З метою захисту національних інтересів України при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності щодо озброєння, військової техніки та товарів подвійного призначення, а також дотримання міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення й інших найбільш небезпечних видів зброї та технологій їх створення, в Україні діє система експортного контролю.

Державний експортний контроль - комплекс дій, які здійснюють державні органи з метою забезпечення контролю за міжнародним переданням озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих видів сировини, матеріалів, устаткування і технологій, що можуть бути використані для їх виготовлення, з метою гарантування національної безпеки і виконання Україною міжнародних зобов'язань з нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передання звичайних видів озброєння.

Регулювання експорту, імпорту, транзиту таких видів товарів, як [242]: ракетна техніка [243], вибухові речовини, усі види зброї [244, 245, 246], боєприпаси, військова і спеціальна техніка, військове майно [247], технології оборонного призначення [248] - здійснюється урядовою комісією, а безпосередню видачу Дозволів покладено на Державну службу експортного контролю.

Окремо можна виділити технічні бар'єри щодо деяких видів товарів, наприклад:

• контроль за переміщенням наркотиків [249, 250], імпорт та експорт яких здійснюється підприємствами за умови одержання у Комітеті з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України сертифіката на кожну окрему операцію;
• державне регулювання експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів [251], що передбачає для проведення експортно-імпортних операцій з даним видом товару отримання ліцензій у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції;
• контроль за експортом брухту та відходів чорних і кольорових металів. З метою забезпечення вітчизняного виробника сировиною, захисту майнових інтересів держави у процесі здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з даним товаром [252-254], запроваджено обов'язкову перевірку територіальними органами Держкомстандарту України (оригінал експертного висновку) кожної експортної партії брухту і відходів чорних та кольорових металів на відповідність показників брухту тим, які внесені до вантажної митної декларації, зазначені у товаросупроводжувальній документації та специфікації до експортного контракту, та вимогам чинних в Україні нормативних документів зі стандартизації;
• гемологічний контроль [255, 256], що полягає у проведенні Державним гемологічним центром незалежної експертизи та контролю за якістю сировини і виробів із дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння і виробів з них.

Наступними видами прихованих нетарифних методів у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності є:

• Внутрішні податки і збори - приховані засоби торговельної політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару і зменшення, завдяки цьому, його конкурентної спроможності на внутрішньому ринку. Податки, якими обкладаються переважно імпортні товари, надто різноманітні й можуть бути прямими (ПДВ, акциз, податок на продаж) або побічними (збори за митне оформлення, реєстрацію і виконання інших формальностей, портові збори).

Залежно від предмету обкладення і мети, що переслідується, податки можуть бути експортними та імпортними.

Вартість імпортного товару залежить від низки параметрів:

• сьогодні товари, що ввозяться на територію України, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, обкладаються податком на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20% [257];
• підакцизні товари обкладаються акцизним збором [258]. Ставки акцизного збору коливаються від 10 до 300% (до вартості у відпускних цінах або до митної вартості з урахуванням митних зборів та мита) залежно від продукції. Ставки внутрішнього акцизу та акцизу на імпортовані товари неоднакові.

Зокрема, акцизним збором обкладаються такі товари: спирт питний та етиловий, лікеро-горілчана продукція, вина та виноматеріали, пиво, коньяк, шоколадні вироби, кава, цукор, тютюнові вироби, відеотехніка, кольорові телевізори, легкові та пасажирські автомобілі, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, килимові вироби тощо.

ПДВ та акцизний збір сплачуються у національній валюті України і перераховуються до Державного бюджету України. ПДВ та акцизний збір сплачують учасники зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо або митні брокери одночасно зі сплатою інших митних платежів, тобто до або в момент надання вантажної митної декларації до митного оформлення. Товари, за які не були сплачені ПДВ та акцизний збір (для підакцизних товарів), пропуску митними органами не підлягають.

• Політика в рамках державних закупівель - прихований нетарифний засіб регулювання торговельної політики, що вимагає від державних органів і підприємств купувати певні товари тільки у національних підприємств, навіть незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі імпортних. Найбільш типовим поясненням такої політики є вимоги національної безпеки.

Україна спробувала застосувати це нетарифне обмеження для захисту національного автомобільного виробництва [259, 260].

• Вимога про вміст місцевих компонентів - прихований засіб торговельної політики держави, яка у законодавчому порядку встановлює частку національного походження в кінцевому продукті, якщо він призначається для продажу на внутрішньому ринку. Цей вид нетарифних обмежень активно застосовується країнами, що розвиваються.

Найпоширенішими фінансовими засобами торговельної політики є демпінг, субсидії та кредитування, що, як правило, розглядається як складова або різновид субсидування.

Стимулювання експорту з метою його форсування в умовах загострення конкурентної боротьби може набувати крайніх форм, спрямованих на придушення конкурентів і витіснення їх з ринку. Отже, демпінг - засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зменшення експортних цін нижче нормального рівня, що існує в країнах експорту. Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремого підприємства, що прагне заволодіти зовнішнім ринком, так і за рахунок державних субсидій експортерам. Питання запобігання демпінгу в Україні врегульовані Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" .

Якщо уряд вважає необхідним стимулювати експорт національних виробників, то він може в тій або іншій формі надавати їм субсидії з бюджету. Субсидія - грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорту. Це питання врегульоване Законом України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" .

Також окремо слід згадати Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" , який теж покликаний захищати національних виробників тих чи інших товарів від певних імпортних товарів.

У даній дисертаційній роботі не розглядатиметься питання фінансових методів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, бо це, напевно, одна з найбільш висвітлених тем в науковій та практичній літературі (див. главу 1.3).

За останнє десятиліття ХХ ст. в Україні система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі нетарифного регулювання, зазнала глобальної трансформації, спричиненої переходом від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання, лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, відмовою від пріоритету адміністративних методів регулювання над економічними. Механізм нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності структурно змінився, доповнився новими інструментами, набув нових кількісних та якісних характеристик, отримав спрямування на вирішення нових завдань.

Донині в Україні формується заснований на загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права, передусім нормах ГАТТ/СОТ, механізм нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, що складається з адміністративно-правових та економічних заходів регулювання, спрямований на вирішення (у встановлених межах) цілої низки економічних, соціальних та інших цілей. На сучасному етапі майже завершено становлення механізму тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, сформовано його правове забезпечення, встановлено структуру, означено межі функціонування. Виходячи з цього, вважаємо, можна констатувати, що етап так званого "екстенсивного" розвитку українського механізму нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності закінчився. Отже, пріоритетного значення набувають питання вдосконалення складових елементів досліджуваного механізму, з одного боку, і проблем удосконалення взаємозв'язків між елементами цього механізму, з другого боку.

Нижче детально проаналізовано низку важливих, на наш погляд, напрямів удосконалення вітчизняного механізму нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також деякі пов'язані з майбутнім вступом України до СОТ аспекти такого регулювання з точки зору формування, функціонування та удосконалення української системи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі як в цілому, так і окремих її елементів.