Про значення слідчої ситуації в розслідуванні злочинів і необхідності її врахування для ефективного використання криміналістичних рекомендацій неодноразово згадували у своїх роботах провідні вчені криміналісти [20, 89, 261, 57, 223, 189] [282] . Так, О.Н. Колесниченко зазначає, що у здійсненні принципу індивідуальності розслідування можуть бути виокремленні такі два основних елементи: аналіз і оцінка слідчої ситуації; вибір найбільш ефективної системи прийомів розслідування [127][283].

Розслідування шахрайства здійснюється в конкретних умовах, пов'язаних з часовими межами, місцем вчинення, способами злочину, навколишнім оточенням, взаємозалежністю з іншими процесами об'єктивної дійсності, поведінкою і взаємодією учасників кримінального судочинства.

Аналіз слідчої ситуації має  бути всебічним, глибоким й бездоганним у логічному відношенні. Встановлення особливостей ситуації базується на особистому досвіді слідчого в розслідуванні аналогічних злочинів. Вибір найбільш ефективної системи прийомів розкриття конкретного злочину визначається не лише глибиною аналізу й правильністю оцінки ситуації, але й творчим підходом до вирішення завдань, що виникають [127][284]. Про ситуації розслідування злочинів пише й О.Р. Ратинов [245][285]. До ситуаційного планування розслідування звертається І.М. Лузгін [94][286] та інші вчені криміналісти.

З середини 70-80-х рр. ХХ ст. інтерес до проблематики слідчих ситуацій, їх типізації при розслідуванні окремих видів злочинів, помітно зростає. Цьому сприяла активізація досліджень і розробок в галузі окремих криміналістичних методик, що виявили ключове значення таких понять, як криміналістична характеристика злочинів, криміналістична класифікація злочинів, ситуаційна обумовленість розслідування.

Заслуга у визначенні слідчої ситуації належить О.Н. Колесниченку. На його думку, під слідчою ситуацією слід розуміти певне положення в розслідуванні злочинів, що характеризується наявністю тих або інших доказів і інформаційного матеріалу, яке обумовлене конкретними завданнями його збирання й перевірки, які виникають у зв'язку із цим [127] [287]. У 1972 р. В.Є. Корноухов, аналізуючи слідчі ситуації, вказує, що  під слідчою ситуацією необхідно розуміти об'єктивно повторюване становище в процесі розслідування, обумовлене фактичними даними, що визначає процес виявлення, збирання доказів. Типові слідчі ситуації визначаються з урахуванням етапів розслідування, що більшою мірою конкретизує процес виявлення, збирання доказів [147][288] . Із цього визначення можна зробити висновок, що автор надав характеристику не слідчих ситуацій взагалі, а типових слідчих ситуацій і поставив формування останніх у залежність лише від фактичних даних, мабуть, маючи на увазі під ними докази, якими володіє слідство в конкретний момент.

Викликає інтерес визначення поняття слідчої ситуації Т.С. Волчецькою. На її думку слідча ситуація це ступінь поінформованості слідчого про злочин, а також стан процесу розслідування, що склався на певний момент часу, аналіз та оцінка якого дозволяє слідчому прийняти найбільш доцільні рішення по справі [61][289]. Позитивним є  те, що Т.С. Волчецька звертається до ситуаційного моделювання та необхідності створення криміналістичної ситуалогії.

На визначення критеріїв при розробці проблем класифікації слідчих ситуацій звертає увагу С.В. Веліканов, виокремлюючи такі, як: 1) особливості категорії кримінальних справ щодо специфіки розслідування злочинів (клас, група, вид); 2) особливості криміналістичної характеристики окремих видів злочинів, які враховуються при їхньому розслідуванні; 3) особливості стадій досудового слідства в кримінальних справах, процесуальних дій [52][290].

Одночасно з початком (наприкінці 50-х рр.) наукових досліджень проблеми вдосконалення методик розслідування окремих видів злочинів виникло питання класифікації слідчих ситуацій в криміналістиці.

У 1957 р. в роботі, присвяченій плануванню розслідування, О.М. Васильєв, Г.М. Мудьюгін вказують на необхідність при розробці методичних рекомендацій виходити з найбільш типових ситуацій (у значенні змісту вихідних даних), з якими зіштовхується слідчий у справах про злочини, які вчиняються частіше, ніж інші. Він уперше зробив висновок про те, що ситуація визначає основний напрямок розслідування по кожній категорії справ [45][291].

Класифікація слідчих ситуацій передбачає використання класифікаційних підстав, які випливають із криміналістичної характеристики певного виду злочинів, що вимагають комплексного підходу до досліджень проблем виявлення і розробки в методиках розслідування узагальнених, типізованих ознак слідчих ситуацій.

Класифікаційні підстави поділу слідчих ситуацій дозволяють виокремити їх види. Разом з тим, важливого значення набуває проблема типізації ситуації, звернення до типового. Специфічні ознаки, установлювані в розслідуванні конкретного злочину, можна віднести до типових за умови їхньої відповідності типовим ознакам, узагальненим і описаним у криміналістичних джерелах відповідно до виду злочину.

З метою типізації слідчих ситуацій можуть бути враховані елементи криміналістичної характеристики злочину. У деяких випадках вони виступають як складові слідчої ситуації (стан розслідування початкового етапу), сформованої в методиці розслідування певного виду злочину [34][292].

Мета типізації слідчих ситуацій у розслідуванні шахрайства - використання їхньої класифікації для створення, побудови й застосування типових комплексів моделей слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і тактичних операцій при розслідуванні шахрайства. Типові слідчі ситуації є структурною частиною досудового слідства по справах про шахрайство. При вирішенні цього завдання необхідно дотримуватися правил типізації, що проходить три основних етапи: 1) встановлюються сукупності однорідних об'єктів для визначення їхніх загальних ознак; 2) виділення однотипних об'єктів у сукупності; 3) визначення комплексів слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційно-технічних заходів, для успішного розслідування шахрайства.

Джерелами типових слідчих ситуацій є практика розслідування шахрайства та розроблені в криміналістиці методики розслідування окремих видів злочинів. До структури кожної сучасної методики як один з обов'язкових її елементів входить система типових ситуацій щодо різних етапів розслідування.

Як показує аналіз робіт, присвячених методиці розслідування окремих видів злочинів, більшість авторів спеціально виокремлюють типові слідчі ситуації, характерні для різних етапів розслідування. У роботах, де не виділяються типові слідчі ситуації, застосовуються терміни: "обстановка", "випадки", "обставини", виходячи з яких і висвітлюється планування розслідування та висування слідчих версій [285, 332][293].

Для перевірки та підтвердження даного положення проведено вивчення літературних джерел та слідчої практики. Узагальнення велося за схемою: 1) виокремлення типових слідчих ситуацій; 2) їх аналіз; 3) визначення загальних рис слідчих ситуацій у розслідуванні шахрайства; 4) виокремлення особливостей слідчих ситуацій при розслідуванні шахрайства.

Результатом такого вивчення стало виокремлення найбільш загальних рис, властивих типізованим слідчим ситуаціям при розслідуванні шахрайства, - особливостей їхньої типізації.

У криміналістичній тактиці без такого роду типологій неможлива побудова тактичної платформи різних слідчих дій [318][294] , а в методиці розслідування такі типології необхідні для подолання складних слідчих ситуацій, що виникають незалежно від виду слідчої  дії або від стадії чи категорії кримінальної справи [14][295] . Вивчення слідчої практики засвідчує, що найбільш чітко слідчі ситуації систематизуються (типізуються) на стадіях, пов'язаних з різними  етапами (порушенням кримінальної справи; пред'явленням обвинувачення; складанням і пред'явленням обвинувального висновку; передачею матеріалів до суду).

 Аналіз сучасних літературних джерел, присвячених теорії слідчих ситуацій (або криміналістичній ситуалогії) [90, 19, 62, 202][296], а також вивчення результатів узагальнення матеріалів кримінальних справ дають підстави для виокремлення критеріїв типізації слідчих ситуацій у процесі розслідування шахрайства. До таких критеріїв, що дають змогу типізувати слідчі ситуації, необхідно віднести: 1) вид шахрайства; 2) форму вчинення шахрайства; 3) структуру механізму й способи вчинення шахрайства; 4) характеристику системи встановлюваних обставин шахрайства; 5) наявність (або відсутність) обвинуваченого (підозрюваного); 6) стадії розслідування (початковий етап розслідування, наступний етап розслідування, заключний етап розслідування); 7) результати ефективності проведення слідчих дій та тактичних операцій.

В.В. Тіщенко пропонує типізувати слідчі ситуації на основі трьох типів зв¢язків і відносин між такими елементами, як: подія злочину; особа злочинця; особа потерпілого; предмет посягання. Він виокремлює і характеризує ситуації за такими схемами: подія злочину - особа злочинця; подія злочину - особа потерпілого; подія злочину - предмет посягання [278][297].

Вивчення слідчих ситуацій у криміналістичній методиці викликало необхідність диференційованого підходу до періодизації розслідування шахрайства у зв'язку з впливом умов, характерних для його етапів та особливостей формування слідчих ситуацій.

Такий підхід був здійснений А.Ф. Волобуєвим. В результаті проведеного ним аналізу даних опитування та анкетування працівників слідчих органів внутрішніх справ різних регіонів було встановлено, що переважна більшість респондентів (близько 92%) виділяють такі етапи розслідування кримінальних справ: початковий етап (охоплює всі дії органу дізнання та слідства по пред'явленню особі, підозрюваній у вчиненні злочину, обвинувачення хоча б по одному епізоду злочинної діяльності); наступний етап (його зміст становлять: слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, спрямовані на збирання достатніх доказів для пред'явлення обвинувачення особі в повному обсязі його злочинної діяльності; слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, які необхідно провести у зв'язку з реагуванням особи на обвинувачення і перевіркою зібраних доказів); етап підготовки до закінчення розслідування (прийняття слідчим процесуальних рішень по окремих фактах і особах, які проходять у кримінальній справі, - винесення постанов про порушення кримінальних справ і виділення їх в окреме провадження, винесення постанов про відмову в порушенні кримінальних справ по окремих фактах); заключний етап (виконання слідчим вимог ст.ст. 217-222 КПК України та складання обвинувального висновку) [59][298] .