Сорок рекомендацій визнані, прийняті й ухвалені багатьма міжнародними органами. Рекомендації не є складними і не викликають труднощів, вони не обмежують свободу здійснення законних операцій і не загрожують економічному розвитку. Згадані рекомендації визначають принципи дій і надають країнам певної гнучкості у реалізації цих принципів згідно з їх специфічними умовами та конституційною базою. Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією, обов'язковою для виконання, багато країн світу взяли на себе зобов'язання боротися з відмиванням грошей шляхом реалізації Сорока рекомендацій [227]. 

Розроблені у 1990 році Рекомендації були переглянуті у 1996 році для того, щоб враховувати у них зміни тенденцій відмивання грошей і передбачати потенційну майбутню загрозу. Країни-члени FATF зобов'язалися дотримуватися дисципліни багатостороннього моніторингу і взаємного контролю. Проведення самооцінки та виконання процедур взаємного оцінювання є основними інструментами, завдяки яким FATF стежить за ходом реалізації Сорока рекомендацій урядами країн-членів. Процес взаємної оцінки супроводжується стратегією FATF щодо тих її членів, які не виконують положення Сорока рекомендацій. Заходи, які передбачає ця стратегія, відображають поступовий підхід, спрямований на посилення рівного тиску на уряди країн-членів з метою вжиття заходів щодо зміцнення систем боротьби з відмиванням грошей у своїх країнах. Стратегія, перш за все, вимагає від країни подання на пленарні засідання FATF звіту про досягнуті результати.

Діяльність FATF спрямована на виконання основних завдань, що знайшли відображення в наступних процедурах:

- поширенні інформації про заходи у сфері боротьби з відмиванням грошей на всіх континентах і в усіх регіонах світу;

- сприянні створенню всесвітньої мережі боротьби з відмиванням грошей шляхом розширення кількості країн-членів, створення регіональних органів боротьби з відмиванням грошей у різних частинах світу та тісної співпраці з відповідними міжнародними організаціями;

- здійсненні моніторингу за реалізацією Сорока рекомендацій у країнах-членах FATF. Хід реалізації Сорока рекомендацій в усіх країнах-членах здійснюється завдяки підходу, який включає дві складові: щорічне проведення самооцінки та більш детальна процедура взаємної оцінки;

- здійсненні огляду тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідних контрзаходів (проведення "типологічних досліджень").

Відмивання грошей - це діяльність, що постійно змінюється, і визначення тенденцій таких змін здійснюватиметься і надалі. Країни-члени FATF збирають інформацію і відомості про основні тенденції у сфері відмивання грошей (наприклад, використання злочинцями складних і заплутаних способів узаконення незаконно отриманих грошей, професіоналізація процесу, використання різних секторів фінансової системи та економіки, а також знаходження нових географічних шляхів) для того, щоб забезпечити відповідність Сорока рекомендацій вимогам і реаліям часу.

Діяльність деяких регіональних і міжнародних органів, таких як Група країн Азіатсько-тихоокеанського регіону з відмивання грошей (АРG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (СFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (ОGBS), у повному обсязі або частково присвячена здійсненню аналогічних завдань щодо своїх країн-членів, які ставить FATF до країн, які входять до неї.

      Співпраця з такими організаціями, спрямована на забезпечення впровадження всіма країнами світу ефективних контрзаходів проти відмивання грошей, є надзвичайно важливою частиною стратегії FATF.

FATF - це багатогалузевий орган, засідання якого відбуваються регулярно декілька разів на рік і який поєднує стратегічну потужність фахівців у сфері права, економіки та в системі примусового виконання законодавства. Напрями стратегії та ініціативи FATF обговорюються на пленарних засіданнях Групи. Обговорення торкається таких питань, як аналіз тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідні контрзаходи, моніторинг реалізації заходів боротьби з відмиванням грошей у країнах-членах FATF та діяльність, спрямована на створення всесвітньої мережі боротьби з відмиванням грошей.

Україна досить довго знаходиться у чорному списку FATF, оскільки в державі недостатньо використовувались її рекомендації. 28 листопада 2002 року Президент України підписав Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" [395]. Настала черга створення відповідних структур та оновлення діючих для виконання зазначеного закону, в тому числі і заходів щодо міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванні тероризму.

Зміна світопорядку на сучасному етапі, необхідність структурування соціального життя як на глобальному, так і на регіональному рівнях сприяли появі нового типу правової системи - міждержавно-правового, який за рядом ознак відрізняється від національних правових систем. Якщо завдання забезпечення міжнародного правопорядку покладається на міжнародно-правові та національно-правові системи (без яких міжнародне право не може бути ефективним), то суттєва роль у здійсненні міжнародного права відводиться внутрішньо-державному правовому механізму [66].

Взаємозв'язок нормативно-правових актів Ради Європи та актів її  держав учасниць щодо координації боротьби із злочинністю характеризується їх взаємною узгодженністю та збагаченням. Національне право є генетичним джерелом конвенцій, що закріплюють найкращі правові здобутки                                   та загальнолюдські цінності як на національному, так і міжнародному                           рівнях [249, 12].

Якщо виходити із сутності процесів координації, що відбуваються в межах європейського правового простору в цілому та між правовими системами Ради Європи, Європейського Союзу і держав-учасниць зокрема, то правовий механізм їх взаємодії можна визначити як певну систему правових засобів і процедур, що сприяють узгодженню дій міждержавних і національних правових систем з метою їх гармонізації та досягнення належного рівня боротьби з економічною злочинністю. Правовий механізм взаємодії міждержавних і національних правових систем повинен включати такі процедури: визначення основних принципів взаємодії; визначення сфер самостійного (автономного) правового регулювання та встановлення меж і напрямів міжнародної та національної правотворчості; визначення правових засобів взаємодії та суб'єктів їх реалізації; узгодження міжнародного та національного права в процесі правотворення та застосування. Правовими засобами, які можуть застосовуватися при забезпеченні координації взаємодії міждержавних і національних правових систем є джерела міжнародного та національного права, колізійні норми, засоби правової інтеграції. Використання тих чи інших засобів чи процедур залежить від конкретного виду взаємодії [249].

Аналізуючи підхід міжнародних організацій до взаємодії у боротьбі зі злочинністю, можна зробити висновок, що нормативне регулювання процесу координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю важливе і тому, що координаційні процедури включають багато правових засобів формування узгоджувальних зв'язків між різними суб'єктами таких рівнів, як міждержавний, державний, регіональний, територіальний, галузевий тощо. Застосування деяких з них уже урегульовано відповідними нормативними актами,  регламентація інших входить до компетенції тих органів, до яких належать функції координації.

Керівники правоохоронних структур різних держав, урядовці та політичні діячі все більше переконуються у необхідності скоординованих дій по боротьбі із злочинністю. Зазначене не є проблемою тільки для країн колишнього Радянського Союзу. "Політичні еліти та їх підручні продовжують брати хабарі при будь-якій можливості. Рука об руку з корумпованими підприємцями вони заганяють цілі нації до пастки жебрацтва та зашкоджують стійкому розвитку. Вважається, що корупція досягла небезпечно високого рівня не тільки у бідних регіонах світу, але і в інших державах, фірми яких інвестують кошти в країни, що розвиваються", заявив Пітер Айчен, голова Трансперенсі Інтернешнл, у своїй промові в Берліні в 2002 році. Аналіз цієї проблеми підтверджує висновок щодо необхідності посилення співпраці правоохоронців на міжнародному рівні.

Особливої уваги заслуговує аналіз сучасного стану координації боротьби з економічною злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів на території Співдружності Незалежних Держав. Як свідчить практика, перш за все діяльність цього важливого координуючого центру спрямована на посилення взаємодії органів внутрішніх справ країн Співдружності у боротьбі з організованою економічною злочинністю. Дослідження результатів роботи БКБОЗ показало, що заплановані заходи, в основному, виконуються. Правова допомога у кримінальних справах, у межах Мінської конвенції, за участю оперативно-слідчих груп здійснюється у повному обсязі і суттєвих зауважень з боку учасників не було. Бюро продовжує виконувати доручення не тільки органів внутрішніх справ щодо проблем боротьби із злочинністю, але і органів прокуратури, юстиції, податкової та митної служби, підрозділів прикордонних військ країн СНД. Наприклад, за 2002 рік Бюро отримало 515 таких документів, а в цілому вони складали понад 5 відсотків усіх доручень.

Крім того, здійснювався обмін оперативними версіями та оперативними даними, що потребували перевірки з використанням оперативно-розшукових засобів і спеціальних методів оперативно-розшукової діяльності. Одночасне проведення на території держав-учасниць СНД комплексу оперативно-профілактичних заходів з різних напрямів боротьби із злочинністю залишається одним із ефективних напрямів скоординованої діяльності правоохоронних органів.  

Значна увага приділяється податковими та митними органами аналізу оперативної обстановки та оздоровлення її шляхом проведення скоординованих дій у міжнародному масштабі. Так, на виконання Міждержавної програми спільних заходів боротьби із злочинністю на території СНД відповідно до узгодженого плану графіка Бюро здійснило координаційну роботу з проведення 9 одноразових комплексних та 11 спеціальних операцій. Серед них операції під кодовими назвами "Канал", "Іноземець", "КордонЗаслон", "Кордон - 2002". У результаті здійснених спільних заходів у 2002 році розкрито 89,8 тис. злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності 10,4 тис. осіб, затримано 1,9 тис. осіб, які знаходились у розшуку, припинено діяльність 566 злочинних угруповань. Однією із причин недостатньої ефективності цієї роботи можна визнати послаблення координуючої ролі Бюро, передусім тому, що до проведення спільних заходів правоохоронні органи почали відноситись формально, а значна частина правопорушників уже знала, яку вибрати лінію поведінки під час проведення операцій на міждержавному рівні.

   Заслуговує на увагу досвід створення спеціалізованого банку даних  БКБОЗ, в якому накопичено дані щодо 914 об'єктів у сфері незаконного обігу наркотиків, з яких 163 взято на облік у 2002 році. Але, на нашу думку, Україна у формуванні зазначеного банку відіграє досить пасивну роль, надіславши до нього лише дві інформації.