• своєчасним і доброякісним виконанням службових обов’язків правоохоронними органами;
• раціональним розподілом та використанням фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, дотриманням режиму економії;
• науковою організацією правоохоронної діяльності, впровадженням в управління цих органів передових досягнень науки й техніки, їх використанням в інтересах підвищення ефективності виконавчої та виробничої діяльності з урахуванням необхідності покращення матеріального рівня життя населення, охорони його здоров’я, безпеки умов праці, попередження забруднення навколишнього середовища та інших можливих шкідливих наслідків;
• законністю та доцільністю рішень, які приймаються відповідними органами та посадовими особами;
• підбором та розстановкою кадрів, покращення рівня їх професійної підготовки;
• дотриманням прав, свобод і законних інтересів громадян в процесі правоохоронної діяльності;
• формами й методами здійснення правоохоронної діяльності [276, с. 54].

Щодо контролю за діяльністю керівника ОММ, то, на наш погляд, для найбільш ефективного вирішення питання щодо його відповідальності цю функцію доцільно покласти на суб’єкт незалежного контролю.

Необхідність істотного підвищення ефективності системи демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції, забезпечення її дієвості незалежно від внутрішньополітичної кон’юнктури вимагають вжиття системних заходів законодавчого, організаційного та інформаційно-просвітницького характеру [277, c. 87].

Проблема мотивації персоналу є однією з найголовніших і недостатньо вивчених. Відомо, що не лише матеріальне забезпечення стимулює працівника до належного виконання роботи. Соціальний захист, комфортні умови праці (в тому числі психологічні), досконалі критерії оцінки діяльності, чіткий механізм заохочення підлеглих та інше. Все це дозволяє вирішити актуальні недоліки в організації роботи сучасної міліції. На нашу думку, керівнику місцевої міліції слід надати можливість впливати на мотиваційну сферу особистості підлеглого працівника міліції через обґрунтовану та ефективну систему стимулювання та заохочення, оскільки проблема не може бути знята без вирішення проблем кожного конкретного працівника. Це впливатиме на ефективність його дій та авторитет.

Достатній рівень повноважень керівника місцевої міліції та незалежність у прийнятті важливих рішень, з подальшим звітом за результатами своєї роботи, системою незалежного контролю, повинні забезпечити організаційну культуру. Керівник повинен намагатись сформувати організаційну культуру, яка створить позитивний психологічний клімат у колективі, за умов якого, у нього і працівника міліції низової ланки, буде одна мета. Ефективність діяльності керівника визначається багатьма складовими. Але досягнення мети досягається за рахунок вміння організовувати свою працю. Змінюються умови господарювання, невпинні інноваційні процеси в техніці та технологіях, та незмінними залишаються вимоги до менеджерів усіх рівнів – їх знання та навички особистої роботи повинні відповідати вимогам часу [278, c. 3]. Раціональна організація праці керівника – запорука ефективності функціонування підрозділу. Про невміння правильно організувати власну роботу керівниками свідчить опитування, яке було проведено Д. Гурдом. В результаті нього тільки один із ста керівників стверджував, що в нього є достатньо часу на виконання своїх обов’язків. Опитані керівники показали, що для ефективного виконання своєї роботи їм бракує часу: 10 % керівників вважають, що їм потрібно більше на 10 %, 40 % – на 25 % і 50 % опитаних керівників вважають, що їм потрібно часу більше ніж на 50 %. Безперечно, сьогодні керівники працюють довше. Опитування виявило, що чим вище людина піднімається по службовій ієрархії, тим більше їй доводиться працювати, тим довшими стають її дні та тижні. Згаданим опитуванням виявлено, що пересічний керівник працює 63 години на тиждень [260, c. 36].

Специфіка ієрархії впливає на формування стилю керівника. Проте, теоретизувати стиль роботи керівника, надаючи йому загальнообов’язкових ознак, неможливо і недоцільно. Кожен керівник обирає власну лінію владної поведінки, враховуючи ряд об’єктивних передумов та суб’єктивних чинників.

В ході проведеного опитування працівники ОВС все-таки вважають, що оптимальний стиль управління для керівників служб підрозділів місцевої міліції – директивний (авторитарний, вольовий, автократичний) – 48,6 % (Додаток Б). Швидше за все, така відповідь обумовлена наявністю стереотипів щодо лінії поведінки керівника.

На наш погляд, керівник органу місцевої міліції залежить від таких об’єктивних факторів як рівень довіри до правоохоронних органів, стан матеріально-фінансового та кадрового забезпечення підрозділу, налагодженість зв’язків між елементами системи управління в галузі правопорядку, оперативна обстановка на території обслуговування тощо. На стиль управління впливають суб’єктивні чинники: рівень професіоналізму, досвід керівної роботи, рівень професійної деформації і т.д.

Отже, реалізація функції керівництва – складна наукова і практична проблема. У першу чергу тому, що необхідно володіти знаннями про види та зміст проблемних ситуацій, знати алгоритм їх вирішення на підставі відповідної нормативної бази. Необхідно володіти спеціальними знаннями щодо пошуку відповідної стратегії щодо розв’язання відповідної проблеми. А це в свою чергу пов’язується з вмінням оперативно залучати до діяльності підлеглих, які володіють спеціальними знаннями та матеріальні ресурси. У разі необхідності керівник місцевої міліції повинен ефективно забезпечувати співпрацю з відповідними органами влади (органами місцевого самоврядування, державними адміністраціями, МВС України та його департаментами тощо). Реалізація даного завдання полягає в знаходженні належного балансу між вимогами, що висуваються ситуацією, діловими якостями керівника та готовністю колективу до виконання поставлених перед ним завдань.

Людська поведінка залежить від ряду об’єктивних та суб’єктивних факторів, в тому числі у відносинах між керівником та підлеглими. Зміни, які відбуваються у соціальному середовищі вимагають їх врахування у всіх сферах діяльності людини. Правоохоронна діяльність теж піддалась багатьом змінам, але ще більших змін вона вимагає. Реформування системи органів внутрішніх справ, яке йде по шляху часткової децентралізації за рахунок створення підрозділів місцевої міліції, вимагає реорганізації системи влади в органах місцевого самоврядування та органах внутрішніх справ. Виникає потреба з’ясування статусу керівника органу місцевої міліції, визначення його правового положення, меж компетенції та влади.

Для вирішення поставленої проблеми необхідно внести зміни до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність місцевої міліції, змінити статус та розширити повноваження начальника місцевої міліції, щоб останній міг реально забезпечити процес ефективного управління персоналом, визначити механізм комунікацій між органами місцевого самоврядування та МВС України з дотриманням вказаних вимог.