Згідно зі ст. 744 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) є угодою, згідно з якою одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру (їх частину), інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За договором довічного утримання право власності на майно переходить від відчужувача до набувача. Тому такий договір є реальним. Відчужувач повинен бути власником майна, що є об'єктом договору.

Договір довічного утримання характеризується такими особливостями:

1)    не допускається відчуження набувачем майна, що є предметом договору, а також передача його в заставу або встановлення за його рахунок іншого забезпечення за життя відчужувача, чим забезпечується виконання набувачем його зобов'язань щодо утримання відчужувача (або третьої особи, на користь якої такий договір укладено). Це здійснюється шляхом накладення заборони на відчуження набувачем такого майна у встановленому порядку, про що робиться запис на всіх примірниках договору;

2)    зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи.

Договір довічного утримання повинен містити оцінку вартості відчужуваного майна, що визначається за згодою сторін. При встановленні оцінки вартості нерухомого майна, що є предметом договору, необхідно виходити з того, що вона не може бути меншою за інвентаризаційну оцінку такого майна, визначеною технічною документацією БТІ.

Предметом договору може бути рухоме майно, що має значну цінність. Законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності такого майна, критеріїв її визначення або приблизного переліку таких речей. Можна припустити, що таким рухомим майном можуть бути речі значної вартості, яка не зменшується у часі, наприклад: антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, а також транспортні засоби, машини, обладнання, паї, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності тощо. При визначенні вартості таких предметів можна виходити з їх оцінки, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 р.

У договорі також необхідно визначити обсяг утримання, що надається, а також його грошову оцінку, що теж визначається за згодою сторін. Доцільно визначити усі види довічного утримання: 
 
 

- матеріального забезпечення в натурі, що може включати: забезпечення житлом (має бути конкретно визначено помешкання, яке надається відчужувачу чи третій особі, на користь якої укладено договір, - утриманцю), одягом, харчуванням, ліками (сторони можуть передбачити, яке саме має бути харчування чи лікування), оплати за комунальні послуги тощо, що має надаватися щомісячно і підлягає грошовій оцінці, також може включати щомісячне (або щотижневе) грошове утримання та ін.;

- усі види догляду: опікування, надання необхідної допомоги чи послуг, наприклад, послуг покоївки, медичного працівника та ін. (доцільно конкретизувати, враховуючи стан здоров'я, реальні потреби та інші обставини).

Грошова оцінка утримання, встановленого договором, підлягає індексації, що встановлюється згідно із законодавством.

За договором довічного утримання не допускається зарахування зустрічних вимог (ст. 602 ЦК України).