Особами, які обстоюють в адміністративному процесі осо­бисті права, свободи та законні інтереси в узагальненому ви­гляді виступають громадяни, державні органи, громадські орга­ни, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності. Як правило, ці особи в адміністративній справі мають особистий інтерес.

1 Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навч. по­сібник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Центр навч. літератури, 2004. —

С. 117.

2 Там само. — С. 117.

Закріплення у законодавстві їх прав, обов´язків та відпові­дальності як учасників адміністративних процесуальних відно­син надає, встановлює їм адміністративний процесуальний ста­тус, певні повноваження і водночас диференціює ці повнова­ження, за якими можна класифікувати осіб, що мають особистий інтерес у справі з урахуванням видів адміністративних прова­джень на відповідні групи.
 

1. У провадженнях у сфері управління — особами, які мають інтерес у справі, виступають: громадяни, підприємства, органі­зації, установи, заклади, незалежно від форм власності; за уза­гальнюючою назвою — суб´єкт звернення.

Суб´єкт звернення — це фізична або юридична особа, що звертається до органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових осіб щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. Суб´єкт звер­нення може звертатися: а) з заявою щодо визнання, реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів, у тому чис­лі й щодо надання адміністративних послуг або б) зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх посадових осіб, що порушують або можуть порушити права, свободи і законні інтереси фізичних або юридичних осіб.

Громадяни України також мають право звернутися до ін­ших органів державної влади, об´єднань громадян, підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов´язків із зауваженнями, скаргами та про­позиціями, що стосуються їх владних повноважень чи статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх со­ціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення1. З такими самими звер­неннями можуть звернутися військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, якщо це не сто­сується їх службової діяльності, а також іноземці, які законно знаходяться на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Суб´єкти звернення мають право:

1 Див. напр.: Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. — 1996. — № 47. — Ст. 1.

1. вимагати в уповноваженого суб´єкта роз´яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, своїх прав і обов´язків, прав і обов´язків інших учасників адміністратив­ного провадження, а також інформації про процедурні дії та процедурні рішення, прийняті під час здійснення адміністра­тивного провадження;
2. брати участь в адміністративному провадженні особисто або через свого представника;
3. знайомитися в установленому порядку з матеріалами ад­міністративної справи, робити з неї виписки та копії, в тому числі з використанням технічних засобів;
4. бути вислуханими з питань, що є предметом адміністра­тивного провадження, надавати пояснення та інші докази;

5)   подавати клопотання про:

—  відвід посадової особи суб´єкта владних повноважень;

—  залучення до провадження інших учасників;

—  витребування додаткових матеріалів;

—  призначення експертизи;

— надання копій документів, наявних у матеріалах ад­міністративної справи;

— тимчасове зупинення адміністративного провадження;

6)   користування послугами перекладача;

1. отримувати примірник адміністративного акта, прийня­того за результатами розгляду адміністративної справи;
2. оскаржувати адміністративний акт, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб´єкта владних повноважень.

Суб´єкт звернення зобов´язаний:

а)  подавати документи, докази та матеріали, необхідні для 
здійснення провадження;

б) повідомляти про зміну адреси та причини неприбуття на 
запрошення суб´єкта владних повноважень;

в) добросовісно користуватися належними йому правами та 
виконувати вимоги, встановлені законодавством.

Особливістю цієї групи учасників (осіб) адміністративного провадження є те, що вони не мають владних повноважень у сфері адміністративної процесуальної діяльності.

У цій групі проваджень особами, які мають інтерес у справі, виступають і заінтересовані особи.

Заінтересована особа — це фізична або юридична особа, права і законні інтереси якої зачіпає або має зачіпати прийнят­тя суб´єктом владних повноважень адміністративного акта.

Заінтересована особа про свою участь в адміністративному провадженні подає клопотання суб´єкту владних повноважень, або може бути залучена до адміністративного провадження за ініціативою суб´єкта владних повноважень, або за клопотанням суб´єкта звернення.

На заінтересовану особу поширюються права і обов´язки, передбачені для суб´єкта звернення.

2. В провадженнях з адміністративного судочинства особа­ми, які мають інтерес у справі, виступають громадяни, держав-
 

ні органи, органи місцевого самоврядування, державні служ­бовці, організації, підприємства, установи, заклади незалежно від форм власності, які в адміністративному судочинстві прий­нято називати сторонами.

Сторонами в адміністративному судочинстві є позивач та відповідач як можливі учасники оспорюваних прав та обов´язків, що виступають суб´єктами публічно-правових відносин. Сто­рони виступають головними учасниками, без яких неможливий сам процес.

Характерною ознакою сторін є те, що вони мають право звер­татися до суду за захистом і навіть тоді, коли особи лише вважа­ють, що їхні права, свободи та інтереси в сфері публічно-право­вих відносин порушено, хоча таке порушення, можливо, і не мало місця насправді. Суд повинен розглянути такий спір, тому, що, крім конституційної гарантії права (ст. 55), на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, ч. 2 ст. 6 КАСУ встановлюється, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді.

Наступною ознакою сторін є також те, що у всіх випадках процес в адміністративній справі ведеться від імені та в інтере­сах сторін. Це правило діє також, коли справу порушує не осо­бисто позивач, а інші особи в його інтересах.

Позивач — це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. По­зивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни Ук­раїни, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, уста­нови, організації (юридичні особи). Позивачем може бути та­кож суб´єкт владних повноважень, у випадках коли позовна заява до адміністративного суду подається на забезпечення ви­конання його повноважень.

Відповідач — це суб´єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАСУ.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об´єднання, юридичні особи, які не є суб´єктами владних пов­новажень, можуть бути відповідачами, відповідно до ч. 4 ст. 50 КАСУ, лише за адміністративним позовом суб´єкта владних пов­новажень:

1)  про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або 
всієї діяльності громадян;

2)  про примусовий розпуск (ліквідацію) об´єднання громадян;

1. про примусове видворення іноземця чи особи без грома­дянства з України;
2. про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5)   в інших випадках, встановлених законом.

Сторони користуються рівними загальними процесуальни­ми правами, обсяг яких збігається з правами та обов´язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 49 КАСУ). Врахову­ючи те, що сторони посідають головне положення в розгляді справи, законодавець наділяє їх додатковими досить важливи­ми процесуальними правами (ст. 51 КАС України), за допомо­гою яких сторони можуть чутливо впливати на хід справи.

Додаткові права сторін за змістом можна класифікувати на дві групи.

1.  Право на зміни в позовному спорі. 
Позивач має право:

а) змінити підставу або предмет адміністративного позову;

6)  збільшити або зменшити розмір позовних вимог;

в) відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення судового розгляду, а в суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Відмова від адміністративного позову тягне закриття про­вадження у справі та закінчення спору у справі. Тому законо­давець чітко врегульовує порядок і наслідки відмови на всіх етапах розгляду справи: під час підготовчого провадження вре­гульовано ст. 112 КАСУ; під час судового розгляду справи — ст. 135 КАСУ; у суді апеляційної інстанції — ст. 194 КАСУ; у суді касаційної інстанції — ст. 219 КАСУ.

2.  Право на визнання позовного спору. 
Відповідач має право:

а) визнати адміністративний позов повністю або частково в будь-який час до закінчення судового розміру. В разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 КАСУ. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Порядок визнання ад­міністративного позову врегульовано статтями 112, 136 КАСУ;
 

б)  подати заперечення проти адміністративного позову. За- 
перечення виражається у відхиленні позовних вимог відповіда- 
чем з обґрунтуванням відповідними доказами своєї позиції. 
Підставами для заперечення можуть бути як процесуальні, так 
і матеріальні обставини. Процесуальні обставини пов´язані з 
підсудністю справи, матеріальні — пов´язані з відсутністю пра- 
ва у позивача, відсутністю правового врегулювання матеріаль- 
них суспільних відносин та ін. Заперечення адміністративного 
позову, на наш погляд, це фактична відмова, яка має бути 
викладена у письмовій формі. Порядок прийняття відмови вре- 
гульовано ст. 112 КАСУ;

в)  на примирення. Сторони можуть досягти примирення на 
будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для 
закриття провадження в адміністративній справі. У такому разі 
суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. По- 
рядок ухвалення судових рішень регламентується ст. 160 КАСУ.

До осіб, які обстоюють в адміністративному процесі права і інтереси, належать треті особи.