Умовно допит складається з двох стадій:

I. Стадія підготовки до допиту.

II.  Робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з таких 
етанів:

1)   вступний етап;

2)   етан вільної розповіді;

3)  етап запитань - відповідей;

4)  завершальний етап.

Необхідною умовою отримання ефективних результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й допиту, є ретельна підготовка до її проведення.

Підготування до допиту, реалізується виконанням таких

заходів:

а)  визначення кола осіб, які підлягають допитові;

б)  визначення послідовності їх допиту (за умови, що допи- 
тові підлягають декілька осіб);

в)  визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що 
можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підо- 
зрюваним (обвинуваченим);

г)   визначення предмета допиту з урахуванням можливості 
його корегування;

д)  вивчення особи допитуваного;

е)  підбір речових доказів та інших матеріалів для пред'яв- 
ленії я дони тува иому;

є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

ж) вивчення питань, що належать до спеціальних знань, які 
можуть виявитися потрібними під час допиту, з використанням 
для цього консультаціями спеціалістів тощо;

з)   визначення переліку необхідних технічних засобів фікса- 
ції допиту та їх підготування;

и)  визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;

і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначення можливості виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього треба обрати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту тощо;

ї) складання плану допиту.

> Визначення кола осіб, які підлягають допитові, залежить від ряду чинників, зокрема і від обсягу наявної у слідчого інформації.

Вказівки па конкретних осіб, яким відомі певні обставини розслідуваного злочину, можуть міститись у матеріалах кримінальної справи.

В інших випадках для з'ясування таких осіб слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розіпукові заходи (наприклад, опитування громадян із метою встановлення можливих свідків злочину; розшук злочинця тощо).

'Гака інформація може бути отримана слідчим і під час проведення інших слідчих дій у справі.

У Під час визначення послідовності проведення допиту певних осіб ураховується:

-  яким обсягом інформації про обставини, що мають значення для розслідуваної справи, володіє особа;

-         важливість інформації на цьому етапі розслідування; -заінтересованість особи у кінцевому результаті розслідування;

-  практична можливість виклику особи на допит у иайко-ротшпй строк;

-   фактори залежності й підпорядкованості. Насамперед бажано викликати на допит осіб, які володіють

найбільшим обсягом інформації з обставин справи, не є заінтересованими в результатах розслідування і можуть цю інформацію викласти об'єктивно.

У Повне та всебічне вивчення слідчим матеріалів кримінальної справи в усіх деталях є необхідною передумовою успішного проведення допиту. Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших документах та матеріалах справи, що дозволяє виявити прогалини, розбіжі юсті, супереч пості та своєчасно вжити заходів до їх усунення.

В іншому разі певні обставини справи можуть залишитися иевстаповленими або суперечливими, що не може не вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування і тягне за собою необхідність проведення додаткових і повторних допитів, очних ставок тощо.

У Визначення предмета допиту. Вже з кримінального процесу, якого вивчали на попередніх курсах, відомо: коло обставин, що їх слідчий має намір з'ясувати на допиті, називається предметом допиту.

До них належать обставини, пов'язані безпосередньо з подією злочину (його способом, місцем учинення, часом, наслідками та іи.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їхніх дій. Практично предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для встановлення істини у справі.

Предмет допиту залежить як від процесуального становища допитуваного, так і від того, яку інформацію він може мати у своєму розпорядженні.

Найбільш повною інформацією про обставини справи володіє обвинувачений (підозрюваний).

Потерпілий та свідки володіють меншою за обсягом інформацією, а тому слідчий повинен визначити у плані коло питань, з яких вони можуть бути допитані, як, до речі, і щодо інших допитуваних.

Іншими словами, конкретне своє вираження предмет допиту знаходить у плані допиту, у вигляді переліку обставин, що підлягають з'ясуванню, з конкретизацією запитань щодо них.

Окрім цього, не треба забувати, що до предмета допиту входять також обставини щодо встановлення характеру і розміру заподіяних злочином збитків, обставини, що сприяли вчиненню злочину та інші, передбачені ст. 64 КПК.

>  Однією з важливих підготовчих дій до допиту є вивчення особи допитуваного, яке полягає у вивченні соціально-психологічної характеристики допитуваного, рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, його характеру, темпераменту, способу мислення тощо.

Вивчення особи допитуваного дозволить слідчому встановити з ним під час допиту психологічний контакт, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми й способи впливу на нього з метою отримання об'єктивних показань і правильного їх оцінювання.

Обсяг вивчення особи допитуваного залежить від його процесуального становища, характеру злочину, мети допиту, можливостей слідчого та його професійних знань.

Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, оскільки він є заінтересованою особою у справі, і найменш ніж інші допитувані схильний повідомляти правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом.

Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скористатися допомогою спеціаліста-психолога, який є здатним допомогти слідчому визначити:

-   особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного;

-   риси характеру, темперамент, інтелектуальні здібності;

-   орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти в установленні психологічного контакту.

>  Прогнозуючи можливу поведінку допитуваних, слідчий передбачає, готуючись до слідчої дії, що допитуваний може добросовісно помилятися стосовно певних обставин або давати неправдиві показання. У таких випадках цим особам доцільно буде пред'явити певні докази, матеріали справи тощо.

Слідчий завчасно, на етапі підготовки:

-    робить закладки у потрібних місцях матеріалів справи;

-    виписує прізвища, адреси;

-    систематизує письмові документи і речові докази. Підготовлені для пред'явлення у відповідній послідовності

па допиті докази покликані, у разі прогнозованої потреби, відіграти роль тактичних (інформаційних у цьому разі) "ударів", скерованих па руйнування можливої протидії слідству.

> Подальшим елементом підготування до допиту є встановлення моменту (часу), місця проведення допиту та способу виклику особи на допит.

Момент проведення допиту стосовно певної особи визначається слідчим виходячи з:

-  конкретної слідчої ситуації, що обумовлюється важливістю інформації, що відома допитуваному;

-    процесуального становища;

-    ролі в розслідуваній події;

-  зв'язками з іншими особами, які також підлягають допиту, а отже, можливістю їхньої змови тощо.

За такої ситуації, коли особи можуть між собою змовитися, або па яких може здійснити вплив обвинувачений, слідчий повинен провести допит таких осіб негайно.

В інших випадках - наприклад, коли потерпілий перебуває у стані сильного збудження або хвилювання після вчиненого злочину, допит необхідно відкласти до заспокоєння потерпілого, крім виняткових випадків.

На вибір моменту допиту впливають і обрана послідовність допиту тих або інших осіб, інтереси збереження таємниці слідства, можливість явки допитуваних для проведення слідчої дії.

Стосовно проведення допиту окремих категорій осіб момент виконання слідчої дії визначається безпосередньо КПК:

• якщо підозрюваного було затримано або до нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за неможливості негайного допиту - не пізніше 24 годин після затримання (ст. 107 КПК);
• допит обвинуваченого слідчий повинен провести негайно після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК).

Допит проводиться вдень. Забороняється проводити допит у нічний час, за винятком випадків, коли наявні обставини вимагають негайного проведення допиту.

Місце допиту є кабінет слідчого. Крім цього, допит може бути проведено:

•  на місці події;

•  за місцем прожинання або перебування допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, будинок відпочинку, санаторій тощо);

•   за місцем роботи, навчання;

•   у лікувальній установі (з дозволу лікаря).

Допит за межами місця провадження справи доцільно проводити тоді, коли:

• існує потреба допиту декількох осіб, які проживають в одній місцевості; коли небажано завчасно розголошувати факт виклику на допит;
• у випадках, коли явку ускладнено поважними причинами, а також із исихолого-тактичних міркувань, особливо щодо малолітніх і неповнолітніх допитуваних.

Окрім цього, до випадків допиту особи за місцем її перебування, тобто не в кабінеті слідчого, слід віднести:

-   якщо необхідність у допиті виникає зразу ж після закінчення обшуку, пред'явлення для впізнання чи іншої слідчої дії за участі допитуваної особи;

-   коли допит треба проводити з виїздом на місце події. Завжди слідчий повинен намагатися, щоби це місце:

1)  відповідало вимогам проведення допиту цієї слідчої дії;

1. сприяло встановленню необхідного психологічного контакту з допитуваним;
2. дисциплінувало або іншим допустимим способом спонукало допитуваного до дання ним показань;

А) позитивно впливало на зібраність (концентрацію уваги) слідчого на предметі допиту.

Бажано, щоб у кабінеті чи кімнаті, де проводиться допит:

• ие було інших працівників, зайнятих своїми справами, а тим паче сторонніх;
• па столі у слідчого не було зайвих предметів, було вимкнено телефон, за винятком, якщо останній буде використовуватися для допиту.

Особи можуть бути викликані на допит одним із таких способів:

•   повісткою по пошті або через кур'єра;

•   телеграмою або телефонограмою;

• повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допитові;
• через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

Конкретний спосіб виклику на допит (окрім допиту осіб, що затримані чи перебувають під партою) слідчий обирає залежно від наявної ситуації з тим, щоби виклик та його реалізація оптимально сприяли встановленню психологічного контакту з допитуваним, збереженню в таємниці від інших осіб самого факту виклику на допит, проведенню допиту у визначений час і в потрібному місці.