Спільна політика держав-членів Євросоюзу в галузі боротьби з організованою злочинністю базується на низки рішень головних органів ЄС, зокрема, на Резолюції Європейської Ради від 21 грудня 1998 р. про запобігання організованій злочинності. На підставі обговорення проблеми на семінарах з цього питання, проведених під егідою ЄС (м. Сарагоса, лютий 1996 р.; м. Стокгольм, травень 1996 р.; м. Нордвик, травень 1997 р.; м. Лондон, червень 1998 р.) Рада прийшла до висновку, що запобігання організованої злочинності є таким же важливим, як і боротьба з нею. При цьому ЄС розглядає цю проблему як, перш за все, соціальну, що вимагає застосування комплексного підходу до її вирішення. Як один із заходів щодо боротьби з організованою злочинністю Рішенням Європейської Ради від 28 травня 2001 р. впроваджена Європейська система запобігання злочинності [187]. З метою підвищення рівня співробітництва правоохоронних органів держав-членів ЄС у галузі боротьби з організованою злочинністю Директивою 96/602/JHA від 14 жовтня 1996 р. на підставі статті К.3 Договору про Європейський Союз [188] Рада Європейського Союзу запровадила ініціативу щодо створення інституту офіцерів зв'язку. Директива 2003/170/JHA від 27 лютого 2003 р. дозволила спільне використання офіцерів зв'язку державами-членами [188].

Сучасні тенденції зростання транснаціональної злочинності в усьому світі  викликають серйозне занепокоєння світової громадськості та урядів держав світу. Авторитетними міжнародними організаціями (ООН, ОБСЕ, НАТО, FATF, Радою Європи) організована транснаціональна злочинність визнана фактором, що становить загрозу безпеці держав, їхнім економікам та фундаментальним правам людини. У відповідності з рішенням самміту "великої сімки" в Парижі у 1989 році була створена Міжнародна організація з протидії відмиванню "брудних" грошей (FATF - Financial Action Task Force on Money Laundering). Ця організація проводить моніторинг тих країн, чиє законодавство не зашкоджує відмиванню грошових коштів, зароблених нелегальним шляхом.

З метою запобігання використанню фінансових систем для відмивання "брудних" грошей Європейською Комісією була видана відповідна Директива 91/308/ЕЕС від 10 червня 1991 р., що 4 грудня 2001 р. була доповнена Директивою Європейського Парламенту та Європейської Ради 2001/97/ЕС. Директива спрямована на боротьбу з відмиванням грошей на муніципальному рівні, в той час як на міжнародному рівні цю роль виконують так звані Базові Сорок Рекомендацій FATF, розроблені у 1990 р. як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 р. Рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок Рекомендацій у редакції 1996 р. були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей [116]. У жовтні 2001 р. FATF зробила важливий крок, підготувавши Вісім Спеціальних Рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Сорок Рекомендацій та Вісім Спеціальних Рекомендацій FATF були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Директива Парламенту і Європейської Ради 2001/97/ЕС від 4 грудня 2001 р. доповнюють Директиву Союзу щодо попередження застосування фінансових систем на користь відмиванню грошей [189].

З метою законодавчого врегулювання вимог FATF та приведення національного законодавства до загальновизнаних міжнародних стандартів у сфері боротьби з відмиванням кримінальних доходів Україна прийняла відповідні законодавчі акти. На організацію протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом спрямована програма, затверджена cпільною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 29 січня 2003 р. № 140 [129]. 16-20 червня 2003 р. під час участі делегації України у пленарному засіданні FATF презентація системи протидії легалізації кримінальних доходів, яка впроваджується в Україні, отримала позитивну оцінку експертів FATF.

Згідно з Рішенням пленарного засідання Егмонтської групи (Великобританія), Україна стала повноправним членом міжнародної організації підрозділів фінансових розвідок - "Групи Егмонт" (The Egmont Group), яка була створена у 1995 році та об'єднала підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. Це найважливіша подія стосовно міжнародного визнання України як держави, яка активно співробітничає у сфері боротьби з відмиванням коштів і фінансовим тероризмом. Членство в Егмонтській Групі надає можливість Україні значно розширити можливість інформаційного обміну з іншими країнами про сумнівні фінансові операції, а також приймати участь у навчальних програмах, які фінансуються Групою. Регулярно відбуваються зустрічі представників центральних органів України з представниками країн-членів FATF та Групи Егмонт з метою вивчення досвіду і детального інформування про функціонування в Україні національної системи фінансового моніторингу. Продовжується реалізація проекту технічної допомоги ЄС щодо питань боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Опрацьовується з Департаментом казначейства Міністерства фінансів США питання щодо надання технічної допомоги правоохоронним органам України для запровадження ефективної системи протидії відмиванню кримінальних доходів в Україні.

Перспективний план дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС містить окремий розділ, присвячений питанням боротьби з організованою злочинністю, корупцією та відмиванням грошей тощо. План передбачає низку конкретних заходів щодо зміцнення правової бази боротьби з організованою злочинністю, у тому числі, щодо участі у ратифікації, імплементації та приєднання до низки міжнародних договорів (Європейської конвенції проти корупції в контексті кримінального права [112], Європейської конвенції проти корупції в контексті цивільного права [113], Європейської конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом [109] тощо). На нашу думку, до Перспективного плану необхідно включити положення щодо вивчення питання Міністерством внутрішніх справ України стосовно доповнення копенгагенських критеріїв, які є визначальними для членства в ЄС, критерієм щодо боротьби з організованою злочинністю. У роботі відстоюється позиція, що інтеграційні перспективи України значним чином залежать від ефективного вирішення МВС України проблем боротьби з організованою транснаціональною злочинністю.

Значна увага приділяється європейською громадськістю проблемам нелегальної міграції і торгівлі людьми. Значна кількість нелегальних мігрантів, через проблеми легалізації, попадають у тіньову економіку: за оцінками експертів, у тіньовому секторі економіки країн-членів ЄС працюють більш 20 млн. людей. Щорічно збільшується кількість осіб, які бажають утекти від бідності у багаті західноєвропейські держави. Кожного року до Європи нелегально прибувають сотні тисяч мігрантів. За деякими оцінками, їх кількість досягла 10 % населення Західної Європи [190].  При цьому Європейський Союз виходить з того, що корені цього феномену полягають, насамперед, у соціальних проблемах суспільства.

У 1996 р. Європейський Союз започаткував низку програм, націлених на боротьбу з торгівлею людьми (включаючи сексуальну експлуатацію дітей). Ці заходи включали, зокрема проекти "STOP" і "DAPHNE", метою яких було попередження насильства проти жінок і дітей. З 1997 р. розпочата низка проектів щодо підвищення рівня співробітництва судових органів держав-членів. При цьому відповідними фахівцями ЄС відмічається, що подальшому розвитку співробітництва перешкоджає неузгодженість законодавства країн, що входять до складу Євросоюзу. У межах цього виду злочинів у ЄС розрізнюються торгівля людьми з метою їх подальшої сексуальної експлуатації і торгівля людьми з метою їх подальшої трудової експлуатації. Окремим видом розглядається розповсюдження дитячої порнографії у мережі Інтернет [191]. Рішення Ради Європейського Союзу 2002/629/JHA від 19 липня 2002 р. про боротьбу з торгівлею людьми складає правову основу діяльності стосовно організації протидії цьому виду злочинності. Виданню цього акта передувало приєднання ЄС до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та двох Протоколів стосовно торгівлі людьми та транспортування мігрантів по землі, повітрю та морю. Рішення містить визначення терміну "торгівля людьми" та розкриває основні його характеристики. Рішення вступило у дію 1 серпня 2002 р. Термін його імплементації у державах-членах - 1 серпня 2004 р. [192]. З метою встановлення єдиних правил діяльності у галузі боротьби з торгівлею людьми і сексуальною експлуатацією дітей 24 лютого 1997 р. Європейською Радою був прийнятий План спільних дій 97/154/JHA, заснований на нормі ст. К.3 Договору про Європейський Союз [4]. План містить дефініції таких термінів, як "торгівля людьми", "сексуальна експлуатація відносно дітей" та "сексуальна експлуатація відносно дорослих" [193].

Конституція України проголосила статус незалежної держави, яка самостійно визначає і проводить свою внутрішню та зовнішню політику в усіх сферах життя, зокрема в економічній, політичній, соціальній, правовій та інших. Розвиток міжнародних, зовнішньоекономічних відносин, курс на побудову в Україні відкритого демократичного суспільства, перехід народного господарства до ринкових відносин, політика нейтралітету і неприєднання до політичних і військових блоків, державне сприяння діловим, культурним і особистим контактам та спілкуванню, широка народна дипломатія зумовили постійне зростання потоку іноземних громадян в Україну і громадян України до інших держав. За даними звіту Державної прикордонної служби України у 2003 р. кордони України перетинало з різною метою (службові, приватні, транзитні поїздки) більше 39 млн. іноземних громадян. У 1997-2004 рр. оформили документи для поїздки за кордон 6,8 млн. громадян України.

Правову базу діяльності органів внутрішніх справ у сфері спільної з європейськими інституціями боротьбі з нелегальною міграцією складають акти, що розміщуються на трьох рівнях: глобальному (зокрема, укладені під егідою ООН), регіональному (під егідою Європейського Союзу) та національному [194]. На активізацію протидії незаконній міграції спрямована Програма боротьби з незаконною міграцією на 2001-2004 роки, затверджена Указом Президента України від 18 січня 2001 року № 22 [126]. До основних завдань Програми належить: недопущення проникнення на територію України осіб, які незаконно прибувають в Україну і не заявляють у встановленому порядку про свій намір набути статусу біженця чи отримати притулок, втратили підстави для подальшого перебування в Україні та ухиляються від виїзду з неї, переховуються та уникають контактів з компетентними державними органами; перекриття транснаціональних каналів незаконної міграції на державному кордоні України та за її межами; припинення протиправної діяльності фізичних і юридичних осіб, які незаконно переправляють мігрантів в Україну та/або транзитом переміщують їх через територію України; посилення контролю за додержанням правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Програма передбачає заходи з удосконалення нормативно-правової бази державної політики з питань міграції, зокрема, у галузі подальшої адаптації національного законодавства з прикордонних питань та правоохоронної діяльності у сфері міграції до законодавства Європейського Союзу.