Розділ VI Програми, присвячений питанням міжнародного співробітництва у галузі боротьби з нелегальною міграцією, передбачає заходи, спрямовані на: поширення співпраці з Міжнародною організацією міграції та іншими міжнародними організаціями з метою вдосконалення управління міграційними процесами в Україні; вирішення питань щодо можливості надання відповідної допомоги, створення спеціального фонду для сприяння боротьбі з незаконною міграцією та поверненню незаконних мігрантів до держав їх походження; продовження опрацювання можливості укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємну передачу-прийняття незаконних мігрантів. Пп. 22 і 24 Програми передбачають запровадження механізму взаємодії заінтересованих центральних органів виконавчої влади України та провідних іноземних країн, передусім держав-членів Європейського Союзу, з метою використання їх допомоги для здійснення заходів щодо протидії незаконній міграції в Україні та забезпечення підготовки та укладення міжнародних договорів про співробітництво міграційних служб України та інших держав.

На виконання Програми боротьби з незаконною міграцією на                2001-2004 рр. спрямовано Розпорядження МВС України від 29 січня 2001 р.       № 33 "Про організацію виконання Указу Президента України від 18 січня 2001 р. № 22 "Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією" [195], яке, зокрема, передбачає участь Міністерства внутрішніх справ України у заходах щодо адаптації національного законодавства у сфері міграції до законодавства Європейського Союзу, а також запровадження механізму взаємодії заінтересованих центральних органів виконавчої влади України та держав-членів Європейського Союзу з метою використання їх допомоги для здійснення заходів щодо протидії незаконній міграції.

Перспективний план дій МВС України у сфері європейської інтеграції передбачає низку заходів щодо запобігання та боротьби з нелегальною міграцією. З метою вдосконалення законодавства України в сфері імміграції до норм та стандартів ЄС передбачається продовжити роботу щодо укладання з ЄС та сусідніми країнами, зокрема Російською Федерацією та Білоруссю, угод про реадмісію. Планом передбачено вжиття заходів щодо визначення обсягів і підвищення ефективності боротьби з нелегальною міграцією: зокрема, створення з іншими правоохоронними органами інформаційно-аналітичної системи обліку та контролю за міграційними процесами в державі; системи контролю за в'їздом та виїздом іноземних громадян; процедури постановки на облік відбитків пальцевих візерунків осіб, які звернулись за отриманням притулку, біженців, нелегальних мігрантів; вивчення можливості участі України у міжнародній системі раннього запобігання та попередження нелегальної міграції тощо. З метою наближення структурного та організаційного забезпечення питань імміграції до норм та стандартів ЄС План вимагає від відповідних служб МВС України продовжити діалог з Радою ЄС та відповідними комітетами Європейської Комісії (SCIFA, CIREA, CIREFI), забезпечити прикордонне співробітництво з сусідніми державами-членами ЄС (Польщею, Угорщиною та Словаччиною), а також з ФРН, спрямоване на боротьбу з організованою злочинністю, пов'язаною з нелегальною міграцією. Передбачається вжиття наступних організаційно-методичних заходів: забезпечення співробітництва з ЄС у питаннях оцінки та надання рекомендацій МВС України щодо виявлення фальшивих проїзних документів та документів, що засвідчують особу [196]; організацію стажування та навчальних візитів працівників МВС України до держав-членів ЄС і країн-кандидатів з метою вивчення законодавства та передового досвіду у питаннях запобігання нелегальній міграції.

Завдання головних служб і підрозділів органів внутрішніх справ України у сфері міграції визначаються Основними напрямками службової діяльності структурних підрозділів центрального апарату МВС України та відповідних органів і підрозділів ГУМВС, УМВС, УМВСТ, внутрішніх військ МВС України по протидії незаконній міграції, затверджених Наказом МВС України від 18 січня 2002 р. № 19 [197].

Перспективний план дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС передбачає участь МВС України в проекті Міжнародної організації міграції у сфері запобігання торгівлі жінками та дітьми, у тому числі дитячій порнографії; підготовку пропозицій уряду держави щодо захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми, їх подальшої реінтеграції в суспільство та надання їм правової й психологічної підтримки; співпраця з неурядовими організаціями; проведення транскордонних операцій з правоохоронними органами зарубіжних країн, спрямованих на боротьбу з торгівлею жінками, дітьми та нелегальною міграцією; вжиття заходів по запобіганню сексуальній експлуатації дітей, виготовленню та розповсюдженню дитячої порнографії, у тому числі з використанням мережі Інтернет тощо. План передбачає низку заходів, спрямованих на  приєднання України до відповідних міжнародних договорів у галузі боротьби з торгівлею людьми, зокрема, до Європейської угоди про незаконні перевезення по морю.

На організацію протидії торгівлі людьми спрямована Програма співробітництва між МВС України та Міжнародною організацією міграції на 2002-2005 рр. Усвідомлюючи, що торгівля людьми становить серйозну загрозу громадській безпеці та стабільності в суспільстві, сторони погодилися на: організацію методичного забезпечення діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми з урахуванням міжнародного досвіду та положень Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності; розробку та проведення спільних міжнародних операцій, спрямованих на запобігання і боротьбу з торгівлею людьми та розшук осіб, причетних до вчинення цих злочинів; опрацювання можливості створення банку даних про злочини, пов'язані з торгівлею людьми; вжиття заходів щодо приведення національного законодавства України у відповідність до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколу про попередження торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми.

Боротьба з нелегальним обігом наркотиків є одним із головних напрямків роботи правоохоронних органів Європейського Союзу. Основним нормативним актом, на підставі якого здійснюється спільна політика ЄС у цієї галузі є План дій щодо боротьби з нелегальним обігом наркотиків на 2000-2004 рр., затверджений комісією Європейської Ради 26 травня 1999 р. Підготовка Плану пов'язана з рекомендаціями, виробленими на засіданнях Ради в м. Кардіф (червень 1998) і     м. Відень (грудень 1998 р.), щодо розробки нової стратегії боротьби з наркоторгівлею замість старого плану, розрахованого на               1995-1999 рр. Підвищенню рівня співробітництва у цієї галузі сприяло створення Європейського моніторингового центру з питань наркоманії та Європейського центру боротьби з нелегальним обігом наркотиків (який був замінений 1 липня 1999 р. Європолом.) Ці організаційні заходи мали позитивний вплив на стан боротьби з наркоторгівлею. Новий План характеризується глобальним багатостороннім збалансованим підходом до боротьби з незаконним обігом наркотиків. Правовою базою діяльності щодо боротьби з нелегальним обігом наркотиків є ст. 152 Договору про ЄС [4]. План ставить за мету досягнення п'яти цілей: 1) отримання надійної і вірогідної інформації щодо масштабів і характеру споживання наркотиків; 2) зниження споживання наркотичних засобів неповнолітніми; 3) зниження обсягів незаконного трафіку наркотичних засобів; 4) поширення масштабів міжнародного співробітництва у галузі боротьби з наркотиками; 5) зміцнення координації діяльності різноманітних органів, що борються з цією проблемою. З реалізацією цього Плану пов'язано видання директив комісії Ради та Європейського Парламенту від 8 червня 2001 р. та 4 листопаду 2002 р. щодо оцінки ефективності виконання Плану.

У галузі організації протидії нелегальному обігу наркотиків План передбачає заходи стосовно реалізації Програми ЄС та ООН про боротьбу з наркотиками для Білорусі, України і Молдови (BUMAD), здійснення навчання та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ, створення національної міжвідомчої розвідки по наркотиках, проведення спільних міждержавних операцій "ПУРПУР", "КАНАЛ", участь у загальнодержавній операції "Редут", що є частиною міжнародної операції "Стримування" тощо.

Порівняно новим видом злочинів є так звана "кіберзлочинність" (атаки на комп'ютерні мережі). З метою уніфікації європейського законодавства у галузі боротьби зі злочинами у сфері високих технологій та на підставі рішень Європейської Ради в м. Тампере (жовтень 1999 р.) і м. Лісабон (березень 2000 р.) в ЄС був запроваджений проект "eEurope", план використання нових технологій і підвищення безпеки Інтернетмереж. Відповідно до пропозиції усі дії в межах Євросоюзу повинні відповідати нормам Конвенції про кіберзлочинність Ради Європи, відкритої для підписання з листопаду 2001 р. Припускається, що Єврокомісія до 31 грудня 2004 р. надасть Європейському Парламенту і Європейської Раді доповідь про заходи, що були вжити у цієї галузі [198].

Ефективним інструментом інтеграційної політики Європейського Союзу в правоохоронної сфері є Організація європейської поліції (Європол), основним завданням якого є підвищення ефективності компетентних органів країн-членів ЄС та зміцнення співробітництва між ними у запобіганні небезпечним формам міжнародної організованої злочинності. У Маастрихтській угоді про утворення Європейського Союзу від 7 лютого 1992 р. був підтверджений намір заснувати європейську поліцейську службу для покращення співробітництва між країнами-членами ЄС у боротьбі з торгівлею наркотичними речовинами, тероризмом та іншими тяжкими формами міжнародної організованої злочинності, охороні громадського порядку. Для розробки Концепції перспективної діяльності служби вже 2 червня 1992 р. у м. Страсбурзі було створено інтернаціональний штаб у складі близько 20 представників національних служб кримінальної поліції Франції, Італії, Бельгії, Великобританії, Федеративної Республіки Німеччини та Нідерландів. Європолу на початковому етапі становлення (до підписання відповідної Конвенції) відводилася роль спеціалізованої координаційної установи по протидії наркоторгівлі (Europol Drugs Unit - EDU), про що було заявлено 2 червня 1993 р. на Нараді міністрів внутрішніх справ і юстиції країн-членів ЄС. Саме такий статус він мав 3 січня 1994 р., коли при штаб-квартирі ЄС у м. Гаазі було відкрито представництво Європолу як координаційної інстанції по боротьбі з наркобізнесом. З березня 1995 р. компетенція Європолу була поширена також на злочини, пов'язані із викраденням автомобільного транспорту, незаконною торгівлею радіоактивними речовинами, організацією і здійсненням нелегальної імміграції, торгівлею людьми, фальшивомонетництвом.

Розуміючи необхідність чіткого визначення правового статусу Європолу і розширення в умовах бурхливого зростання злочинності (особливо транснаціональної) його компетенції, представниками європейських держав невдовзі було розроблено Конвенцію на підставі статті К.З Угоди про заснування Європейського Союзу про створення Європейського поліцейського відомства (Конвенція про створення Європолу), що була підписана представниками країн-членів ЄС 26 липня 1995 р. Конвенція про створення Європолу набула чинності 1 жовтня 1998 р., внаслідок чого він набув офіційного статусу міжурядової правоохоронної організації [199]. Зауважимо, що прибічники якнайшвидшої легітимізації Європолу заявляли про існування об'єктивних передумов для підписання і ратифікації Конвенції ще у 1994 р., але на заваді стали правові колізії та сумніви керівництва Великобританії, бюрократичні перепони та технічні складнощі. Фактично Європол розпочав повноцінну діяльність лише з 1 липня 1999 р.