4.1. Загальні положення про виконання зобов'язань, що виникли зі спадкового договору
Сторінки матеріалу:
У разі солідарної вимоги кредиторів (наприклад, подружжя, котрі уклали спадковий договір щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності - частина 1 ст. 1306 ЦК України) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів, боржник (набувач) має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів (подружжю відчужувачів) у повному обсязі, звільняє боржника від виконання іншому кредитору. Солідарний кредитор (відчужувач - один з подружжя), який одержав виконання від боржника (набувача), зобов'язаний передати належне іншому солідарному кредитору (своєму подружжю) у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
У разі солідарного обов'язку боржників (набувачів, котрі домовилися з відчужувачем про солідарне виконання спадкового договору) кредитор (відчужувач) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
3) Належне виконання означає дотримання умов про строк (термін) вчинення дій, які є предметом спадкового договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений термін (певний момент у часі, із настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події[16].
Якщо спадковим договором не встановлений строк його виконання, або якщо він визначений лише моментом "до запитання ", то згідно частині 2 ст. 530 ЦК України відчужувач має право вимагати виконання дій, що є предметом договору, а набувач виконати ці вимоги в будь-який час. Однак закон надає боржнику право виконати зобов'язання у семиденний строк від дня вимоги про виконання. Цей пільговий термін не застосовується у тих випадках, коли негайне виконання випливає із сутності встановлених договором зобов'язань. Наприклад, річ була залишена на зберігання набувачеві без вказівки строку такого зберігання. Отже вона має бути повернута на першу вимогу відчужувача без будь-якого подовження строку.
Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України). За загальним правилом, можливість дострокового виконання залежить від того, в чиїх інтересах встановлений строк (термін) виконання - кредитора чи боржника. Якщо він встановлений в інтересах кредитора (наприклад, зберігання на певний строк), то кредитор має право вимагати дострокового виконання, а боржник проявляти таку ініціативу не має права. Якщо ж строк встановлений в інтересах боржника (договір позики), то боржник може виконати зобов'язання достроково, а кредитор не має права вимагати дострокового виконання.
4) Для того, щоб виконання вважалося належним, треба, щоб воно відбулося у належному місці, яке визначається договором або, актами цивільного законодавства. Воно може також випливати із сутності зобов'язань чи звичаїв ділового обороту[17].
Згідно з частиною 1 ст. 532 ЦК України перевага у визначенні місця виконання надається договору сторін. Лише у разі, коли місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться на підставі вказівок закону: а) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; б) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; в) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; г) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; д) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
5) Зобов'язання має виконуватися належним способом, тобто, шляхом вчинення боржником дій, що складають зміст зобов'язання, і з відповідним оформленням виконання.
При цьому боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: а) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; б) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; в) відсутності представника недієздатного кредитора.
Передача грошей або цінних паперів в депозит нотаріуса проводиться за місцем виконання зобов'язання (ст. 352 ЦК України, ст. 85 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.). Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 р. при виконанні зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса боржник складає заяву, де вказує відоме йому місцезнаходження кредитора та причини, за якими виконання не може бути проведене безпосередньо кредитору. На підтвердження внесення ним відповідних цінностей у депозит, він отримує від нотаріуса квитанцію або надпис на документі, що встановлює заборгованість[18].
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому документ, що підтверджує виконання зобов'язання, який може бути складений у довільній формі.