Одним з пріоритетних напрямів вдосконалення національного кримінального законодавства є пошук нових, альтернативних примусу і покаранню, способів вирішення кримінально-правових конфліктів. Альтернативні заходи витребувані сучасним українським суспільством, яке поступово усвідомлює, що традиційний арсенал кримінально-правових заходів впливу на злочинність не вирішує проблеми протидії злочинності в цілому, високим залишається рівень рецидивної злочинності, не знижуються показники злочинів, що вчинюються неповнолітніми, корисних злочинів та злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин тощо. Заохочувальні норми Особливої частини КК є ефективними правовими засобами стимулювання позитивної соціальнокорис- ної поведінки, які певною мірою складають противагу заборонним кримінально-правовим нормам. Проте, як уже зазначалось, вони закликані разом вирішувати основне завдання кримінального законодавства з правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Основними напрямами розвитку заохочувальних приписів Особливої частини КК уявляються: а) підвищення ефективності існуючих заохочувальних норм; б) впровадження нових ефективних заохочувальних норм.

Найбільшу кількість заохочувальних приписів мають розділи IX "Злочини проти громадської безпеки" та XIII "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення". Ці заохочувальні приписи закликані, насамперед, виконувати профілактичну функцію, попереджувати вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів [42, с. 39-40].

Велику суспільну небезпеку мають: створення злочинної організації (ст. 255 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК), незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Кримінально- правова боротьба з ними ускладнюється високою природною латентністю, заходами злочинних угруповань щодо власної безпеки, захисту від викриття, нейтралізації всіх форм соціального контролю. За таких умов виправданим є заохочення осіб щодо добровільної заяви про створення злочинного угруповання або участі в них та активного сприяння розкриттю їх злочинній діяльності. Заохочення у вигляді спеціального звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинного угруповання має на меті самовикриття та викриття організатора, керівника та інших учасників злочинного угруповання, повідомлення про відомі, вчиненні цим злочинним угрупованням злочинів та злочинні зв'язки з іншими кримінальними угрупованнями, унеможливлен- ня вчинення ними нових злочинів, ефективну взаємодію з правоохоронними та судовими органами із розслідування та здійснення правосуддя.

Злочинні угруповання мають сувору ієрархію. Організатори і керівники таких угруповань є центральними діючими особами злочинної діяльності. Саме вони утворюють організаційний, матеріальний, ресурсний, інтелектуальний тощо потенціал злочинного угруповання [43, с. 282]. Заохочувальні приписи виключають їх застосування до організатора та керівника злочинного угруповання. У літературі висловлюється точка зору про можливість поширення звільнення від кримінальної відповідальності також на організаторів і керівників злочинних організацій. Такий підхід може бути виправданий тим, що закріплена в законі можливість звільнення від кримінальної відповідальності поряд із рядовими учасниками злочинної організації також її організаторів і керівників має на меті запобігання тяжким злочинам, які можуть бути вчинені злочинною організацією, та небезпечних наслідкам цих злочинів [44, с. 91].

Така пропозиція слушна. Якщо пріоритетною соціальною цінністю визнати проблему підвищення ефективності протидії організованій злочинності, то немає суттєвої різниці, хто саме робить заяву і в який спосіб досягається кінцева мета - викриття злочинного угруповання. Проте, на наш погляд, звільнення організатора і керівника злочинної організації повинно обумовлюватися принаймні фактичним невчиненням злочинним угрупованням тяжких або особливо тяжких злочинів. Така передумова можливого звільнення ґрунтується на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями", що злочинна організація - це внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що потребує ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Злочинну організацію слід вважати утвореною (створеною), якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак такої організації. При цьому не має значення, передувала набуттю об'єднанням ознак злочинної організації стадія його існування як організованої групи чи зазначена організація була одразу створена як така. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак злочинної організації, ці злочини за наявності до того підстав необхідно кваліфікувати як такі, що вчинені організованою групою [45].

Позитивна посткримінальна поведінка організатора і керівника у вигляді добровільної заяви про існування злочинної організації в поєднанні з невчиненням, організованої чи керованої ними, організацією тяжких або особливо тяжких злочинів та активне сприяння розкриттю, розслідуванню та розгляду кримінальної справи у суді є необхідною і достатньою підставою для звільнення їх від кримінальної відповідальності.

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів мають стійку тенденцію зростання. Протидіяти їх поширенню, виявленню й розкриттю, виведенню з незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, підвищенню ефективності роботи спеціальних підрозділів ОВС та здійсненню правосуддя закликані й заохочувальні приписи, що передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності. Проте в літературі висловлюється точка зору, що арсенал заохочувального впливу по даній категорії справ використовується неповно і неефективно [46, с. 225].

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, за вчинення яких можливе звільнення від кримінальної відповідальності належать до так званих злочинів з альтернативним діянням. Особливість цих злочинів полягає в тому, що кожне з вказаних у диспозиції статті діянь вже утворює закінчений склад злочину. Однак послідовне чи одночасне вчинення декількох чи всіх з указаних діянь також становить одиничний злочин [47, с. 12]. Так, у ч. 1 ст. 307 КК передбачено сім альтернативних дій: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, у ч. 1 ст. 309 КК шість діянь: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту; у ч. 4 ст. 311 КК також шість діянь: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних речовин.

Держава зацікавлена в тому, щоб якнайбільше наркотичних засобів було вилучено з нелегального обігу, і вони не дійшли до споживача-наркомана. Разом з тим встановлення обмеження на добровільну здачу наркотичних засобів залежно від того, яким чином вони були отримані особою, шляхом виробництва, виготовлення, придбання чи розкрадання, суттєво обмежує стимулюючий потенціал норм про звільнення від кримінальної відповідальності, не спонукає до добровільної здачі наркотичних засобів осіб, які заволоділи ними шляхом розкрадання. При цьому викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем визнаються законодавцем менш суспільно небезпечними а ніж виробництво, виготовлення чи придбання цих засобів. Санкції ч. 1 і 3 ст. 308 КК більш м'які, ніж санкції відповідних частин ст. 307 КК. Тому слід підтримати пропозицію щодо розширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів за рахунок віднесення до них контрабанди, викрадення, привласнення, вимагання цих засобів, заво- лодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем [48, с. 79-80].

Крім того, можливе поширення випадків звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів за рахунок зняття обмежень на здачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великому та особливо великому розмірі. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів застосовуються коли предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори у невеликих розмірах. Приміткою до ст. 305 КК встановлюється, що великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що застосовується в розділі XIII Особливої частини КК України, визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я [49]. У літературі ґрунтовно ставиться питання про необхідність визначення невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів у законодавчому порядку, оскільки зміни цих розмірів органом виконавчої влади (Міністерством охорони здоров'я України) можуть привести до "несанкціонованого законодавцем розширення сфери застосування кримінального закону" [50, с. 167].

Одним з напрямів поширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності є зняття перепон звільнення, що стосуються розміру наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Права О. В. Наден, коли вказує, що з позицій "de lege ferenda" обмеження передумов звільнення від кримінальної відповідальності лише злочинами, предметом яких є невеликий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів не є виправданим, оскільки це не відповідає політиці держави у протидії незаконному обігу цих речовин. У кожному з випадків звільнення особи від кримінальної відповідальності такі засоби вилучаються з незаконного обігу і переходять під контроль держави, нейтралізується суспільна небезпечність їх виробництва, вироблення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання. При цьому рівною мірою погашається як відносно більш низька суспільна небезпечність таких дій з невеликим обсягом, так і відносно більш висока суспільна небезпечність цих дій з великим чи особливо великим обсягом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів [51, с. 146-147]. Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добровільно здали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великому чи особливо великому розмірі буде ефективно сприяти вилученню з незаконного обігу зазначених предметів, досягненню мети мінімізації злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Здача наркотичних засобів у великому чи особливо великому розмірі унеможливить від їх вживання широке коло споживачів.