- робота у вихідні дні та в нічні зміни не оплачувалася згідно з вимогами діючого законодавства;

          - було порушено вимоги Законів України "Про охорону праці", "Про колективні договори" та ін.

          Завдяки взаємодії працівників обкому профспілки з працівниками відділення НСПП в Закарпатській області регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві "Ено-Меблі ЛТД" міста Мукачева було приведено у відповідність до законодавства. Конфліктуючі сторони змушені були сісти за стіл переговорів і визнати пріоритет законів над амбіційними намірами інвестора.

          Конструктивний діалог дав позитивний результат. Після копіткої та наполегливої роботи працівників відділення НСПП та обкому профспілки у травні 2002 року адміністрацією підприємства було вирішено питання щодо укладання колективного трудового договору, встановлено 8-годинний робочий день, проводиться оплата праці за вихідні дні та нічні зміни, поліпшилися умови праці, ведеться громадський контроль за станом охорони праці[210].

          Розглядаючи різні елементи правового статусу професійних спілок, пов'язаних зі здійсненням ними права на участь у вирішенні колективних трудових спорах (конфліктах), неможливо не відмітити і тих факторів, які (при певних умовах) можуть зробити профспілку вразливою в гострому конфлікті. Мова йде про ситуації, коли роботодавець намагається чинити тиск на профспілку з метою зміни позиції останньої в ході колективних переговорів або в примирних комісіях. Мова може йти і про тиск зі сторони держави.

          Законодавство передбачає певні гарантії, які перешкоджали б такому тиску. Відповідно до ч.4 ст.34 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи профспілок, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об'єднань.  

          Відсутність фінансового контролю зі сторони органів виконавчої влади та місцевого самоврядування означає, що профспілки самостійно визначають кошторис своїх витрат, встановлювати розміри внесків, взагалі визначати джерела фінансових коштів і т. ін. Принцип непідконтрольності профспілкових організацій державі полягає в тому, що органи держави не вправі вказувати профспілкам, видавати будь-які розпорядження про те, як їм витрачати свої кошти, за рахунок яких джерел їх поповнювати, яким чином здійснювати свою діяльність, в тому числі і комерційну, і т. ін.   

          Але більш складні питання виникають у зв'язку із податковим контролем. Необхідно визнати певне протиріччя між формулюванням коментованого закону ("... контроль за коштами профспілок... не здійснюється") і положеннями Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про податкову службу в Україні" від 24 грудня 1993 року[211], ст.2 якого визначає, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. А п.7 ст.11 вказаного вище Закону передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до юридичних осіб... (в тому числі, певно, і до профспілок, які володіють правами юридичних осіб) які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В той же час вимогу податкових органів про надання балансових звітів профспілкових організацій не можна оцінювати як втручання у фінансову діяльність профспілок, оскільки тільки виходячи з фінансових результатів діяльності і балансу юридичної особи податкові органи мають можливість контролювати сплату податків, а також розглядати підстави, по яким юридична особа не може бути платником того чи іншого податку.              

          Слід відмітити, що раніше діючий закон, який регулював діяльність професійних спілок, більш чітко вирішував питання про оподаткування доходів профспілок, встановлюючи, що "джерела підприємств і організацій, які належать профспілкам, розміри отриманих ними коштів і сплата податків контролюється державними фінансовими органами та податковими інспекціями відповідно до законодавства..." (ст.20). Вважаємо, що дану норму (з врахуванням необхідності уточнення та уніфікації юридичної термінології) слід було б вести до діючого закону. Це дозволило б зняти певний пласт непорозуміння і конфліктів у відносинах між профспілками та державними органами.

          Ще одне питання, від вирішення якого в значній мірі залежить здатність профспілки реально брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту), а у випадку необхідності - виконувати процедури, пов'язані з прийняттям рішення про страйк та його оголошенням. Це питання про матеріально-технічні умови діяльності профспілки. Згідно ч.2 ст.42 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).        

          Головне питання, яке виникає в зв'язку з даною нормою: чи зобов'язаний керівник надавати профспілкам вказані в законі обладнання, зв'язок і т. ін. у випадку, якщо з даною профспілкою колективний договір не укладений? Чи є взагалі колективний договір необхідною умовою надання профспілці транспорту, охорони і т. ін.? Гадаємо, що закон не дає чіткої відповіді для такого висновку. (Хоча слід визнати, що норма, яка записана в ч.1 ст.42 вказаного закону не містить згадування про колективний договір, є юридично більш чіткою). На нашу думку, роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації і за умов відсутності колективного договору.         

          До такого висновку підводять наступні особливості коментованої статті. По-перше, модальність припису: "роботодавець здійснює". Таке формулювання виключає можливість нездійснення по наданню приміщень і т. ін. роботодавцем по тим чи іншим причинам. По-друге, закон дозволяє зробити висновок про те, що дані відносини між роботодавцем та профспілкою можуть регулюватися не тільки колективним договором. Другий важливий документ - "угода". В Законі "Про професійні спілки. їх права та гарантії діяльності" цей термін не розкривається (певний, конкретний його зміст розкритий в Законі "Про колективні договори і угоди", але це інший закон; правильне значення використовуваних в ньому основних термінів необов'язково збігається з їх значенням в інших законах). Під "угодою" може розумітися в тій чи іншій формі досягнута домовленість між роботодавцем та профспілкою, яка регулювала б лише питання, вказані в ч.2 ст.42 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". В угоді може бути, зокрема, обумовлено: скільки приміщень (кімнат) надається профспілці, якого типу телефонами вони обладнанні (місцевими, міськими, з виходом на міжнародну лінію зв'язку або без неї), як ці приміщення охороняються і т. ін.            

          Якщо в організації діють декілька профспілок, то вказані умови повинні надаватися усім профспілкам, які створені відповідно до законодавства із врахуванням принципу пропорційного представництва. В протилежному випадку буде порушена норма ст.10 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", яка передбачає, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав та інтересів членів профспілки.