Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

5. Характеристика окремих видів судового допиту

Сторінки матеріалу:

  • 5. Характеристика окремих видів судового допиту
  • Сторінка 2

В основному такі допити можна класифікувати за різними критеріями аналогічно допитам на судовому слідстві. Що ж стосується специфічних судових видів допиту, то такими є: перехресний і шаховий допити.

Перехресний допит - такий, за якого учасники судового розгляду можуть по черзі задавати одній і тій же особі питання щодо будь-яких епізодів (фрагментів) його показань, з метою їх уточнення, доповнення і перевірки.

Цей допит (постановка запитань) починається, зазвичай, після того як допитуваний у вільній розповіді повідомить все йому відоме у справі.

Черговість запитань різними учасниками за такого допиту визначається загальним порядком допиту, регламентованим КПК, тобто спочатку обвинувач, а всі інші після нього.

Цей допит є особливо корисним у ситуаціях, коли в суді допитувана особа раптово і кардинально змінює свої попередні показання.

Одному обвинувачеві, в такому випадку, доволі складно всебічно перевірити нову версію допитуваного. Очевидно, що декілька учасників здатні більшою мірою, аніж один, гарантувати повноту, об'єктивність і неупередженість з'ясування всіх обставин, про які повідомляє допитуваний.

Важливою є й інша перевага такого допиту - він більш економічний і раціональний щодо затрат сил і часу. Адже один перехресний допит замінює собою декілька окремих видів допитів однієї й тієї ж конкретної особи, що їх потрібно було би проводити, якби не існувало цієї форми допиту. Це й обумовило те, що перехресний допит є основною формою судового допиту.

Шаховий допит - коли той, хто допитує, заразом ставить запитання іншим особам із тих самих фактів та обставин^ які досліджуються на цей момент під час основного допиту. Його метою є негайне отримання підтвердження чи спростування показань допитуваної особи з конкретного факту показаннями інших осіб - учасників судового процесу.

Під час шахового допиту слід дотримувати такі вимоги.

По-перше, цей допит можливий тільки щодо осіб, уже раніше допитаних у судовому засіданні й таких, що перебувають у судовій залі.

По-друге, питания, що ставляться іншим особам, повинні переслідувати конкретну мету - підтвердження чи спростування показань основного в цей момент допитуваного, тобто не відходити від лінії основного допиту.

Шаховий допит не тільки зовнішньо, а й за змістом схожий з судовою очною ставкою. Однак різниця між ними є:

по-перше, якщо очна ставка проводиться тільки між особами, в показаннях яких є суттєві суперечності, то за шахового допиту запитання ставляться й особам, у показаннях яких може й не бути суперечностей;

по-друге, очна ставка проводиться тільки між двома раніше допитаними особами, тоді як на шахматному допиті - і між більшою кількістю осіб. Цей допит немовби замінює очну ставку, до того ж не одну. Крім цього, одна сторона (допитувана в конкретний момент особа) є присутньою постійно (до завершення допиту), а іншу представляють, послідовно замінюючи одна одну, інші з гурту раніше допитаних у суді осіб;

по-третє, на чому є потреба бодай коротко зосередити увагу, так це на тактиці судового допиту. Для неї характерні декілька етапів, принаймні два.

Перший - підготовка до судового допиту.

Другий - власне допит під час судового слідства.

Підготування охоплює:

A)  Вивчення матеріалів справи (спеціальної літератури, до- 
кументів тощо).

Б) Визначення кола осіб, які підлягають допиту.

B)  Складання плану допиту із зазначенням:

-    черговості допитів конкретних осіб;

-    вибраного виду допиту (шахового, очною ставкою);

  • визначення тактичних прийомів, конкретних доказів, що їх треба буде використати під час допиту за можливих його ситуацій.

Щодо тактичних прийомів, то вони в основному схожі на ті, що використовуються на досудовому слідстві для:

  • встановлення психологічного контакту,
  • згадування забутого,
  • переборення різних форм протидії.

Якщо згадати про типові варіанти ситуацій, що виникають на судовому допиті, та їхнє тактичне значення, то варто зазначити, що їх можна диференціювати не менш різноаспектно, ніж на досудових допитах. Але найбільш суттєвим є їх поділ залежно від обстановки проведення допиту, а саме:

A. Безконфліктна ситуація.

Б. Конфліктна з незначним суперництвом між допитуваним і особою чи особами, які допитують.

B.        Конфліктна зі значним суперництвом (протидією). 
Обидві останні ситуації характеризуються небажанням до- 
питуваної особи встановлення істини у справі.

Незначне суперництво - коли має місце часткове визнання підсудним своєї вини.

Таку позицію він обирає тоді, коли повністю заперечувати свою причетність до злочину (з різних причин) він не в змозі, а тому зосереджує свій опір на тих окремих епізодах - фрагментах криміналу, які найважче об'єктивно встановити.

Найчастіше такий підсудний спотворює у своїх показаннях мотив злочину або ж вигадує обставини, які пом'якшують його відповідальність. Інколи таку позицію можуть займати й потерпілі та свідки, якщо вони від самого початку були або вже згодом стали заінтересованими у результатах справи на користь підсудного.

Значне (кардинальне) суперництво характеризується повним запереченням вини (інколи всупереч фактам і здоровому глуздові) та полягає у впертому протистоянні встановленню у справі істини за допомоги неправдивих показань або відмови від дачі будь-яких свідчень.

Інколи саме прокурор змушений стикатись у суді з категоричним суперництвом з боку свідків чи навіть потерпілих, які, хоч як це парадоксально, з багатьох причин намагаються допомогти підсудному. їх навіть не лякає перспектива кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.

Отже, неважко уявити, наскільки складною для прокурора є тактика боротьби з підсудним, який перебуває в союзі з такими лжесвідками.

Фіксація результатів допиту та очної ставки

Протокол допиту є основним засобом його фіксації та має відповідати таким вимогам:

-    повно та об'єктивно відображати показання допитуваного;

  • показання у протоколі повинні бути викладені дослівно, чітко та зрозуміло, з дотриманням лексичних висловів допитуваної особи;

-    показання в протоколі викладаються від першої особи;

  • спеціальні терміни та жаргонні вислови, що вживаються допитуваними, повинні бути роз'яснені у протоколі;
  • "літературна обробка" показань допитуваної особи, зміна стилю вживаних нею виразів є недопустимими;
  • у протоколі робиться позначка про попередження допитуваного свідка чи потерпілого про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, що засвідчується підписом допитуваної особи;
  • у протоколі повинні бути зазначені: час, місце, умови проведення допиту; дані про особу, що проводить допит, допитуваного та інших учасників допиту;
  • протокол допиту обвинуваченого містить заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним.

Показання допитуваного у протоколі можуть викладатись у формі: вільної розповіді, відповіді на запитання слідчого, поєднання першого та другого варіантів.

Показання допитуваного у протоколі записуються в тій послідовності, в якій він їх викладає під час вільної розповіді. Потім за необхідності ставляться запитання, формулювання яких заносяться до протоколу. Відповіді на запитання також дослівно заносяться до протоколу. Протоколювання показань допитуваного рекомендується здійснювати після закінчення вільної розповіді. Якщо це робити під час вільної розповіді, то допит буде перериватися з порушенням послідовності розповіді, може загальмуватися процес згадування й відтворення.

Протокол допиту складається слідчим або, за його дорученням, помічником чи стенографісткою.

За бажанням допитуваного показання можуть бути записані у протоколі ним власноручно, про що робиться позначка у протоколі.

Протокол допиту підписується особою, що проводила допит, допитуваними та іншими учасниками слідчої дії.

Під час проведення допиту допитувана особа за власним бажанням або на пропозицію слідчого може виконати схеми, плани, креслення, малюнки, що пояснюють її показання.

Додатковими методами фіксації допиту є звуко- та відео-запис, застосування яких повинно здійснюватися відповідно до вимог статей 85-1, 85-2 КПК України.

Щодо застосування відеозапису доречно зауважити, що, як засвідчує слідча практика, названий факультативний спосіб фіксації ходу і результатів допиту використовується слідчими недостатньо.

Основна причина - необізнаність і нехтування тактичним значенням його застосування, небажання обтяжувати себе додатковими турботами щодо підготування та роботи з цими засобами, оскільки це дещо ускладнює процедуру і робить довшим сам допит.

У чому переваги матеріалу, отриманого з використанням відеозапису?

Закон установлює можливість використання матеріалів звукозапису допиту в процесі доказування як додатки до протоколу цієї слідчої дії.

Головна перевага цих документів полягає в тому, що в них може бути у протоколі допиту. Зокрема, в матеріалах відеозапису фіксуються як мовні (голосові), так і лексичні особливості розповіді допитуваного, його жестикуляція (артикуляція) та мімічні реакції за ходом давання показань, а також паузи в розповіді або під час відповіді на запитання. Усе це відповідним чином характеризує процес обміркування й підготовки допитуваною особою відповідей на запитання і т. ін.

У сукупності ці деталі відеозапису відображають той ступінь психологічної свободи і розкутості особи на допиті, який переконує у щирості її показань, або ж навпаки.

Неможливо не згадати ще про один важливий аспект змісту відеодокументів, а також фото- і кінодокументів - повністю в усіх деталях відображати процедуру допиту. Іншими словами, з цих матеріалів можна побачити, як слідчий проводив допит чи очну ставку, чи не порушував прав учасників слідчої дії, якими були тактика, етика тощо.

Ці матеріали, за умови належного проведення слідчої дії, стовідсотково позбавлять недобросовісного учасника допиту чи очної ставки можливості скомпрометувати результати слідчої дії, роблячи неправдиві заяви про немовби допущені слідчим порушення закону. Адже ці особи розуміють, що саме аналізом відео-, кіно- та фотодокументів їхні брехливі твердження буде спростовано.

Наявність, насамперед, відеодокументів допиту, у ході якого було отримано правдиві показання, безумовно ускладнюють подальшу можливу зміну показань чи відмову від них особи, яка раніше дала правдиві показання. Тут не спрацюють аргументи на кшталт: "я цього не казав", "слідчий залякав мене" і т. ін.

> Ще раз можна назвати випадки, за яких рекомендовано застосувати під час допиту чи очної ставки відеозапис: