2)  визначення слідчих дій і встановлення їхньої черговості з 
метою перевірки наслідків;

3)  виконання запланованих слідчих дій;

4)  оцінювання отриманих фактичних даних і висновок про 
істинність або неправильність версії.

Логічним завершенням цього процесу буде утвердження єдиної версії як єдино можливого пояснення розслідуваної події.

Перевірка версій означає, отже, що після конструювання версій та визначення питань, що підлягають з'ясуванню, слідчий намічає, які, де, як він буде відшукувати докази, що підтвердять або спростують ту чи іншу версію.

Планування шляхів перевірки версій, як планування взагалі, носить творчий характер, який є несумісний із нав'язуванням слідчому наперед визначених схем, котрі він зобов'язаний автоматично виконати.

Процес пізнання невідомого, яким є розслідування, завжди є творчим, атому шаблон, пошуки "універсальної відмички" неухильно приведуть до невдачі (поразки).

Отже, перевірка версій - це діяльність, спрямована па встановлення фактичних обставин, які підтверджують або спростовують припущення, що утворювало зміст версії.

Перевірка, як і побудова версій, повинна також відповідати певним вимогам - правилам:

-    із версій повинні бути отримані всі наслідки;

-    наслідки повинні бути логічно обумовлені між собою;

• результати перевірки окремих версій використовуються як підстави для конструювання загальних версій;
• послідовність перевірки визначається практичними умовами розслідування;
• перевірка версії може бути здійснена як слідчим, так і оперативним способом.

Під час конструювання і перевірки версій слідчому можуть загрожувати дві проблеми: по-перше, захопившись однією версією, він може і торувати необхідність побудови й перевірки інших, а як наслідок розслідування буде необ'єктивним та однобічним.

По-друге, слідчий може захопитися розробленням і перевірянням нереальних версій і цим утруднити пізнання справжніх обставин справи, невиправдано утривалити строки розслідування, заповнити слідство зайвим матеріалом, що не стосується до справи.

Щоб не порушувати меж версій (тобто не виходити за межі та не звужувати їх), необхідно під час конструювання використовувати всі без винятку наявні матеріали, а не тільки ті, які відповідають найбільш імовірній, на думку слідчого, версії.

Деякі особливості мають розроблення й перевіряння версій залежно від того, на прямих чи побічних доказах вони ґрунтуються.

У справах, що базуються на прямих доказах, версій буває менше, якщо достовірність прямого доказу установлено, тоді інші версії, крім версії, що будується на підставі цього доказу, немає потреби конструювати.

Коли ж у справі панують побічні докази - не уникнути багатьох версій, бо така вже природа побічних доказів, які можуть тлумачитися по-різному.

Література

Бандура О. А., Лукашевич В. Т. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологические аспекты.- К., 1991.

Белкин Р. С, Лифшиц Е. М. Тактика следственных действий.- М., 1997.

Гаев О. Я. Тактика следственных действий.- Воронеж, 1992.

Гахин В. П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: Лекция.- К., 1999.

Глазырин Ф. В. Психология следственных действий.- Волгоград, 1983.

Гончаренко В. Г., Сокирап Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві.- К., 1994.

Гусаков А. Н., Фелющенко А. А. Следственная тактика.- Свердловск, 1991.

Зеленский В. Д. Организация расследования преступлений.- Краснодар, 1991.

Зеленский В. Д. Организация расследования преступлений. Криминалистические аспекты,- Ростов н/Д, 1989.

Комиссаров В. И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики,- Саратов, 1980.

Комиссаров В. И. Теоретические проблемы следственной тактики.- Саратов, 1987.

Коновалова В. Е., Шепитько В. Ю. Криминалистическая тактика: теория и тенденции.- X., 1997.

Михальчук А. Е. Тактические комбинации при производстве следственных действий.- Саратов, 1991.

Планирование расследований преступлений отдельных видов.-Волгоград, 1992.

Поташник Д. П. Криминалистическая тактика,- М., 1998.

Рохлин В. И. Планирование расследования.- Л., 1980.

Шепитько В. Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приёмов в криминалистике.- X., 1995.