10. Регулярні спроби перегляду основних принципів функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в інтересах компаній страхування життя. Такі проекти законів України передбачають зміни, спрямовані на:

• невиправдане розширення ролі та повноважень компаній, що надають послуги страхування життя в системі недержавного пенсійного забезпечення;
• запровадження обмежувальних норм щодо набуття застрахованими особами прав на пенсійні накопичення, сформовані на їх користь за рахунок коштів роботодавців;
• поширення вимог страхового законодавства на системи адміністрування, зберігання та управління пенсійними коштами (активами), залученими до складу страхових резервів компаній страхування життя, що послаблює механізми їх захисту, а також рівень професійності та ефективності управління ними;
• відчутну лібералізацію вимог до складу і структури пенсійних коштів (активів), залучених до складу страхових резервів компаній, що надають послуги страхування життя, а також до рівня диверсифікації інвестицій, здійснених за рахунок цих коштів, тощо [256, с. 54].

11. Поспішне та не виважене запровадження системи рейтингування, що не відповідає світовій практиці. Зокрема, мова йде про безсистемні зміни до законодавства, якими запроваджені:

• примусові норми щодо одержання та використання рейтингових оцінок;
• штучні невиправдані вимоги до рейтингових агентств, які покликані обмежити входження рейтингових агентств на цей ринок, а також забезпечити його монополізацію;
• невиправдані регуляторні повноваження держави щодо системи рейтингування;
• інші норми, що не відповідають кращій світовій практиці у цій сфері.

Тому нагальним завданням є формування узгодженої позиції учасників фінансового ринку та держави щодо усунення допущених помилок і закладення в основу системи рейтингування випробуваних у світі принципів та підходів.

12. Суттєве відставання від вимог часу і недоліки існуючої системи підготовки кадрів для інституційних інвесторів. Протягом останніх років швидке зростання кількості ІСІ та НПФ суттєво випереджає підготовку фахівців відповідних напрямів економічної спеціалізації. Знання лише нормативних засад професійної діяльності, набуті на короткострокових навчальних програмах, вже не можуть замінити економічної, і в першу чергу фінансової, освіти, яка у багатьох фахівців компаній з управління активами відсутня [236, с. 118].

Тому існує велика потреба у забезпеченні ефективної співпраці інституцій фінансового ринку та держави у напряму системної підготовки фахівців відповідної кваліфікації, що передбачає залучення до цієї роботи профільних вузів і створення повноцінної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері фінансового ринку.

13. Слабка координація між ДКЦПФР та ДКРРФПУ у частині забезпечення узгоджених контрольно-наглядових дій щодо системи недержавного пенсійного забезпечення, що стримує розвиток нормативно-правової бази діяльності учасників цієї системи та заважає чіткому розумінню ситуації, яка склалась, а також вжиттю скоординованих заходів щодо розв'язання даних проблем.

Зауважимо, що для подолання вищеназваних негативних проблем організаційної спрямованості контрольної діяльності учасників фінансового ринку необхідно забезпечити ефективну роботу, спрямовану на розвиток діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, шляхом реалізації наступних заходів:

• об'єднання зусиль державних органів та саморегулівних організацій[4] в частині розробки та впровадження цілісної Концепції розвитку фінансового ринку України на 2007-2012 роки;

• продовження паритетної співпраці ДКЦПФР та інших учасників вітчизняного фінансового ринку з питань розвитку законодавчої та нормативно-правової бази діяльності з управління активами пенсійних фондів, вдосконалення нормативно-правових актів з питань регулювання діяльності ІСІ тощо;
• розширення взаємовигідних відносин між учасниками фінансового ринку та ДКРРФПУ з питань розвитку та регламентації функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення;
• налагодження співпраці учасників фінансового ринку з НБУ, а також Асоціацією українських банків щодо врегулювання питань взаємодії компаній з управління активами та суб'єктів банківської системи;
• вдосконалення системи збору, обробки інформації про результати діяльності ІСІ та НПФ, впровадження міжнародних стандартів інвестиційної діяльності (GIPS) у практику роботи учасників фінансового ринку країни;
• розвиток співпраці з навчальними закладами щодо впровадження сучасних програм підготовки ключових категорій фахівців для компаній з управління активами;
• спрямування спільних зусиль на організацію просвітницьких заходів щодо роз'яснення суті та переваг інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, формування позитивного іміджу ІСІ, в тому числі через організацію моніторингу та висвітлення результатів їх діяльності у засобах масової інформації та мережі Інтернет [155, с. 6].

Автор вважає, що наявні можливості фінансового ринку використовуються досить незадовільно. Значною мірою це зумовлено тим, що система державного регулювання, нагляду та правозастосування на фінансовому ринку, яка склалася, відстає від сучасних тенденцій і вимог його розвитку, недостатньо враховує міжнародний досвід та наявний потенціал вітчизняного бізнесу і є одним із головних чинників, що стримує подальшу розбудову фінансової системи країни.

Для усунення таких організаційних та інших проблем пропонується вжити низку заходів, найважливішими з яких на сьогодні є такі:

• удосконалення системи контролю на фінансовому ринку відповідно до вимог загальновизнаної світової практики, що, зокрема, передбачає розробку і реалізацію концептуальних засад і стратегії розвитку фінансового ринку за участю його операторів;
• інтегрований підхід до державного регулювання усіх його сегментів;
• ефективну взаємодію державного регулювання та саморегулювання на фінансовому ринку.

Система державного контролю діяльності учасників фінансового ринку має відповідати Базельським принципам і бути здатною:

• підтримувати стабільність ринку за рахунок впровадження ефективного контролю за адекватністю капіталу, а також нагляду, що базується на комплексній оцінці ризиків та управління ними;
• забезпечувати захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, використовуючи розкриття інформації учасниками фінансового ринку на основі загальноприйнятих принципів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту, та недопущення зловживань з боку фінансових посередників та професійних учасників ринку;
• підтримувати достатній рівень конкуренції, ефективний контроль за фінансовими холдингами і конгломератами, запобігати використанню фінансових установ у "тіньових" та протизаконних схемах;
• забезпечувати виконання не тільки суто контролюючих функцій, а й заходів щодо розвитку фінансового ринку, вдосконалення конкретних механізмів залучення громадян та юридичних осіб до користування послугами цього ринку.

Крім цього, забезпечення конкурентоспроможності національних фінансових інститутів вимагає:

• проведення відповідальної грошової та фіскальної політики;
• забезпечення економічної незалежності фінансової системи України шляхом законодавчого вирішення питання поетапного допуску іноземних фінансових інституцій у країну за умов створення рівних конкурентних умов для вітчизняних і іноземних інституцій;
• підвищення капіталізації банківської системи, ліквідності, капіталізації та прозорості ринку цінних паперів;
• посилення ролі організаторів торгівлі фінансовими інструментами на фондовому ринку України, подолання домінування неорганізованого ринку над організованим;
• розвитку страхових, іпотечних та лізингових компаній, інститутів довірчої власності та управління;
• удосконалення інфраструктури пенсійної системи, інвестиційного бізнесу та фондового ринку, створення єдиного біржового торговельно-інформаційного простору:
• скасування заборон та існуючих обмежень на рух капіталу, зняття тотального контролю за операціями з фінансування нерухомості та у сфері довгострокового кредитування;
• створення сприятливих умов для реалізації прав інвесторів на придбання цінних паперів на міжнародних фондових ринках;
• внесення змін до податкового законодавства, спрямованих на відмову від оподаткування інфляційної складової у вартості власного капіталу та курсової різниці інвестицій, внесених у валюті;
• скасування податку на дивіденди фізичних осіб і нерезидентів (як подвійного податку на інвестиційні доходи);
• подальшого розвитку саморегулювання на фінансовому ринку [243, с. 33].

У сфері управління ризиками професійних учасників фінансового ринку, на думку автора, доцільним є впровадження системи пруденційного нагляду, яка дозволить перейти до консолідованого нагляду за ринком у цілому і сприятиме його загальній стабільності та наявності на ньому конкурентного середовища.

Центральне місце у системі моніторингу й оцінки ризиків має зайняти сукупність показників і нормативів, що характеризують як ризики окремих учасників ринку, так і агреговані ризики фінансового ринку в цілому.

Створення правових основ формування та функціонування нових інструментів фінансового ринку передбачає:

• сприяння більш активному розвитку ринку державних та муніципальних цінних паперів для розширення можливостей інституційних інвесторів, зокрема страхових компаній та НПФ, щодо розміщення резервів, формування інвестиційних портфелів та диверсифікації ризиків;
• появу на ринку фінансових інструментів, забезпечених реальним ліквідним майном, насамперед іпотечних цінних паперів, пов'язаних з нерухомістю та земельними ділянками;
• розвиток ринку похідних фінансових інструментів.

Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання щодо:

• однозначного визначення цих інструментів та базових активів;
• закріплення прав та обов'язків сторін за угодами з похідними фінансовими інструментами;
• створення механізмів захисту інтересів учасників ринку;
• визначення вимог до учасників ринку похідних фінансових інструментів, управління ризиками операцій з цими інструментами, їх обліку тощо [240, с. 14].

З цією метою необхідно прискорити прийняття Верховною Радою України проекту Закону України "Про строкові фінансові інструменти".

Удосконалення законодавчої бази захисту прав інвесторів і зниження інвестиційного ризику на вітчизняному фінансовому ринку передбачають: