Як бачимо, з урахуванням криміногенної ситуації в економіці приймались рішення щодо реорганізації структури Кабміну в частині забезпечення координації діяльності правоохоронних органів.

Розглядаючи теорію прийняття рішень, основну увагу у дослідженні необхідно приділити методам та іншим процедурам, а також ресурсному забезпеченню. Доцільно погодитись з думкою таких вчених, як Ю.Л. Титаренко, В.Д. Сущенко, В.П. Філонова та О.І. Коваленко, які вважають, що категорія управлінського рішення має багатоаспектний зміст. У широкому розумінні термін "управлінське рішення" можна сприймати як концентроване відображення процесу управління на його заключній стадії або як команду, що надходить від управлінської підсистеми до керованої і підлягає виконанню [93, 3031]. 

Управлінське рішення має соціально-економічну природу. Воно пов'язане з діяльністю людини, яка керує іншими людьми і використовує при цьому всі свої здібності, уміння, знання та навички. Можна виділити три пов'язані між собою аспекти управлінського рішення. По-перше, управлінське рішення можна розглядати як вид діяльності, яка застосовується в управляючій підсистемі й пов'язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій. У цьому аспекті управлінське рішення - це вид роботи в апараті управління, певний етап процесу управління. По-друге, управлінське рішення - це варіант впливу управляючої підсистеми на керовану, своєрідна формула впливу. У цьому розумінні управлінське рішення є описом передбачуваних дій управляючої підсистеми стосовно керованої. По-третє, управлінське рішення - це організаційно-практична діяльність керівника в керованій системі. Акцентуючи увагу на цьому важливому аспекті, управлінське рішення іноді визначають як акт організаційно-практичної діяльності керівника й апарату управління, що здійснюється за заздалегідь розробленим і свідомо вибраним варіантом. Розуміння управлінського рішення тільки в такому трактуванні звужує його повний зміст. Для правильного розуміння управлінського рішення необхідно завжди враховувати дані аспекти в єдності та взаємозв'язку [97, 143].

Сутність будь-якого рішення - вибір із можливих альтернатив на основі відповідної інформації з урахуванням очікуваних наслідків окремих альтернатив. При оцінці очікуваних наслідків особливого значення та винятковості набувають, в основному, бажані результати. Проте рішення можуть мати і небажані наслідки. Рішення, що претендує на раціональність, повинне враховувати і дисфункціональні наслідки обраних альтернатив [197, 363375].

На перший погляд може здатися, що управлінські рішення однорідні в діяльності державних органів. Але при всій спільності технології прийняття рішень ті, що приймаються при координації в управлінні правоохоронними органами, ураховують особливості функціонування різних напрямів діяльності та обумовлюють необхідність використання технологій, модифікованих до цього напряму.

Правоохоронним органам притаманна певна особливість, адже їх рішення мають обов'язковий характер. Вони засновані переважно на правових актах, тоді елемент примусу, який часто наявний у них, буде легітимним. Для того, щоб правоохоронні органи конструктивно використовували повноваження, що стосуються управлінських рішень, вони закріпляються в правових нормах. Координаційне рішення - це акт управління, за допомогою якого суб'єкт координації визначає підстави виникнення, зміни або припинення узгоджених дій об'єктів координації. В основу координаційного рішення повинно бути покладено функцію координації.

Різні підходи до управлінських рішень випливають із вимог, яким повинне відповідати рішення, щоб бути конструктивним. Так, українські вчені Ю.Л. Титаренко, В.Д. Сущенко, В.П. Філонов, О.І. Коваленко до цих вимог відносять наукову обґрунтованість, законність, актуальність, реальність, конкретність, несуперечність, своєчасність, інформативність [97, 143].

На думку В.А. Абчука та В.А. Бункіна, необхідно, щоб кожне управлінське рішення відповідало таким вимогам: мало чітку мету; було обґрунтованим; мало адресата та терміни виконання; не містило суперечностей; було ефективним, конкретним, своєчасним, досить повним, коротким, чітким, зрозумілим для виконавця, без будь-яких додаткових уточнень і роз'яснень [1, 27].

На думку Ю.В. Колесникова, до управлінських рішень повинні висуватись наступні вимоги: ясна мета; обґрунтованість; адресність і терміни виконання;  узгодженість як із внутрішніми, так і з зовнішніми обставинами, а також з прийнятими рішеннями та рішеннями, які ще будуть прийматись з аналогічною або подібною проблематикою; правомочність; ефективність; своєчасність; повнота, чіткість і стислість; максимальне врахування всіх можливих наслідків і ризиків; відповідальність виконавців за порушення термінів реалізації;   наявність форм як підсумкового, так і попереднього (поетапного) контролю [243, 323].

Узагальнюючи різні думки, можна прийти до висновку, що вимоги, які повинні висуватись до управлінських рішень при координації правоохоронних органів у боротьбі з економічною злочинністю, такі: законність; наукова обґрунтованість; визначення повноважень суб'єктів; рівень компетентності учасників процесу прийняття рішень; конкретність; своєчасність інформації та прийняття рішення.

Управлінські рішення, що приймаються при координації правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, пов'язані з використанням бюджетних коштів і, відповідно, будь-яке недостатньо аргументоване рішення негативно відображається на невиправданих витратах, що викликає незадоволення населення.

Відзначимо також специфіку державної організації, що виражається у високій значимості ієрархічних відносин, детермінованих правовими нормами й обов'язком виконання директивних приписів. Подібна цілеспрямована діяльність обумовлює значні обмеження у сфері роботи з управлінськими рішеннями, у тому числі зменшення потенційної кількості альтернатив, що розробляються, але, в той же час, гарантує інформаційне забезпечення рішень і визначає міру відповідальності за їх виконання з дотриманням певних стандартів.

Назване обмеження дещо звужує свободу дій виконавців, службовців, але не позбавляє її повністю. У будь-якій державній установі службовці зберігають значну свободу при прийнятті та виконанні рішень, власну етику поведінки та ціннісні орієнтації. Майже у кожного службовця будь-якого рівня організаційної ієрархії завжди залишається певний вільний простір для власного вибору, хоча базові цінності, що враховуються при прийнятті рішень, потрібно віднести до формального ієрархічного механізму контролю.

Поєднання формальних і неформальних складових роботи з координаційними рішеннями в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю створює в теорії необхідні передумови для їх обґрунтування. Але насправді оптимальне функціонування організацій - це швидше бажання, допуск, прогноз, ніж реальність. Тенденції розвитку організацій, як правило, модифікуються під впливом багатьох факторів. При цьому наслідки знаходяться у зростаючій пропорційності залежно від рівня організаційної ієрархії. Означена модифікація обумовлюється, крім рівня ієрархії, ще і тією обставиною, що будь-яка діяльність в організації проходить через призму людської поведінки, що проявляється у неформальних зв'язках, для яких характерні своя система відносин ієрархії та своя система інформації [50, 39].

Важливе значення мають фактори, які доцільно враховувати (крім правових норм) у процесі підготовки та прийняття рішень щодо координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочиністю: особисті якості службовців, які беруть участь у діяльності; статус службовців; міра делегованих повноважень та їх залучення до розробки і прийняття рішень; правове положення відомства. Велике значення мають також етичні принципи прийняття рішень при координації в управлінні правоохоронними органами, адже учасники боротьби з економічною злочинністю залежно від сфери компетенції при прийнятті рішень виконують різні функції. Крім того, вони належать до різних правоохоронних органів і керуються різним "набором" профілактичних засобів. На нашу думку, їх умовно можна розділити на такі групи інтересів: державні; управлінські; професійні, а також інтереси конкретного правоохоронного органу.

Важливо знати та застосовувати технологію прийняття рішень, тобто її етапи (стадії). Основні стадії підготовки управлінських рішень при координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю наступні: виникнення проблеми та її усвідомлення або отримання розпорядження "зверху"; формування мети та постановка завдань; збір і аналіз інформації; правове забезпечення даних науки; прогнозування та конструювання варіантів рішення; вибір та обґрунтування раціонального рішення.

Процес прийняття управлінського рішення при координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю має такі етапи: узгодження варіантів проекту рішення та колегіальне обговорення; колективне затвердження у конкретній формі. Потрібно враховувати, що лише при поєднанні всіх етапів процесу управління і дотримання технологічного циклу прийняття рішень цей процес буде здійснено об'єктивно, науково, обґрунтовано.

Боротьба з економічною злочинністю може бути ефективною, якщо будуть з'ясовані ті величини, які впливають на хід виконання запланованих заходів. Правильність вибору критерію оцінки конструктивності прийнятих рішень має велике значення, адже неправильно обрані критерії можуть призвести до помилкових висновків щодо прийнятих рішень.

Рішення при координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю приймаються на різних рівнях управлінської системи, але рішення, які приймає міністр, керівник управління або начальник  служби  районного відділу, будуть різними.

Важливим специфічним компонентом в управлінській діяльності є ризик. Він супроводжує будь-яке управлінське рішення як на стадії його прийняття, так і на стадії реалізації. Адже політичні й економічні зміни, непередбачувані закони та урядові рішення можуть негативно вплинути на дійсно кваліфіковані управлінські рішення, особливо це стосується рішень, що приймаються при координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Ризик - категорія вірогідна, непередбачувана. Навіть при скрупульозних розрахунках і прогнозах фактора непередбачуваності неможливо запобігти. Категорія ризику в системі державного управління СРСР була відсутня. Не досліджувався даний термін і в наукових працях, не використовувався в законодавчих і нормативних актах. Система державного управління та кадри, що діяли в ній, також не враховували ризику. На відміну від вітчизняної, у зарубіжній літературі дослідження ризику представлено досить широко. Наприклад, у Торонто (Канада) організовано інститут, що займається прикладними проблемами аналізу й оцінки ризику. Вивченню різних аспектів ризику присвячено тисячі видань і статей, тільки англійською мовою видається близько десятка спеціальних журналів, де публікують матеріали на теми ризику. Але не дивлячись на те, що в механізмі прийняття управлінських рішень не враховувався ризик при координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю, у державі були керівники, які свідомо йшли на ризик і часто досягали позитивного результату. У науковому розумінні ризик - це специфічна діяльність в умовах невизначеності та ситуацій необхідного вибору. Там, де відсутній вибір, не виникає ризикової ситуації і, відповідно, не буде ризику. Багатогранність ризику та різне етимологічне значення цього поняття викликають різноманітні його тлумачення, часто зовсім протилежні.