Соціальний ефект добровільної здачі великого чи особливо великого розміру наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів буде більш значним, ніж ефект здачі зазначених предметів у невеликому розмірі. Т ому держава повинна бути зацікавленою в здачі якнайбільших обсягів наркотичних засобів і з метою стимулювання позитивної посткримінальної поведінки осіб, запропонувавши їм кримінально-правове заохочення у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності за вчинені злочини у сфері обігу наркотичних засобів [52].

По два заохочувальні приписи мають розділи I "Злочини проти основ національної безпеки" та VII Особливої частини КК "Злочини у сфері господарської діяльності". Видається, що заохочувальний потенціал у протидії злочинам проти основ національної безпеки використаний повністю. Звільнення від кримінальної відповідальності передбачено ч. 2 ст. 111 і ч. 2 ст. 114 КК на підставах комплексної позитивної посткримінальної поведінки у вигляді невчинення чи припинення злочинних дій, добровільного повідомлення про отримане завдання та відвернення внаслідок заподіяних заходів шкоди інтересам України. Очевидна попереджувальна і профілактична спрямованість цих заохочувальних приписів у протидії таким вкрай суспільнонебезпечним злочинам як державна зрада і шпіонаж [53, 54]. Проте, на наш погляд, є можливості поширити дію заохочення на припинення злочинних дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК) і посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК) з метою викриття й відвернення шкоди національній безпеці України.

Зазначені злочини зазвичай вчинюються злочинними об'єднаннями, які характеризуються стійкістю організованої групи та злочинної організації, що полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, які можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитися чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення коруп- ційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. Набуття організованою групою, крім ознак внутрішньої, ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію [45].

Отже, підставами звільнення від кримінальної відповідальності бажано передбачити: а) припинення умисних дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змови про вчинення таких дій, публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ст. 109 КК) чи з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ст. 110 КК); б) добровільне і своєчасне повідомлення органам державної влади про плани та склад злочинного об'єднання; в) якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернене заподіяння шкоди національним інтересам України.

На можливість запровадження такого заохочувального припису вказують і норми кримінального законодавства Російської Федерації. Так, у примітці до ст. 275 Кримінального кодексу РФ зазначається, що особа, яка вчинила державну зраду, а також шпіонаж і насильницький захват влади або насильницьке утримання влади, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільним і своєчасним повідомленням органам влади або іншим чином сприяла відверненню подальшої шкоди інтересам Російської Федерації та в її діях немає іншого складу злочину [55, с. 698].

Значну перспективу впровадження заохочувальних приписів мають кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності [56, с. 5]. Ми погоджуємось з думкою В. Я. Тація, що потрібна деміфологізація кримінального законодавства. Не варто розраховувати, що кримінальна відповідальність, правові засоби можуть стати панацеєю в розв'язанні складних економічних і соціальних проблем розвитку України. Слід виходити з того, що кримінальне право є останнім, крайнім заходом боротьби з негативними явищами в економіці та суспільному житті. Саме тому не можна захоплюватися надто популярною в буденній правосвідомості ідеєю посилення репресивних заходів [16, с. 18].

За різними оцінками, в останні роки на тіньову економіку припадає від 50 до 60 % сукупного обсягу ВВП. Тобто критичний її рівень, який за західними оцінками дорівнює 30-35 %, у нашій країні перевищено майже вдвічі. Щорічний відплив капіталу становить, за експертними оцінками, близько 20 млрд дол. США, неофіційно експортованих з України [58, с. 44].

Існуючі приписи про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), до притягнення її до кримінальної відповідальності" (ч. 4 ст. 212 КК) та сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану Пенсійному фонду України їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), до притягнення її до кримінальної відповідальності" (ч. 4 ст. 212-1 КК) активно застосовуються в діяльності податкової міліції. У 2002 р. у зв'язку з погашенням податкової заборгованості і сплатою фінансових санкцій від кримінальної відповідальності було звільнено близько 2,5 тис. осіб, за перше півріччя 2003 р. - понад 1 тис. осіб, за 10 місяців 2004 р. - більше 1 тис. осіб та до бюджету держави додатково надійшло близько 125 млн грн [22, с. 467].

Проблема вдосконалення заохочувальних кримінально-правових приписів за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності жваво дискутується в наукових колах [59, с. 49]. Висловлюється обґрунтована думка про необхідність розширення кола спеціальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності за господарські злочини взагалі [60, с. 53].

Загальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності є звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачені в розділі IX Загальної частини КК. їх застосування за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності обмежується передумовами застосування - вперше вчинення злочинів невеликою тяжкості (ст. ст. 45, 46 КК) або невеликої чи середньої тяжкості (ст. ст. 47, 48 КК) та безпосередніми підставами звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи. У літературі вже вказувалось на обставини, що унеможливлюють застосування загальних видів звільнення за вчинення значної кількості злочинів у сфері господарської діяльності. Ці обставини зумовлені виключно державно-публічним характером зазначених злочинів, у структурі юридичних складів котрих зазвичай не виокремлюється потерпілий, не визначаються суспільно-небезпечні наслідки, що ускладнює звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям або примирення винного з потерпілим. Так, неможливе звільнення у зв'язку з примиренням винного з потерпілим при вчинені злочинів у сфері господарської діяльності, які завдають шкоди інтересам держави, значній кількості або невизна- ченому колу осіб (ст. 202, 203, 204, 205, 206, 207 КК та ін.).

Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, що поширювались би на "господарські злочини взагалі", не повинні дублювати загальні підстави визначені розділом IX Загальної частини КК. Вони, на наш погляд, мають відповідати наступній посткримінальній поведінці особи: а) добровільному самовикриттю у вчиненому злочині; б) активному сприянню у розслідувані злочину; в) усуненню завданої злочином шкоди.

Чинні редакції заохочувальних приписів ч. 4 ст. 212 і ч. 4 ст. 212-1 КК не сприяють самовикриттю особи у вчиненому податковому злочині. Варто погодитися з думкою, що відношення до проблеми подолання (зменшення) латентності податкової злочинності заохочувальна норма не має (точніше - майже не має): 1) її дія поширюється на вже виявлені ухилення від сплати податкових платежів; 2) особа не спонукається до добровільного з'явлення з зізнанням і повідомлення про невідомі для правоохоронних органів факти злочинних порушень податкового [22, с. 514]. В аналізованих заохочувальних приписах містяться спеціальні вказівки, що позитивна посткримінальна поведінка особи має бути здійснена "до притягнення до кримінальної відповідальності". Думки дослідників на кінцевий момент, коли особа ще може розраховувати на звільнення від кримінальної відповідальності, поділилися від "моменту порушення проти такої особи кримінальної справи" [61, с. 471 ] до "моменту набрання обвинувальним вироком законної сили" [62, с. 204]. Більш виваженою та такою, що ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. (справа № 1-15/99 про депутатську недоторканність) [63], є позиція О. О. Дудорова, що цим моментом є винесення слідчим мотивованої постанови про притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК) і пред'явлення цій особі обвинувачення [64, с. 200].

Звертає на увагу, що заохочувальні приписи ч. 4 ст. 212 і ч. 4 ст. 212-1 КК фактично допускають недобровільну посткриміна- льну поведінку особи у вигляді сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також вимушене відшкодування шкоди завданої державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) чи страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вимушене відшкодування шкоди завданої Пенсійному фонду України їх несвоєчасною сплатою. Як правильно зауважує П. П. Андрушко, у ч. 4 ст. 212 КК звільнення від кримінальної відповідальності не обумовлюється, зокрема, добровільністю дій особи, як це має місце у деяких нормах КК, якими передбачено спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності [65, с. 30]. Очевидно існує певна розбіжність між зазначеними приписами податкових злочинів та соціально-правовою природою заохочувальних норм Особливої частини КК. Єдиним виправданням такого стану речей може бути виключно прагматична спрямованість цих норм на наповнення бюджету коштами, розвантаження правоохоронних ресурсів держави, продовження нормальної фінансово-господарської діяльності платника податків.