Формулювання запитань, що задаються допитуваному після вільної розповіді, не повинні допускати різних тлумачень. Необхідно уникати ідіоматичних виразів, прислів'їв і приказок, зміст яких недоступний допитуваному і не може бути точно роз'яснений у ході перекладу.

> Допит осіб, що недоброзичливо налаштовані до України. Доволі складно встановити психологічний контакт з іноземцями, які недоброзичливо ставляться до України. У цих випадках необхідно відштовхуватись від того, що однією слідчою дією не можна суттєво змінити політичну орієнтацію допитуваного. Тому політичні дискусії - зайві. Проявляючи витримку і такт, необхідно намагатись отримати всю необхідну для розслідування інформацію.

У процесі допиту важливо переконати іноземного громадянина, що його політичні погляди у жоден спосіб не пов'язані з учиненим щодо нього чи йго майна злочином; що слідство не цікавить характер його політичних уподобань, а тому вони не повинні бути предметом обговорення на допиті.

Природно, що іноземці, як будь-які інші особи, на допитах часто ведуть себе стримано і з осторогою. Кожною своєю дією, словом, манерою поведінки, зрештою, своїм зовнішнім виглядом слідчий повинен спростовувати усталену в деяких іноземців уяву про відсутність законності й етики у діяльності українських органів розслідування, підтверджувати реальність принципів демократизму та законності, які визначають зміст і характер вітчизняного кримінального судочинства.

Відповідні складності виникають під час проведення очної ставки. її учасниками можуть виявитися іноземці, що розмовляють на різних мовах, і в цьому випадку будуть потрібні два перекладачі та подвійний переклад.

Якщо ж обоє учасників очної ставки користуються однією мовою, тоді слідчий, не володіючи цією мовою, повинен попередити можливість змови між ними. Для цього необхідно проінформувати перекладача про таку можливість, поставивши йому в обовязок припиняти будь-яке несанкціоноване слідчим спілкування учасників очної ставки між собою.

Особливості пред'явлення для впізнання за участі іноземних громадян. На етапі готування цієї слідчої дії з метою встановлення характерних ознак об'єкта майбутнього впізнавання завжди виконують допит того, хто буде впізнавати. Щоби іноземцеві, який не володіє мовою судочинства, було легше описати зовнішність людини, яку йому треба впізнати, необхідно використати наглядно-образні засоби: малюнки, діапозитиви із зображеннями окремих частин обличчя людини, фотознімки або малюнки зачісок, кольорові таблиці та інші засоби активізації асоціативних зв'язків пам'яті.

Вирази і терміни допитуваного, за допомоги яких він описує ознаки об'єктів, можуть вирізнятися своєрідністю, обумовленою особливостями особи іноземця, особливостями його сприйняття навколишньої обстановки і мовним бар'єром.

Відповідно до загального правила слідчий не може "стилізувати" ці пояснення і пристосувати їх до криміналістичної термінології. Показання фіксуються у протоколі допиту так, як їх сформулював допитуваний. Однак не можна обмежуватись отриманням від іноземця таких описувань, які не дають чіткої, конкретної та визначеної уяви про об'єкт впізнавання. Зберігаючи своєрідність виразів іноземця у протоколі допиту, слідчий способом уточнювальних і конкретизуючих запитань повинен додатковим змалюванням доповнити визначення конкретних прикмет людини або особливостей речі (предмета), що виступають об'єктом майбутнього пред'явлення для впізнання.

Часто іноземці, навіть якщо вони доре запам'ятали прикмети баченої людини, відчувають певні труднощі в описі її зовнішності. З одного боку, це можна пояснити тим, що для кожної людини, яка не має спеціальних навичок, описати зовнішність іншої особи - завдання психологічно більш складне, аніж безпосереднє впізнавання. З іншого боку, це пояснюється певними труднощами спілкування іноземця зі слідчим внаслідок хвилювання під час допиту, а також незнанням або кепським знанням мови судочинства. У зв'язку з цим може виникнути ситуація, за якої іноземець стверджує, що може впізнати бачену раніше людину, але детально назвати її прикмети не в змозі.

Обмежуватися фіксацією у протоколі цієї заяви неприпустимо. Необхідно з'ясувати, на чому грунтується така впевненість допитуваного. Можливо, він справді має чудову зорову пам'ять, але зовсім не вміє описати побачене. Однак і в цьому випадку слід зробити все можливе, щоб максимально деталізувати показання, зокрема опис прикмет впізнаваної особи.

Це посилить доказове значення результатів пред'явлення для впізнання. І навпаки, коли з попереднього допиту не зрозуміло, з яких причин допитуваний не назвав прикмет упізнаваної особи, або ж заявив, що не розгледів прикмет, а згодом впізнав пред'явлену особу, значення такого пред'явлення для впізнання суттєво зменшиться.

>   Підбір об'єктів для пред'явлення для впізнання. Кримінально-процесуальний закон вимагає, щоби впізнавана особа пред'являлася разом з іншими зовні схожими особами, а впізнаваний предмет - разом із однорідними предметами. Забезпечення цієї процесуальної вимоги - не завжди безпроб-лемне.

Якщо впізнається іноземець, одягнений у речі, яскраво вираженого закордонного виробництва, тоді і всі статисти, зібрані для впізнання, також повинні бути відповідно одягнені. Адже чинник "імпортного" одягу, без сумніву, відіграватиме суттєву роль і може відсунути на другий план інші індивідуальні ознаки впізнаваної особи.

Важливою умовою достовірності впізнання виступає вимога, щоби впізнаваний і статисти не були між собою знайомі: разом працюють, навчаються, є учасниками однієї туристичної групи, земляцтва тощо.

>   Залучення іноземців для пред'явлення для впізнання (як статистів). Залучаючи іноземців до цієї слідчої дії, треба враховувати, що хоча закон про це нічого не каже, але фактично, для участі особи у пред'явленні для впізнання статистом, є необхідною її згода. Тим більше слід мати це на увазі у випадку залучення до слідчої дії іноземця. Робити це потрібно дуже ввічливо і тактовно.

Враховуючи те, що іноземець не знайомий з вітчизняним КПК, йому можуть бути незрозумілі мета й характер процесуальної дії, до участі в якій його запрошують. Тому завдання, зміст, форма поведінки у майбутній слідчій дії та роль у ній іноземця, який дав на це згоду,- все це мусить бути докладно йому роз'яснено.

Буде природно, якщо до початку впізнання іноземець поцікавиться, в чому підозрюється чи обвинувачується громадянин іншої держави, який підлягає впізнанню. Враховуючи прояви солідарності між іноземцями, слідчому необхідно переконливо показати, в чому полягає протиправність дій обвинуваченого; роз'яснити, що іноземці на території України несуть таку ж відповідальність, що й громадяни України; що український закон не містить щодо цього жодних положень дискримінаційного характеру.

Без сумніву, така розмова зміцнить довіру іноземця до слідчого і процесуальної дії, в якій він братиме участь, а отже, сприятиме успішному його проведенню.

>   Участь іноземців як понятих. У ході пред'явлення для впізнання іноземця може виникнути питання про залучення іноземців до слідчої дії як понятих. Із відповідним клопотанням може звернутись як сам впізнаваний - іноземець, так і інші іноземці (дипломатичні або консульські посадові особи, родичі впізнаваного, його колеги по роботі чи навчанню тощо). КПК не передбачає і не регулює цієї ситуації. Навіть більше, закон узагалі нічого не зазначає про фактор громадянства понятих. Тож виникає запитання: чи є підстави для задоволення такого клопотання?

КПК роз'яснює, що понятими можуть бути запрошені будь-які не зацікавлені у справі особи. Отже, запрошення іноземців як понятих в принципі не суперечить КПК, але тільки тоді, коли вони справді не заінтересовані у результатах справи. Тому запрошувати понятими тих, хто клопоче про це, не потрібно. Сам факт такого клопотання вже свідчить про заінтересованість і ставить під сумнів їхню об'єктивність.

У підборі понятих необхідно врахувати реальну можливість виконання іноземцями цієї процесуальної ролі. Відповідно до КПК понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результат процесуальної дії. З урахуванням цього понятими доцільно запрошувати іноземців, які володіють мовою судочинства. Це дозволить їм реально спостерігати за ходом дії, правильно розуміти її зміст і правові наслідки.

Не можна запрошувати понятими іноземців, які скоро будуть змушені покинути Україну, оскільки може виникнути потреба їх участі і в суді.

>   Роз'яснення прав та обов'язків. Починаючи слідчу дію, необхідно роз'яснити її учасникам їхні права та обов'язки.

Але недостатньо дати відповідні роз'яснення. Треба переконатися, що сказане зрозуміле іноземцеві, що він усвідомив призначення і зміст слідчої дії, учасником якої став.

Увагу іноземних громадян, особливо якщо вони ті, кого будуть впізнавати, або поняті, необхідно звернути на вимогу закону про пред'явлення статистами осіб, що схожі між собою, а також на те, що цю вимогу слідчим виконано. Це потрібно для того, щоби поняті і впізнавані могли своєчасно зробити відповідні заяви, якщо у підборі статистів, на їхню думку, зроблено помилку. Це посилить гарантії законності та об'єктивності цієї слідчої дії.

• Пред'явлення для впізнання за голосом і мовою. Можливе за умови, якщо всі пред'явлені для впізнання особи обов'язково повинні бути іноземцями однієї національності. Інакше ця слідча дія втрачає сенс, оскільки іноземна мова впізнаваної особи закорномірно буде вирізняти його з-поміж статистів іншої національності.
• Пред'явлення для впізнання за фотографіями. Потреба в його виконанні виникає тоді, коли впізнаваного - іноземця вже немає на території України; коли через причини політичного або психологічного характеру зустріч між впізнаваним і впізна-вачем є небажаною. Така ситуація можлива, наприклад, тоді, коли впізнавач - високопоставлена посадова особа іншої держави може стати об'єктом психологічного тиску, нападків чи образ із боку пред'явленої для впізнання особи.

Особливості виконання деяких інших процесуальних дій за участі іноземців. Провадження судових експертиз може обумовлювати потребу одержання від певних осіб - іноземців, залучених до справи, зразків для порівняльного дослідження. Якщо такі особи не користуються імунітетом, то ця процедура не виходить за межі відповідних статей КПК, але тут варто мати на увазі таку істотну обставину.

Звичаї та марновірства мешканців деяких країн не допускають передання стороннім особам певних продуктів життєдіяльності людини, зокрема, волосся, крові, сперми, зрізів нігтів і т. ін. За поширеними повір'ями, усе це може бути використане безпосередньо чи за допомоги магії на шкоду людині.

Тому спроби одержати зразки можуть наразитися на не-вмотивовану з погляду слідчого протидію, а примусові заходи (у передбачених законом випадках) призведуть до гострого конфлікту, здатного суттєво ускладнити весь процес розслідування.

Зіштовхнувшись з подібною протидією, слідчий повинен з'ясувати її причини, і якщо вони обумовлені обрядовою чи культовою сферою, способом докладних роз'яснень спробувати змінити обрану суб'єктом позицію. Це можна зробити, запросивши авторитетних для іноземця осіб із загалу одновірців чи земляків, які дотримуються цивілізованих (сучасних) поглядів.

У ході призначення судових експертиз іноземець - підозрюваний чи обвинувачений - повинен мати можливість ознайомитися з перекладом постанови. Йому обов'язково повинні бути роз'яснені його права, а заявлені ним клопотання -уважно розглянуті. У такому ж порядку його варто ознайомити з висновком експерта і роз'яснити його право на клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи.

Ознайомлення обвинувачуваного іноземця з матеріалами завершеного досудового розслідування здійснюється за загальними правилами за участі перекладача, захисника тощо.