Іншою нагальною проблемою, що потребувала вирішення, бу­ло визначення подальшої долі майнових паїв, не витребуваних у натурі

їх власниками. На той час витребували майно з пайового фонду лише окремі власники майнових паїв або їх спадкоємці. Причин такого стану є декілька. По-перше, високоліквідного майна (грошові кошти, тракто­ри й автомобілі, поголів´я тварин, насіннєвий фонд, корми тощо), яке можна ефективно використати після одержання в рахунок майнового паю, фізично не може вистачити порівну для всіх селян—співвласників майнового комплексу колишнього КСП. По-друге, низьколіквідне май­но (як-то тваринницькі приміщення та обладнання для них), частка якого у пайовому фонді завдяки високій балансовій вартості є знач­ною, складно використовувати поодинці. Наприклад, у результаті пе­репаювання власнику майнового сертифікату у рахунок паю було виді­лено десяту частину корівника. Безсумнівним є той факт, що великої потреби у цьому майні особа—співвласник майна КСП не відчуває, адже його ефективне використання за цільовим призначенням можли­ве лише у разі цілісного застосовування за умови повного заповнення худобою. По-третє, вагома кількість майнових паїв залишилася неви- требуваною внаслідок смерті поодиноких осіб похилого віку за відсут­ності спадкоємців. По-четверте, через відсутність достатньої роз´яс­нювальної роботи з боку державних органів, а також відому інертність селянських мас до нововведень майнові паї так і залишилися невитре- буваними.

У результаті велика частина засобів виробництва виявилася неза- діяною у процесі сільськогосподарського виробництва. З метою подо­лання зазначених негативних наслідків процесу перепаювання Міні­стерством аграрної політики України було прийнято цілу низку реко­мендаційних актів. Наказом від 6 квітня 2001р. № 96 було затверджено Рекомендації щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну частко­ву власність та організації управління таким майном.

Для врегулювання відносин між співвласниками невитребуваного майна Рекомендаціями запропоновано укладення договору про спіль­не володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. У цьому договорі визначається особа, уповноважена від імені всіх співвласників майна на представлення їх інтересів при укладанні в подальшому цивільно-правових договорів. Укладання таких договорів, спрямованих на використання майна пайо­вого фонду відбувається за рішенням зборів співвласників, які доруча­ють уповноваженому їх підписання від імені співвласників. Форму до­говорів про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, наведено у додатку до зазначених Рекомендацій.

Способи використання майна співвласників було визначено Реко­мендаціями щодо використання майна, яке перебуває у спільній част­ковій власності, затвердженими наказом Міністерства аграрної політи­ки України від 9 квітня 2001 р. № 97 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінагрополітики від 1 липня 2003 р. № 210): 1) частина інвен­тарних об´єктів, які задіяні у виробничому процесі, передається в орен­ду суб´єкту підприємницької діяльності на підставі договору оренди, форма якого наводиться у додатку; 2) частина інвентарних об´єктів, які не використовуються у виробництві в даний час, але надалі можуть бу­ти використані, передається користувачеві майна на зберігання на під­ставі договору схову; 3) частина інвентарних об´єктів, які не задіяні у виробничому процесі і не мають перспективи використання, за рішен­ням співвласників може бути демонтована і ліквідована. При цьому матеріали від демонтажу за їх ліквідаційною вартістю включаються до пайового фонду або видаються співвласникам у рахунок їх майнових паїв.

Оборотні засоби, які ввійшли до пайового фонду, підлягають вику­пу орендарем на умовах товарного кредиту. Договір оренди частини майна, яке перебуває у спільній частковій власності, рекомендовано укладати на термін, який відповідає терміну оренди землі. Форми дого­ворів оренди, схову та купівлі-продажу майна, що знаходиться у спіль­ній частковій власності, наведені у додатках до Рекомендацій.

Рекомендовано також диференціювати орендну плату за користу­вання майном на дві частини: 1) премію власнику майна в розмірі не менше 1% від вартості паю, яка виплачується власнику майна в грошо­вій, натуральній формі чи послугами за домовленістю сторін; 2) амор­тизаційну складову в розмірі амортизаційних відрахувань на орендо­ване майно, яка є джерелом формування фонду відтворення орендова­них основних засобів. Під амортизацією розуміється щорічна вартість зносу основних засобів. Наприклад, за технічними характеристиками заводу-виготовлювача трактор вартістю 200 тис. грн має максималь­ний строк експлуатації 10 років. Це означає, що вартість такого тракто­ра буде щорічно пропорційно переноситися на вартість виробленої про­дукції. Кожен рік вартість трактора зменшуватиметься на 20 тис. грн аж до повного його зносу через 10 років.

Тому пропозиція покласти на орендаря обов´язок створювати фонд відтворення орендованого майна є прогресивною. Під час експлуатації основні засоби посилено зношуються і тому потребують капітального і поточного ремонтів. Цілком логічним є те, щоб орендар відрахову­вав кошти у спеціальний фонд у розмірі щорічного зносу орендованих основних засобів.

Порядок використання фонду відтворення орендованих основних засобів регламентується Тимчасовим положенням про фонд відтво­рення орендованих основних засобів, затвердженим зазначеним нака­зом Мінагрополітики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Відповідно до цього положення розмір відрахувань встановлюється договором орен­ди залежно від складу і вартості орендованого майна. Кошти Фонду можуть використовуватись як для реконструкції та поліпшення орен­дованих основних засобів, так і для розширення виробництва, тобто придбання нових основних засобів чи модернізації діючих.

Пізніше наказом Міністерства аграрної політики України від 1 лип­ня 2003 р. № 210 Тимчасове положення про фонд відтворення орендо­ваних основних засобів було перейменоване на Примірне положення про фонд відтворення орендованих основних засобів. При цьому зміни відбулися лише щодо назви фонду: зміст обох положень залишився ідентичним.

Одним із напрямів використання майнових паїв є запропонований Мінагрополітики України шлях створення сільськогосподарських об­слуговуючих кооперативів відповідно до Рекомендацій щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогос­подарських підприємств, затверджених наказом від 18 березня 2003 р. № 67. Рекомендації застосовуються у випадках, коли співвласники май­на пайового фонду або майна спільної часткової власності колишніх членів реорганізованих КСП разом отримують у натурі належні їм май­нові паї або частки у спільному майні і мають намір створити неприбут­кові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, в яких власник майнових паїв або частки у спільному майні та споживач цих послуг поєднуються в одній особі.

Нарешті, 20 травня 2008 р. Міністерство аграрної політики Украї­ни прийняло Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових наїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (далі — Рекомендації), затвердже­ні наказом № 315 на зміну попередніх рекомендацій, затверджених на­казом від 6 квітня 2001 р. № 96. На відміну від минулих рекомендацій, не йдеться про Спілку співвласників. Вищим органом співвласників майнових паїв визнаються збори. Визначено правомочність цих зборів, рішення яких приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з май­на, які приймаються одностайно.

ІІри цьому обов´язковість обрання Уповноваженого як особи, наділеної найвищими виконавчими повноваження з розпорядження спільним майном, втратило імперативність. Віддаючи можливість об­рання Уповноваженого на розсуд зборів співвласників, Рекомендації, крім фізичних осіб—співвласників майнових паїв, дали змогу обирати Уповноваженим будь-яку фізичну чи юридичну особу. Також, якщо раніше вихід зі Спілки співвласників здійснювався на загальних за­садах, визначених законодавством, то тепер процедуру виділення май­нових паїв у натурі регламентовано окремим розділом Рекоменда­цій. Щодо інших положень принципових розбіжностей не спостеріга­ється.

Позитивним моментом є те, що у додатку до Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, за­тверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 9 квіт­ня 2001 р. № 97, наведено форму договору оренди спільного майна співвласників майнових паїв. Договір не є типовим, але він має важли­ве значення в умовах сьогодення. По-перше, застосування цієї форми договору дає змогу уніфікувати механізм правового регулювання орен­ди майнових паїв у цілому на території України. По-друге, чинний ци­вільно-правовий договір майнового найму не відбиває особливостей такого специфічного предмета, як майнові паї, що вимагає його аграр­но-правового регулювання.

Водночас орендна модель, закладена у форму договору, не позбав­лена окремих недоліків. Наприклад, предметом договору визначено лише основні засоби (індивідуалізовані речі), за що передбачена оренд­на плата. Проте до складу майнових паїв входять як основні, так і обо­ротні засоби. Як свідчить практика аграрно-орендних відносин, орен­дарі користуються оборотними засобами (поголів´ям продуктивних тварин, насінням, кормами тощо), не сплачуючи за них. Такий стан ущемляє права власників майнових наїв, дозволяючи орендарям за їх рахунок одержувати додаткові доходи.

Законодавство передбачає варіант викупу орендарем оборотних за­собів на умовах товарного кредиту за договором купівлі-продажу май­на, що знаходиться в спільній частковій власності, форма якого також наведена у додатку до Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Міні­стерства аграрної політики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Проте ця норма має індикативний (рекомендаційний) характер, а тому не береть­ся орендарем до уваги. Це становить ще один негативний момент, адже згадувані договори не мають нормативного характеру через відсутність реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

1.   Чим відрізняються приватизація і паювання майна у сільському господарстві?

2.   Розкрийте сутність пайового фонду КСП.

3.   Які методики було застосовано у процесі розпаювання майна КСП?

4.   У чому полягає зміст перепаювання майна КСП?

5.   Перелічіть основні нормативно-нравові акти, які врегульовують процес перепаювання майна КСП.

6.   Дайте визначення майнового паю.

7.   Наведіть ознаки майнового паю.

8.   Які особи мають право на майновий пай?

9.   Перелічіть причини невитребування майнового паю в натурі.

10.              Розкрийте особливості правового регулювання використання май­нових паїв.
 

 
Модуль З ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ В АПК ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ