У висновку має бути відображено: фабулу заявленої вимоги про порушення прав та інтересів заявника; перелік матеріалів і документів, покладених в основу підготовки висновку; проект пропонованого рішення щодо розглядуваного земельного спору. Голова комісії повинен доповісти виконавчому комітету відповідного органу про обставини спору й надати проект рішення по спору, який розглядався комісією.

Найважливішим моментом у стадії вирішення земельного спору є прийняття відповідним органом рішення, що повинно містити посилання на фактичні обставини справи й норми земельного законодавства. За юридичними ознпками прийняте рішення - це індивідуальний акт, юридична значущість якого полягає в тому, що він прписує сторонам, що сперечаються, виконання певних дій і має обов'язковий характер. У рішенні повинен бути передбачений порядок його виконання, тобто заходи щодо відновлення порушених прав і законних інтересів власників землі, землекористувачів або інших суб'єктів, що є стороною в спорі.

Рішення, що приймається за результатами розгляду земельного спору, як правило, має складатися з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині рішення зазначаються час і місце його розгляду, найменування органу, що його прийняв, перелік осіб, які його приймали, найменування сторін та інших осіб, що брали участь у справі.

В описовій частині наводяться: зміст заяви; перелік поданих заявником документів і матеріалів, що підтверджують заявлені вимоги; пояснення заявника й відповідача, які стосуються розглядуваного спору; матеріали виїзду комісії на місце й з'ясування фактичних обставин справи; пояснення суміжних землевласників та землекористувачів стосовно розглядуваного спору.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені органом, що розглядає земельний спір, за якими він приймає чи відкидає ті чи інші документи й матеріали (включаючи пояснення сторін та інших осіб); закони й інші нормативні акти, якими керувалися органи при розв'язанні спору.

Резолюційна частина рішення має містити: точний виклад остаточних висновків органу, який розглядає спір щодо задоволення заявлених вимог або відмови в їх задоволенні, повністю чи частково; строк і порядок оскарження та виконання схваленого рішення. Важливим положенням є обов'язок органу, який прийняв рішення, ознайомити сторони зі змістом останнього. Формою такого ознайомлення є безпосередня передача прийнятого рішення сторонам. Строк передачі рішення - 5 днів з часу його прийняття.

Згідно зі ст. 160 Земельного кодексу України [120] ("Права й обов'язки сторін при розгляді земельних спорів") сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні й письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Звернемо увагу на невдалу назву цієї статті. Уявляється, що в процесі розгляду та вирішення земельного спору мова може йти саме про процесуальні права та обов'язки - і не лише сторін, які беруть участь у земельному спорі, а й уповноважених на вирішення земельних спорів відповідних органів. Таким чином, доцільно присвятити процесуальним правам та обов'язкам сторін окрему статтю, яка складалася б із двох частин (у першій визначені права, а в другій - обов'язки), та окремою статтею, з відповідною структурою, визначити процесуальні права та обов'язки органів, уповноважених вирішувати земельні спори.

Зокрема, до процесуальних прав сторін слід віднести право: брати участь у розгляді земельного спору (це випливає з частини 2 ст. 159 Земельного кодексу України [120] - якщо сторона спору відсутня при першому розгляді питання й до того ж дає офіційну згоду на розгляд питання за її відсутності, земельний спір розглядається без неї); знайомитися з матеріалами щодо спору, робити з них виписки; звернення до відповідних органів із клопотанням про примирення сторін; подавати документи та інші докази; порушувати клопотання; заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони; давати усні й письмові пояснення; одержувати копію рішення щодо земельного спору; оскаржувати рішення в суді.

Процесуальними обов'язками сторін треба вважати обов'язок: підготувати необхідні матеріали до розгляду земельного спору; сприяти своїми діями здійсненню відповідним органом своєчасного і правильного розгляду земельного спору.

До процесуальних прав органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів належть право: залишити заяву однієї зі сторін без розгляду, якщо розгляд останньої належить до компетенції іншого органу; повторного відкладення розгляду спору з поважних причин; вирішення земельного спору, якщо сторона спору відсутня при першому розгляді питання, але дала офіційну згоду на розгляд спору без неї; не зупиняти процес розгляду спору й при повторному його розгляді прийняти рішення за відсутності однієї зі сторін без поважних причин.

Процесуальними обов'язками органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів є: обов'язок прийняти заяву однієї зі сторін до розгляду, якщо її розгляд та вирішення земельного спору належить до їх компетенції, та зареєструвати його у встановленому порядку; обов'язок переслати заяву однієї зі сторін у відповідний орган, якщо розгляд заяви не належить до їх компетенції; обов'язок вирішити земельний спір у встановлений строк (Земельний кодекс України [120] містить вимогу щодо строку розгляду земельного спору в позасудовому порядку - один місяць з дня подання заяви); обов'язок належним чином і завчасно повідомити сторони про час та місце розгляду спору; обов'язок перенести розгляд спору в разі відсутності однієї зі сторін при першому розгляді питання - за відсутності її офіційної згоди на його розгляд; обов'язок надання сторонам, що беруть участь у спорі, можливості знайомитися з усіма матеріалами спору й робити з них виписки; обов'язок детально досліджувати всі документи й докази (як зібрані у процесі підготовки матеріалів до розгляду спору, так і пред'явлені сторонами в стадії його розгляду); обов'язок прийняття аргументованого рішення по спору та вручення копії цього рішення у встановлені строки сторонам; обов'язок забезпечення виконання рішення.

Уявляється, що перелік процесуальних прав й обов'язків сторін і відповідних органів не повинен бути вичерпним.

Чітке визначення у Земельному кодексі України [120] процесуальних прав та обов'язків сторін та органів місцевого самоврядування й органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів при розгляді земельних спорів у позасудовому порядку, по-перше, забезпечить гарантію захисту суб'єктивних прав власників землі та землекористувачів, по-друге, сприятиме забезпеченню законності при вирішенні земельних спорів шляхом виконання всіх вимог установленої законом відповідної процедури.

Після прийняття рішення провадження з позасудового розв'язання земельних спорів може (якщо сторони не згодні з рішенням) перейти до нової стадії - оскарження рішення, що передбачено п. 5 ст. 158 Земельного кодексу України [120].

Право на оскарження рішень, прийнятих органами, які розглядають спір, є важливою гарантією захисту інтересів власників землі, землекористувачів та орендарів землі. Чинним Земельним кодексом України [120] передбачено, що оскарження рішень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування в суді призупиняє їх виконання. Це положення є новелою у земельному законодавстві України. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 р. [203] не містив такої норми, і призупинення виконання рішень відбувалося на основі статті 113 зазначеного Кодексу. Стадія оскарження рішення зі спору завершувалася припиненням виконання рішення, прийнятого органом, який розглядав спір і приймав нове рішення, яке або підтверджувало раніше прийняте, або скасовувало його й визначало інший порядок відновлення й захисту порушених прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів та орендарів землі.

Провадження з розв'язання земельних спорів не завершується винесенням рішення й вступом його в силу, а триває у формі виконання рішення. Зазначене є самостійною стадією, на якій забезпечується фактичне відновлення прав і законних інтересів вищенаведених суб'єктів даних земельно-процесуальних правовідносин.

Чинним Земельним кодексом України [120] стадія виконання рішення не врегульована - лише пунктом 4 ст. 159 передбачено, що порядок виконання рішення має визначатися в самому рішенні, яке приймається органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Однак, вважаємо, що Земельним кодексом України має бути встановлений порядок виконання рішення [120]. Суб'єктами стадії виконання рішення повинні бути сторони, які брали участь у розгляді спору (вони мають бути наділені відповідними процесуальними правами, зокрема: правом заявника вимагати примусового виконання рішення після закінчення визначеного законом терміну добровільного виконання, правом заявника й відповідача бути присутнім при здійсненні виконавчих дій тощо).

Здійснення заходів, внаслідок яких усуваються порушення прав і законних інтересів власників землі, землекористувачів, орендарів землі, уповноважених державних та органів місцевого самоврядування, завершує стадію виконання рішення щодо спору й у цілому - провадження з розв'язання земельного спору. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства. Такі втрати відшкодовуються порушником на підставі глави 36 Земельного кодексу України [120], до складу якої входять три статті: ст. 207 "Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва", ст. 208 "Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва", ст. 209 "Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва".

Хоча пунктом 4 ст. 161 Земельного кодексу України [120] закріплено положення, згідно з яким виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його строк продовжений вищестоящим органом або судом, порядок призупинення, або продовження строку виконання рішень щодо земельних спорів, прийнятих органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, чинним законодавством не врегульований.

Аналізуючи розгляд земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, можна дійти висновку, що позасудовий порядок їх вирішення не дасть очікуваного ефекту без усунення на законодавчому рівні процесуальних проблем виконання рішення, і в разі якщо відповідні органи, які здійснюють надання й перерозподіл земель, не будуть об'єктивними у спорах із власною участю.

Підсумовуючи викладене в даному розділі, формулюємо такі висновки:

1) земельно-процесуальні правовідносини у сфері реєстрації прав на земельні ділянки - це врегульовані процесуальними нормами відносини, що складаються в результаті двосторонньої здійснюваної в земельно-правовій процесуальній формі, упорядкованої сукупності дій заінтересованих осіб та уповноваженого реєструючого органу, спрямованих на офіційне визнання й підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на земельну ділянку;