г)  мисленнєве дослідження версій, що полягає в умовному 
передбаченні всіх можливих наслідків;

д)  практичну перевірку та оцінювання всіх сконструйованих 
версій.

Через складну внутрішню структуру версії необхідно класифікувати за різними критеріями.

> За обсягом понять або пояснюваних ними фактів версії поділяються на:

1.  Загальні.

2.  Окремі.

Загальні пояснюють подію в цілому, а також причиновий зв'язок між фактами, які входять до складу злочину.

Окремі стосуються наявності й характеру окремих фактів, які підлягають доказуванню (суб'єкт злочину, спосіб учинення злочину, форма, вид вини тощо).

Тобто, окремі версії конструюються для пояснення окремих обставин: мотиву, часу, місця, особи злочинця або потерпілого; знарядь злочину або предметів кримінального посягання, місця переховування викраденого, а також трупа і його частин; походження й механізму утворення окремих слідів тощо.

Під час розслідування конкретного злочину версії повинні утворювати систему.

Системність версій полягає в тому, що для розкриття злочину конструюється не одна, а декілька загальних версій, всередині яких, своєю чергою, будується система окремих версій, яка охоплює всі елементи предмета доказування щодо цього злочину: крім цього, ні одна з окремих версій не повинна суперечити конкретній загальній.

>  За розповсюджеиістю.

1.  Типові.

2.  Нетипові, або конкретні (специфічні).

Типові - найбільш характерні для конкретної слідчої ситуації уявно-припустимі пояснення розслідуваної події чи окремих її елементів.

(Наприклад, під час розслідування крадіжки з магазину типовою загальною версією буде припущення про можливе інсценування матеріально відповідальною особою крадіжки, щоби приховати привласнення тощо; виявивши труп па полотні залізниці - версія про вбивство з подальшим інсценуванням нещасного випадку).

Типові версії зазвичай конструюються в умовах браку вихідних даних, частіше за все на перших етапах процесу розкриття злочину, вони дають лише наближене, найбільш характерне і загальне пояснення наявних даних.

У ході подальшої перевірки помилкові варіанти відкидаються, а та версія, шо підтверджується, деталізується й конкретизується, на її базі будуються специфічні (конкретні) версії.

Провідну ролі) у побудові типових версій відіграє теоретична база, згідно з якою існує залежність між типовими слідчими ситуаціями і типовими версіями, що перевіряються типовими слідчими діями та онеративно-розшуковими заходами.

>  За сферою використання або суб'єктом конструювання:

1.  Слідчі.

2.  Оперативно-розшукові.

3.  Судові.

4.  Експертні.

5.  Версії інших учасників кримінального процесу.

У слідчих версіях - суб'єктом конструювання виступає слідчий; до слідчих можуть також належати всі версії, що конструюються під час проведення слідства (підозрюваними, обвинуваченими, потерпілими тощо).

Оперативно-розшукові версії в основному перевіряються непроцесуальиим способом, а тому отримані дані (орієнтовного плану) ніяк не завжди трансформуються в докази.

Експертні версії, що конструюються для вирішення неюри-дичних питань, попри виняткове їх значення, часто відіграють в основному допоміжне (проміжне) значення - роль у ході і ^процесуального встановлення елементів предмета доказування.

Судові версії у більшості випадків мають перевірковий характер, який змінюється лише у випадках спростування або сумнівності висновків обвинувального документа.

Оперативно-розшукові версії можуть трансформуватись у слідчі та бути прийнятими до перевірки оперативним працівником; імовірний висновок експерта, що становить собою різновид експертної версії, може бути використаний слідчим як орієнтовна інформація і перевіряється ним під час виконання слідчих дій; суд, будуючи судові версії, вправі зобов'язати слідчого проводити їх перевірку.

Усі основні функції версій: пояснювальна, встановлювальна, неревіркова, найбільш повно притаманні слідчим версіям.

>  За ступенем імовірності:

1.  Малоймовірні.

2.  Більш імовірні.

Такий поділ проводиться суб'єктом конструювання версій і залежить від результатів його оцінювання, його знань, навичок і вмінь.

Однак, незалежно від ступеня ймовірності тієї чи іншої версії, їх треба перевіряти паралельно. ^

Часом саме опрацювання малоймовірних версій і приводить до розкриття злочинів.

У За часом побудови (конструювання):

1.  Початкові.

2.  Подальші.

Пі перші, ні другі ие є пріоритетними.

Часто в процесі розслідування, особливо під час відновлення провадження у сітраві, виникає потреба повертатися до "старих", тобто початкових версій.

>  За стосунком до предмета доказування:

1.  Виправдувальні.

2.  Обвинувачувальні.

3.  Нейтральні.

Обвипувачувальпа версія - лише одне з імовірних пояснень учиненого злочинного акту, альтернативною якій є виправдувальна версія, що передбачає невинуватість (або меншу вину) конкретної особи.

Обидві версії вимагають рівноцінної об'єктивної перевірки.

Нейтральна щодо предмета обвинувачення версія є такою, що не містить припущення про обставини обвинувачення, а стосується інших обставин, наприклад, місця перебування свідків, предметів тощо.

>  Похідним поділом від поділу за предметом обвинувачення є поділ за пріоритетністю припущення, взятого за основу.

1.  Основні версії.

2.  Контрверсії.

Основні завжди повинні мати перевіркові (заперечувальні), які, виступаючи контрприпущеннями, забезпечують уникнення однобічності, психологічної інерції та інших небажаних моментів розслідування.

> За спрямованістю:

1. Ретроспективні версії, що пояснюють минулі події, обставини тощо.
2. Перспективні (прогностичні) версії, які пояснюють події майбутнього, наприклад, поведінку злочинця, який переховується від слідства; появу слідів тощо.

А зараз зупинімося на правилах та особливостях побудови (конструювання) та перевірки версій.

Конструювання і перевірка версій - це результат логічного усвідомлення фактів, для чого використовуються усі форми логічного мислення: аналіз і синтез із застосуванням усіх відомих мисленнєвих операцій, таких як індукція, дедукція, аналогія, конкретизація, порівняння, узагальнення тощо.

Конструювання версій не утворює самостійного організаційного або процесуального етапу в розслідуванні злочину і починається від моменту отримання вихідної інформації.

Найбільш інтенсивна побудова версій має місце в період провадження початкових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, коли конструювання версій та їх перевірка відбуваються практично паралельно.

Побудова і перевірка версій може мати місце і в ході судового розгляду: за наявності сумнівів щодо висновків попереднього слідства, коли вони відкидаються, або коли розглядається справа, що не мала досудового слідства тощо.

Побудова і перевірка версій базуються на аналізі вихідної (початкової, наячзної на момент побудови) слідчої ситуації та криміналістичної характеристики злочину.

Цей аналіз дозволяє:

• вирізнити фактичні підстави для всіх можливих загальних та окремих версій;
• сконструювати ймовірні за цієї ситуації загальні та окремі версії;

-   встановити ступінь фактичної обумовленості побудованих і взятих за основу загальних та окремих версій (шляхи, методи, засоби, прийоми).

Побудова версій має відповідати таким вимогам - правилам (що за суттю можуть розглядатись як вимоги, яким повинні відповідати сконструйовані версії):

1)   версії повинні бути реальними, обґрунтованими фактами;

2)   вони не повинні суперечити науковим даним;

3)   версія повинна бути конкретною;

1. вона мусить бути логічно правильно побудованою і не суперечливою сама собі;
2. кожна версія повинна мати контрверсію, тобто протилежне пояснення факту;
3. у справі повинні бути побудовані всі можливі за наявної ситуації версії.

Суттєвою перешкодою творчому підходові до конструювання версій є вже згадувана психологічна інерція, під якою розуміють певну специфічну для окремого слідчого тощо схильність до певного конкретного методу або способу мислення.

Психологічна інерція веде до стереотипності мислення, до ігнорування всіх можливостей, окрім єдиної, якої від самого початку дотримується автор версій.

Під час конструювання версій треба пам'ятати про психологічну інерцію й переконувати себе в тому, що способів учинення злочинів і методів їх розкриття багато, і що немає двох абсолютно однакових злочинів.

Способи боротьби з психологічною інерцією можуть бути різними:

• колективне обговорення перспектив розкриття й розслідування;
• спільне конструювання версій за участі працівників дізнання (оперативного) та слідства;

-   критичне оцінювання доказів;

-   передання розслідування кримінальної справи іншому слідчому.

У жодному випадку психологічну інерцію неприпустимо ототожнювати з методом аналогії, на якому ґрунтуються методики розслідування різних видів злочинів.

За аналогії хід думок буде відбуватися таким чином: "... якщо той злочин було розкрито таким способом, тоді й цей може бути розкритий так само".

Одним із способів побудови (конструювання) нових версій є метол інверсії, яким означає пояснення досліджуваного факту з діамстральио протилежної позиції.

Цей метод вимагає свідомого переборення психологічної інерції, повної свободи й незалежності від попередніх поглядів.

Так, отримавши повідомлення про вчинену крадіжку з магазину, метод інверсії передбачає версію про можливе інсценування крадіжки, якщо мала місце пожежа - версію про підпал, є явка з повинною - версію про самообмову, за заяви про зникнення дружини - про можливе вбивство.

Для конструювання версій може бути використано і метод емпатії, що полягає в ототожненні особи однієї людини з особою іншої.

За цього методу треба поставити себе на місце іншої людини, ототожнити себе з нею, ввійти в її образ, змусити себе мислити як вона, її категоріями.

Так можуть бути зрозумілі мотиви, знайдені пояснення вчинків людини.

Метод емпатії широко застосовується слідчими під час проведения таких слідчих дій, як обшук і допит.

Важливе місце в мислениєвій діяльності слідчого в побудові версій посідає інтуїція - практично не прослідковуваний процес дискурсивного мислення, початковий етап процесу пізнання.

Правомірність існування інтуїції пояснюється її матеріалістичним тлумаченням як реально існуючого способу мислення.

Такі способи пізнання як здогади, раптово виниклі ідеї, залишаються непросдідкованими тільки в ході їх створення, але вони є логічно закономірними.

Щодо цього слідча інтуїція як здатність раптового і швидкого вирішення складних мисленнєвих задач (завдань) має свою природну основу.

Джерелом слідчої інтуїції передовсім є значний досвід розслідування злочинів та знання, що дозволяють правильно і швидко вирішувати мислеинєві задачі, пов'язані з розслідуваною подією.

Для забезігечепия успіху розслідування важливо не тільки правильно намітити всі можливі для певного випадку версії, а й розробити правильну тактику перевірки кожної з них.

Перевірка версій являє собою зміст усього процесу розслідування і розкладається на два етапи:

1. Аналіз версій.

2. Практична перевірка версій, а також перевірка отриманих 
із цієї перевірки наслідків.

Другий етап охоплює чотири стадії:

1)  прорахування всіх можливих наслідків із перевірки версії;