Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

3.1. Організація співробітництва МВС України з Європейським Союзом у галузі боротьби з окремими видами транснаціональних злочинів

Сторінки матеріалу:

  • 3.1. Організація співробітництва МВС України з Європейським Союзом у галузі боротьби з окремими видами транснаціональних злочинів
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3
  • Сторінка 4

Боротьба з транснаціональною злочинністю у сучасних умовах, коли переважна більшість країн Європи входять до складу Європейського Союзу, неминуче обумовлює необхідність налагодження співробітництва між правоохоронними органами України та ЄС. З урахуванням того, що ця проблема раніше практично не висвітлювалася в науковій літературі, з'являється актуальним визначення перспективних напрямків та організаційно-правових засад цього співробітництва. Для досягнення зазначеної мети вважаємо за необхідне творче використовувати відповідні наукові праці в галузі теорії управління, адміністративного та міжнародного права [161-168]. Аналіз відповідних міжнародно-правових актів дозволяє зробити висновок, що у сфері спільної з Україною боротьби зі злочинністю Європейський Союз приділяє увагу, перш за все, таким видам злочинів, як тероризм; організована злочинність; відмивання грошів; торгівля людьми і нелегальна міграція; кіберзлочинність тощо.

Вищезгадані злочини відносяться до категорії так званих злочинів міжнародного характеру (або транснаціональних злочинів), тобто передбачених міжнародними угодами суспільно небезпечних діянь, які роблять замах на нормальні відносини між державами та шкодять мирній співпраці у різноманітних галузях. На відміну від міжнародних злочинів відповідальність за злочини міжнародного характеру несе не держава, а індивіди, в той час як відповідальність наступає на підставі міжнародної угоди, але згідно з національним правом [169]. За своєю юридичною суттю злочини міжнародного характеру є загальнокримінальними, але вони обтяжені "закордонним елементом" [170]. Практика свідчить, що з деякими видами злочинів міжнародного характеру потрібна боротися не тільки в національному масштабі, але й у форматі міжнародного співробітництва.

Правову основу співробітництва України з Європейським Союзом у галузі боротьби зі злочинами міжнародного характеру складають, насамперед, міжнародно-правові акти, серед яких можуть бути виділені:

-         багатосторонні міжнародно-правові угоди щодо регламентації деяких галузей або інститутів міжнародного права, в яких містяться правові норми стосовно певних злочинів міжнародного характеру (наприклад, Конвенція ООН з морського права 1982 р. [171]);

-         багатосторонні міжнародно-правові угоди щодо боротьби з окремими видами злочинів міжнародного характеру (наприклад, Женевська конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків 1929 р. [172]; Конвенція ООН щодо боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. [173]);

-         регіональні міжнародно-правові угоди щодо боротьби зі злочинами міжнародного характеру;

-         двосторонні міжнародно-правові угоди щодо боротьби з деякими видами злочинів міжнародного характеру;

-         двосторонні міжнародно-правові угоди щодо надання правової допомоги і видачі злочинів тощо.

У 2001 р. на виконання існуючих домовленостей про співробітництво у правоохоронній сфері Європейський Союз розробив План дій ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ для Україні [53]. Відповідно до цього документу, затвердженого на засіданні Комітету Україна-ЄС у грудні 2001 р., пріоритетами співробітництва у поліцейській сфері визначені: боротьба з нелегальною міграцією, корупцією, відмиванням грошей, наркобізнесом, торгівлею людьми. 11 листопада 2002 р. вперше в історії відносин з ЄС у Брюсселі відбулось засідання "Україна-Трійка ЄС", на якому обговорювались питання співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ, що здійснюється в рамках Плану дій ЄС. Пріоритетами співпраці у сферах компетенції МВС України визначені: боротьба з нелегальною міграцією, організованою злочинністю та корупцією, відмиванням грошей, наркотиками, торгівлею людьми, сексуальною експлуатацією дітей і дитячою порнографією. За результатами засідання "Україна-Трійка ЄС", парламентських слухань у Верховній Раді України з європейської інтеграції МВС України Розпорядженням від 30 грудня 2002 року № 618 затвердило Перспективний план дій Міністерства внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС [174].

Перспективний план дій містить заходи, що згруповані по окремих напрямках співробітництва з ЄС. Більша частина цих заходів закріплена у Плані-графіку імплементації Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ [123], а також передбачена у Розпорядженні Кабінету Міністрів від 4 березня 2004 р. "Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році" [175]. Метою складання цього Плану є створення єдиного відомчого документу у сфері європейської  інтеграції, який діятиме на перспективу та відображатиме весь спектр діяльності МВС України на європейському напрямку. Передбачається, що цей документ буде переглядатися та уточнюватися кожний рік з урахуванням нових домовленостей та розширення співробітництва з країнами-членами.

На основі цього Плану розробляються річні плани заходів по напрямках діяльності структурних підрозділів МВС України, визначаються особи, відповідальні за цей напрямок роботи. Методичне забезпечення та моніторинг виконання Плану здійснює Відділення європейської інтеграції Відділу координації Управління міжнародних зв'язків Головного штабу МВС України. Розпорядженням Міністра внутрішніх справ України  від 30 грудня 2002 року № 618 керівникам галузевих служб доручається призначити працівників, відповідальних за координацію заходів по виконанню Перспективного плану  та здійснення співробітництва з ЄС; встановити систему контролю за виконанням Плану. План передбачає вжиття організаційних заходів у низці стратегічних галузей підтримання правопорядку та боротьби зі злочинністю, зокрема, у сфері протидії міжнародному тероризму, організованої транснаціональної злочинності, відмивання "брудних" грошей, нелегальної міграції і торгівлі людьми, наркобізнесу.

Події 11 вересня 2001 року висвітлили загрозу, яку становлять людству злочини, пов'язані з міжнародним тероризмом. Перша міжнародна конвенція щодо запобігання та покарання актів тероризму була укладена ще в 1937 р. у Женеві під егідою Ліги націй. Але міжнародне співробітництво у боротьбі з тероризмом активізувалося лише після Другої світової війни. Відповідно до Перспективного плану метою заходів боротьби проти тероризму є посилення міжнародного співробітництва, імплементація документів ООН щодо боротьби з тероризмом, участь у міжнародній співпраці щодо викорінення джерел фінансування тероризму.

Співробітництво МВС України з Європейським Союзом у галузі боротьби з тероризмом базується, насамперед, на відповідних міжнародних угодах, укладених під егідою ООН, зокрема Декларації про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму, яка була затверджена Резолюцією 49/60 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1994 р. [176]; Конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. [177]; Міжнародній конвенції про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979 р.[178];  а також низці інших міжнародно-правових актів (наприклад, Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 р. [179] тощо). Головним нормативним актом регіонального рівня є Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 р. [107]

Спільна політика Євросоюзу у сфері боротьби з тероризмом спрямована на уніфікацію відповідного законодавства держав-членів ЄС. Ці питання обговорювалися, зокрема, на засіданнях Європейської Ради у м. Тампере в 1999 р. і м. Санта Марія де Фейєра у червні 2000 р. З метою активізації боротьби з тероризмом Євросоюзом була вжито низку заходів: внесення доповнень до Конвенції Європолу; прийняття директив 96/610/JHA щодо окремих питань боротьби з тероризмом; 98/428/JHA стосовно створення Європейської судової мережі; 96/610/JHA щодо покарання за участь у діяльності злочинних організацій; складання методичних рекомендацій з питань боротьби з фінансуванням тероризму тощо. Рішення Ради 2002/475/ JHA від 13 червня 2002 р. складає основи спільної політики відносно боротьби з цим видом злочинів. Відповідно до цього документа під терористичним актом вважається діяння, спрямоване на залякування людей, яке завдає значну шкоду або руйнує політичні, економічні або соціальні структури держави (вбивство, нанесення тілесних пошкоджень, захоплення заручників та ін). Ці злочини скоюються одною особою або групою осіб проти однієї держави або групи держав. Під терористичною організацією розуміється структурована група з більш ніж двох осіб, яка існує деякий період часу і діє скоординовано [180].

Україна ратифікувала практично усі міжнародно-правові акти щодо боротьби з міжнародним тероризмом, у тому числі: Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки [181]; Віденську декларацію [182]; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права [183]; Міжнародну конвенцію про боротьбу із захопленням заручників (1979 р.) [184] та ін. Перспективний план дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, затверджений Розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618, передбачає низку організаційно-правових заходів у галузі боротьби з цим злочином міжнародного характеру. Зокрема, План містить зобов'язання Міністерства взяти участь в імплементації Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму [185], Європейської конвенції про боротьбу проти тероризму 1977 р.[107], внести пропозиції щодо відповідних змін до Кримінального кодексу України та інших нормативно-правових актів. Визначаючи провідну роль інформаційного забезпечення, План передбачає організацію обміну оперативною інформацією між правоохоронними органами України та державами ЄС стосовно виникнення загрози або фактів тероризму, інших злочинів, пов'язаних з торгівлею зброєю, вибуховими речовинами та матеріалами подвійної дії, а також осіб та організацій, які фінансують терористичну діяльність (проект "Євроюст"). Слід зауважити, що при цьому можна відштовхуватися від концептуальних засад нової політики держави у національній інформаційній сфері [186]. Передбачається вжиття разом з іншими правоохоронними органами України заходів щодо попередження неконтрольованого переміщення зброї, амуніції, отруйних, наркотичних та вибухових речовин, а також речовин з біологічною інфекцією через державний кордон України.

Міжнародна спільнота повною мірою усвідомила необхідність послідовної боротьби з одним із самих небезпечних видів злочинності - організованою транснаціональною злочинністю. 12 грудня 2000 р. на політичній конференції вищого рівня у м. Палермо була прийнята Конвенція ООН проти транснаціональної злочинності [114]. Україна, як і інші країни-члени ООН, вивчає питання щодо ратифікації цієї Конвенції та вживає усіх можливих заходів щодо найскорішого включення Конвенції у національне законодавство.