Так, у загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку, відносно незначна (0,089 % у 2003 році та 0,101 % у 2004 році), хоча останніми роками спостерігається її зростання. Коефіцієнт даного виду злочинів порівняно з іншими видами злочинів також незначний (0,98 злочину у 2003 році та 1,06 злочину у 2004 році на 100 тис. населення), але заподіяна матеріальна шкода сягає мільйонів гривень.

Найбільшу питому вагу (до 82,7 %) серед злочинів, що вчиняються на фінансовому ринку України становить шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), до другої групи (5,9 %) належать порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України). Наступні групи злочинів складають: (3,79 %) одержання хабара (ст. 368 КК України); (2,95 %) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України); (2,53 %) виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів (ст. 199 КК України); (1,26 %) незаконні дії щодо приватизаційних цінних паперів (ст. 234 КК України); (0,84 %) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України).

Слід вказати, що у загальній структурі злочинності України питома вага злочинів на фінансовому ринку відносно незначна, але при цьому їх відрізняє високий рівень латентності [104, с. 8-9].

При цьому слід виходити з того, що висока латентність діянь, пов'язаних з маніпуляціями на фінансовому ринку, з одного боку, є результатом нерозуміння представниками правоохоронних органів їх суспільної небезпечності, що пов'язано з недостатньою кількістю фахівців, з іншого - у зв'язку з відсутністю прямої норми про це у чинному законодавстві.

Крім цього вважаємо, що висока латентність пов'язана переважно з недостатнім рівнем підготовки працівників органів, що здійснюють боротьбу з шахрайствами на фінансовому ринку України. Тому, необхідно якомога швидше спрямувати зусилля працівників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів України на підготовку фахівців у цій галузі.

Зауважимо, що з метою профілактики правопорушень на фінансовому ринку необхідно: 1) створити комплексну систему контролю за діяльністю учасників фінансового ринку; 2) удосконалити механізм ліквідації державної реєстрації учасників фінансового ринку, які здійснюють свою діяльність у цій сфері без відповідних дозволів (ліцензій); 3) забезпечити широкий доступ правоохоронних та контролюючих органів до інформації про діяльність учасників фінансового ринку та активізувати їх діяльність з виявлення і запобігання правопорушенням, які вчиняються у цій сфері; 4) ініціювати у Верховній Раді України внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України з метою введення більш жорстких санкцій за порушення чинного законодавства, яке регулює діяльність на фінансовому ринку [260, с. 112].

Слід зауважити, що система існуючих норм, які регулюють відносини на фінансовому ринку, не відповідає сучасним потребам, які виникають у сфері обігу цінних паперів та валют, не захищає належним чином інтересів інвесторів, чим підриває рівність їх можливостей та довіру до ринку при укладанні угод щодо надання та отримання кредитів. У чинному законодавстві відсутні такі поняття, як; "інсайдерська торгівля", "фіктивний продаж", "фінансові піраміди", введення яких було б доцільним з метою ефективного запобігання та протидії шахрайствам з фінансовими ресурсами на фінансовому ринку України.

У процесі переходу України до ринкової економіки змінюється характер суспільного виробництва: відносини власності, структура та механізми господарювання суб'єктів підприємницької діяльності (СПД), форми фінансових зв'язків між ними, ступінь зацікавленості у результатах господарської діяльності тощо.

Створення нових форм організації виробництва потребує додаткових інвестицій у їх розвиток. Одним із засобів отримання необхідних коштів є фінансові інвестиції, а місцем де їх можна отримати - фінансовий ринок.

Призначення фінансового ринку полягає, насамперед, у тому, що за його допомогою важливий ресурс розвитку економіки - заощадження суспільства - спрямовується на розширення виробничих потужностей і в кінцевому підсумку - на підвищення суспільного добробуту.

Фінансовий ринок - це ринок, де відбувається розподіл та перерозподіл всіх грошових ресурсів країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різноманітних СПД. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який у розвинених країнах виступає джерелом фінансування економіки та барометром економічного та політичного життя.

Проте, нажаль, наша країна до країн із розвиненою економікою, поки що, не відноситься.

Зокрема, для перехідної економіки характерна відносна "вигідність" правопорушень. Якщо правові норми не підтримуються звичаями й іншими культурними стереотипами, покарання за правопорушення не включає механізмів соціального "остракізму". Тим часом, саме загроза остракізму (що стосовно СПД, означає виключення із кола можливих партнерів по угодах) попереджує правопорушення та створює клімат довіри в ділових колах розвинутих країн [110, с. 100-101].

Сучасний фінансовий ринок України, ще недостатньо розвинений через ряд причин, основна з яких - відсутність ефективної системи законодавства, що забезпечує гідний рівень захисту прав інвесторів та не створює зайві бар'єри для виходу на вітчизняний ринок капіталу.

У сучасних умовах, необхідно активізувати вітчизняний фінансовий ринок. Активний ринок - ринок, якому притаманні такі умови:

• предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;
• у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
• інформація про ринкові ціни є загальнодоступною [183].

Основна мета активізації розвитку даного ринку - перетворення вітчизняного фінансового ринку в один з головних механізмів реалізації інвестиційних програм корпоративного сектора і створення належних умов для ефективного інвестування приватного капіталу і коштів обов'язкових накопичувальних систем. Найважливіша умова досягнення мети - формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, включаючи стабільні правила ведення бізнесу і передбачуваність регулювання та правозастосування. У результаті реалізації заходів, передбачених різними державними програмами і концепціями, фінансовий ринок повинен істотно та якісно змінитися. Насамперед, ринок капіталів буде доступний більшості регіональних компаній, підвищиться його капіталізація, у тому числі за рахунок збільшення числа компаній, що здійснюють первинне розміщення своїх паперів на фондовій біржі. Значно розшириться асортимент інструментів фінансового ринку та послуг, наданих регіональними фінансовими організаціями. Почнуть поступово розвиватися інститути колективних інвестицій.

Водночас, на сьогодні фінансовий ринок знаходиться у занедбаному стані. Причини існуючої ситуації багатогранні: це і недосконалість інфраструктури, що позначається на підвищених трансакційних витратах по здійсненню угод, і не до кінця сформована нормативно-правова база, що регулює різні аспекти діяльності по інвестуванню на українському фондовому ринку. Дотепер законодавчо не урегульовані питання використання інсайдерської інформації, маніпулювання цінами на ринку цінних паперів і укладення угод з похідними фінансовими інструментами. Створення сприятливого інвестиційного клімату - комплексна задача, у рішенні якої повинні брати участь усі органи державної влади.

Окрім проведення контрольно-наглядових заходів за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, має бути проведена суттєва та кропітка робота з іншими учасниками фінансового ринку, які є особливими об'єктами та здійснюють вплив на соціальний клімат у державі.

Також, профілактичними заходами з попередження правопорушень, які мають місце у діяльності учасників фінансового ринку, для правоохоронних органів можуть бути: 1) використання запобіжних заходів відносно можливих правопорушень у цій сфері; 2) паралельний контроль правоохоронними органами діяльності учасників даного ринку; 3) встановлення достатнього рівня взаємодії між оперативними і слідчими органами з цих питань; 4) своєчасний арешт злочинців; 5) запровадження в країні єдиного центру обліку і аналізу оперативної інформації з цих питань; 6) своєчасний обмін інформацією, стосовно порушень чинного законодавства у цій сфері між контролюючими та правоохоронними органами [260, с. 114].

Здійснення серйозних регіональних інвестиційних проектів неможливо без активної участі з боку держави, у тому числі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують виконання функцій по контролю та нагляду на фінансовому ринку України [249, с. 53-55].

Перспективний розвиток вітчизняного фінансового ринку необхідно направляти на підвищення ефективності та надійності його функціонування за рахунок:

• розширення спектра фінансових інструментів, що випускаються, (у першу чергу облігацій банків і похідних фінансових інструментів);
• підвищення прозорості діяльності учасників фінансового ринку і забезпечення захисту інтересів інвесторів;
• удосконалювання інфраструктури фінансового ринку;
• координації діяльності Уряду й інших центральних органів виконавчої влади при виробленні напрямів подальшого розвитку фінансового ринку, включаючи фондовий [127, с. 139].

Слід зазначити, що подальше удосконалення фінансового ринку повинно відбуватися при активній участі держави. Головне завдання полягає у підвищенні ефективності і надійності механізму перерозподілу коштів, що надасть можливість різним категоріям позичальників (як державі, так і реальному секторові економіки) одержувати необхідні фінансові ресурси, а інвесторам - ліквідні фінансові інструменти.

У цьому зв'язку, як приклад, слід привести Федеральну службу по фінансових ринках Росії (ФСФРР), яка вже тривалий час, і досить успішно, працює у даній галузі правовідносин. Основними функціями ФСФРР є:

• ведення державного реєстру бюро кредитних історій;
• встановлення вимог до фінансового становища та ділової репутації учасників бюро кредитних історій;
• затвердження плану проведення контрольно-ревізійних заходів щодо перевірки дотримання бюро кредитних історій вимог діючого законодавства;
• проведення контрольно-ревізійних заходів;
• направлення в бюро кредитних історій обов'язкових для виконання розпоряджень про усунення виявлених у їх діяльності правопорушень;
• здійснення в межах своєї компетенції взаємодії з Центральним каталогом кредитних історій тощо.

Предметом контролю та нагляду ФСФРР є:

• якість наданих фінансових послуг;
• точність та вірогідність інформації;
• дотримання прав учасників інформаційного обміну;
• дотримання вимог законодавства [278, с. 82].

Реєстрація учасника фінансового ринку відбувається відповідно до діючого законодавства і ця юридична особа вправі здійснювати свою діяльність тільки після внесення запису про нього до державного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно з російським законодавством, підставою для відмовлення в реєстрації учасника фінансового ринку є: