або окремих його ознак.

Актуалізації забутого може допомогти допит особи на місці. Психологічною підставою його є повторне сприйняття допитуваним обстановки, в якій відбувався злочин. Таке сприйняття збуджує асоціативні зв'язки і стимулює більш повне відтворення обставин, які цікавлять слідчого. Слідча практика свідчить про ефективність використання цього тактичного прийому. Ріс варто плутати допит на місці з перевіркою показань на місці. В останньому випадку показання, що були дані раніше, перевіряються оглядом місця події за участі раніше допитаної особи, тобто тут показання зіставляються з обстановкою.

До названої системи тактичних прийомів належить оголошення показань інших осіб. У процесі оголошення показань необхідно пред'явити не протокол у цілому, а зазначити фрагменти, що стосуються тільки обставин, за яких певний факт мав місце. Так, якщо слідчого цікавить якась розмова конкретної особи, то свідкові оголошується витяг із показань не про розмову, а про місце зустрічі й час, коли ця розмова відбулася.

Актуалізації забутого в пам'яті не менш ефективно, ніж названі тактичні прийоми, може сприяти система прийомів такого нетрадиційного і поки що не визначеного вітчизняним законодавцем методу, як метод криміналістичної гіпнології.

Сутність прийомів цього методу полягає в тому, що з ініціативи слідчого спеціаліст-гіпнолог, з особистої згоди і за дотримання низки обов'язкових процедурних заходів, вводить потенційного допитуваного (свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного тощо), який бажає давати показання, але з певних причин забув їх, у гіпнотичний стан (за висновками медиків, гіпнотичний стан навіть є корисним для здоров'я).

Використовуючи сформульовані слідчим запитання, але без участі останнього, хоча й у візуальному полі прокурора, слідчого, законних чи інших представників інтересів особи, підданої гіпнозові, гіпнолог у ході розмови з нею отримує забуту, але закономірно наявну на підсвідомому рівні інформацію про розслідувану подію, що фіксується відеозаписуючою апаратурою.

Згодом ця інформація використовується в наступному допиті особи у звичному порядку із застосуванням уже згадуваних тактичних прийомів.